152 Зіставна дериватологія і граматика

цифіка української мови в тому, що від будь-якого без­префіксного дієслова за допомогою префікса можна ут­ворити нове дієслово, нерідко цілий ряд. Наприклад: писати — вписати, виписати, дописати, записати, написати, надписати, описати, переписати, підписа­ти, приписати, прописати. В українській мові префік­сація характеризується більшою різноманітністю і ди­ференційованістю форм, ніж в англійській. Попри те, в українській мові є утворення з двома префіксами, інко­ли навіть однаковими: недовчити, недорозподілити, недовимолоти, попоїсти, попосидіти, попоспати, по-поблукати, поповозитися.

Найпоширенішими англійськими префіксами є mis-(fortune «щастя, удача» — misfortune «нещастя, невда­ча»), out- (line «лінія» — outline «контур, окреслення», line «проводити лінію» — outline «окреслити, виділити контури», live «жити» — outlive «пережити когось», moded «модний» — outmoded «немодний, старомод­ний»), dis- {obey «слухатися» — disobey «не слухатися»), re- (write «писати» — rewrite «переписувати»), construct «будувати» — reconstruct «перебудовувати»), in- (capab­le «здатний» — incapable «нездатний»), -under (line «проводити лінію» — underline «підкреслювати»), over­cloud «хмаритися» — overcloud «застилати хмарами»). Найпродуктивнішим є префікс ип- (pleasant «приєм­ний» — unpleasant «неприємний», employed «такий, що має роботу» — unemployed «безробітний», kind «доб­рий» — unkind «недобрий», natural «природний» — un­natural «неприродний»). Як в українській, так і в анг­лійській мові використовуються запозичені префікси: укр. анти-, ультра-, екстра-, інтер- тощо, англ. anti-, ultra-, a-, extra-, inter- та ін.

Зіставлення дериватів із запозиченими префіксами в українській і англійській мовах свідчить, що діапазон їх використання не збігається і залежить від твірних баз. Пор.: укр. антисвіт і англ. antiworld, укр. анти­тіло і англ. antibody, але англ. antimissile і укр. проти­ракетний, англ. antimalarial і укр. протималярійний.

Як в українській, так і в англійській мові префікси порівняно з суфіксами є менш стандартними, вони мо­жуть приєднуватися до слів різних частин мови: укр. небуття, неозорий, нездужати; англ. unemploy­ment «безробіття», unkind «недобрий», untie «розв'язу­вати, звільняти». Приєднуються префікси аглютина-

153

Словотвір у зіставному аспекті

тивно до цілого слова, не змінюючи фонетичного складу кореня. Однак префіксальний спосіб словотвору прита­манний не всім мовам. Його немає в аглютинативних мовах, наприклад турецькій, а також у мові кечуа і японській. В індонезійських мовах префіксація явно превалює над суфіксацією.

До афіксального способу словотворення належить інфіксація — творення похідних слів за допомогою мор­феми, яка вставляється всередину кореня чи основи. Ін­фіксація широко представлена у кхмерській та араб­ській мовах (кхмер, sum «просити», smum «жебрак»). Для індоєвропейських мов вона не характерна.

Що стосується суфіксально-префіксального способу словотворення, то він є продуктивнішим в українській мові: нагрудник, нарукавник, Наддунав'я, переселе­нець, навушник, безштанько, загривок, задвірок, без­дарний тощо. В англійській мові таких утворень удвічі менше, ніж в українській (unworthiness «недостойність, негідність, невартнісність», superficial «поверховий, неглибокий»). Специфічною рисою української мови є й те, що в ній існують утворення з двома префіксами (що­найкращий, якнайповніший).

Отже, якщо основна маса слів у мові одноморфемна у вихідній формі, то продуктивним є безафіксний спосіб (англійська, шведська, датська, норвезька, китайська мови), а якщо в мові переважають двоморфемні слова, то продуктивним є афіксальний спосіб (слов'янські, ні­мецька, ісландська, фарерська мови).

Осново- і словоскладання (спосіб словотворення складних слів дво- або кількакореневих похідних — юкстапозитів шляхом поєднання окремих слів чи сло­воформ) існує не в усіх мовах, і його питома вага в сло­вотвірних системах різних мов неоднакова. З індоєвро­пейських мов найбагатшою на складні слова є німецька мова, в якій широко вживані не тільки двоосновні (Handschuh «рукавичка» із Hand «рука» і Schuh «чере­вик») чи трьохосновні слова (Taschenwцrterbuch «ки­шеньковий словник» із Tasche «кишеня», Wцrter «сло­ва» і Buch «книжка»), а й складні утворення на зразок Dampf schiff ahrtgesellschaf director sstellvertretersge-inahlin «дружина заступника директора товариства па­роплавних сполучень». Словоскладання є найпошире­нішим способом словотворення в скандинавських мо­вах. Продуктивне воно і в англійській мові. За даними

154

Зіставна дериватологія і граматика

Словотвір у зіставному аспекті .гр#Є

155

Дж. Грінберга, словоскладання в англійській мові має індекс 1.00, що переважає суфіксацію (0,64) і трохи поступається префіксації (1,04), тобто займає проміжне місце між суфіксацією і префіксацією. За спостережен­нями О. С. Кубрякової, осново- і словоскладання в слов­нику англійської мови становить 27,4%, а в текстах — 26,7%. В українській мові, за даними художніх текстів, складних слів у два рази менше. У французькій мові складних слів небагато: basse-cour «пташиний двір», cache-nez «кашне» (буквально: ховай ніс), eau-de-vie «горілка» (буквально: вода життя), auant-guerre «дово­єнний час», apres-midi «час після обіду». Значною є пи­тома вага складних слів у мовах ізолятивного типу, що зумовлено відсутністю в цих мовах афіксів.

Зіставне вивчення словоскладання здійснюють за такими критеріями: 1) морфемний склад (кількість ос­нов); 2) спосіб поєднання основ; 3) тип синтаксичного зв'язку між основами; 4) місце основного і залежного компонента. Так, складні слова можуть складатися з двох і більше основ. Основи можуть утворювати складне слово простим їх поєднанням, тобто аглютинативно (тур. апаЬаЬа «батьки» із ana «мама» і ЪаЪа «батько»; кагакщ «орел» із kara «чорний» і кщ «птах»; франц. ре-tite-fille «внучка» із petite «мала» і fille «дочка»; нім. Augenapfel «очне яблуко» із Augen «очі» і Apfel «яблу­ко», Augen-artz «окуліст» із Augen «очі» \Artz «лікар»; швед, grasten «булижник» із grд «сірий» і sten «ка­мінь»), що характерно для англійської мови (postcard «листівка» із post «пошта» і card «картка», snowball «снігова грудка» із snow «сніг» і ball «кулька, грудка»). Інший спосіб — це поєднання за допомогою службових морфем о, є в українській мові (пароплав, сталевар), s, яке походить із давньогерманського афікса родового відмінка основ на -а, в англійській мові (sportsman «спортсмен» із sport «спорт» + s + man «людина»). По­дібне спостерігається і в шведській та норвезькій мовах: швед, krigsanstiftare «підпалювач війни» із krig «війна» + s + anstiftare «підпалювач», норв. дrsberetning «річний звіт» із аг «рік» + s + beretning «звіт». У функції поєдну-вальної морфеми в шведській мові виступають також о, а, а, а в норвезькій і датській мовах — є (швед, viking + а + tag «похід вікінгів», vil + о +tдg «день відпочин­ку», норв. hvil + є + hjem «будинок відпочинку», sjц + fart + s + by «портове місто»).

Третім способом утворення складних слів є лексика­лізація словосполучень, тобто лексико-синтаксичний спосіб (англ. son-in-law «зять», Jack-of-all-trades «на всі руки майстер»). Між компонентами складного слова можуть бути предикативні відношення (снігопад = сніг падає, sunrise «схід (сонця)» = the sun rises), атрибутив­ні (чорнозем = чорна земля, blackboard = чорна дошка).

Аглютинативний тип (тип із приляганням) пошире­ний в англійській мові (strongbox «сейф», paper-mill «паперова фабрика», apple-pie «яблучний пиріг», ash­tray «попільничка»). У цьому типі представлені всі зв'язки: предикативний (snowfall «снігопад», sunshine «сонячне сіяння»); атрибутивний (goldfish «золота риб­ка», seashore «морський берег»); об'єктний (bloodiest «аналіз крові», punchcard «перфокарта», де to punch «пробивати», a card «картка»). В українській мові цей тип трапляється рідко.

Тип із з'єднувальною морфемою характерний для ук­раїнської мови, в якій з'єднувальними виступають мор­феми о і е/є (водоспад, зорепад, краєвид). В англійській мові він представлений рідше. Функцію з'єднувальної морфеми виконує морфема -s- (statesman «державний ді­яч»). Як і в попередньому типі, тут представлені всі три синтаксичні зв'язки: предикативний (снігопад), атрибу­тивний (чорнозем), об'єктний (сталевар).

Значення складного слова не завжди дорівнює сумі значень його складових частин. Наприклад, укр. паро­воз не означає «той, що возить пару», а англ. kill-joy, що складається із kill «убивати» і joy «радість», означає «людина, яка псує настрій іншим людям». Отже, знан­ня значень складників ще не дає точного уявлення про значення цілого слова. Особливо це стосується ізолятив-них мов, у яких питома вага словоскладання надзви­чайно велика. Наприклад, кит. хуо-че «вогонь-віз» має значення «поїзд», вольтійськ. bwol-bi «двері-син» — «ключ», індонез. ibu-djari «мама-палець» — «великий палець». Тут між значенням компонентів не стоїть знак +, а існує певний семантичний зв'язок (реляція). Так, у кит. ван-цзи «забувати-пам'ятати», яке має значення «забувати», спостерігається реляція поглинання: зна­чення одного компонента поглинає значення іншого. Якщо розглянути тільки складні слова, компонента­ми яких є антоніми, то можна виділити чотири типи реляцій:

156

Зіставна дериватологія і граматика

Словотвір у зіставному аспекті

157

1) реляція додавання, підсумовування, простої су­купності: значення складного слова є сумою значень йо­го компонентів. Кит. цзи-мей «старша сестра — молод­ша сестра» = «сестри», ху-сі «видихати-вдихати» = «дихати»; шоу-чжи «прибуток-витрата» = «бюджет»; в'єтн. да-пха «близько-далеко» = «всюди»; бірм. лін-мейа «чоловік-дружина» = «подружжя»; тайськ. пхо-ме «батько-мати» = «батьки»; тибет. кан-лак «нога-ру-ка» = «кінцівки». Подібне спостерігається і в неізоля-тивних мовах: гінді kahд-sunд «говоріння-слухання» = «розмова», len-den «взяття-віддача» = «торгова угода»;

2. реляція виведення параметра з його протилежних властивостей. Кит. шенъ-цянъ «глибокий-мілкий» = «глибина», чан-дуань «довгий-короткий» = «довжина»; тибет. це-цюнь «великий-малий» = «величина», кам-лон «сухий-вологий» = «вологість», чо-чан «теплий-хо-лодний» = «температура»;

3. реляція осереднення. Антонімічні компоненти не виключають один одного. Акцентується на середній точці між двома полюсами. Внаслідок осереднення зна­чень компонентів утворюється значення приблизності: кит. шан-ся «верх-низ» = «близько, майже, приблиз­но», цзо-ю «лівий-правий» = «туди або сюди». Україн­ській мові такий тип словоскладання невластивий, крім однієї паралелі — більше-менше;

4) реляція збірності, узагальнення. Компоненти, які передають видові поняття, виражають родове поняття. Кит. цзи-сунь «син-онук» = «нащадки», ген-чжун «ора-ти-сіяти» = «обробляти землю»; в^!'єтн.ga-vit «курка-кач­ка» = «домашня птиця»; тайськ. тхуан-чан «чашка-та-рілка» = «посуд». Внаслідок узагальнення відбувається розширення семантичного обсягу порівняно зі значен­ням вихідних одиниць [Семенас 1985: 173—178].

Подібне спостерігається в новогрецькій мові, у якій наявна група іменників, що мотивуються композитними дієсловами, які виникли як сурядне поєднання двох діє­слівних основ. Обидві основи в таких дієсловах співвід­носні з дієсловами руху. Іменники-дериватеми від цих дієслів також мають значення руху. Композитні дієсло­ва цього типу поєднують основи з антонімічними зна­ченнями: dvoiyoK^eivco «відкривати-закривати» = = «моргати», аи^одеібуоцш «збільшуватися-зменшува-тися» = «коливатися». Від цих дієслів творяться іменни­ки абстрактної дії то ауоіубкА,єіочдо «моргання»,

її аи^оцєісоо-п «коливання». Є в новогрецькій мові і склад­ні дієслова з синонімічними основами. У таких випадках значення дії ніби підсилюється: кА.юяоуир(^со «плести-кру-тити» = «ухилятися». Від цього дієслова утворено імен­ник кА,солоуїЗріаца «ухиляння» [Клименко 1979: 73—74]. Подібні утворення якоюсь мірою нагадують українські юкстапозити типу плакати-ридати, говорити-балака-ти, однак тут поєднуються синоніми й аналогічні іменни­ки від них в українській мові не утворюються.

Тип із поєднанням за допомогою службових слів (лексикалізація) поширеніший в англійській мові (edi­tor-in-chief «головний редактор», a to-be-or-not-to-be (qu­est-ion) «(питання) бути чи не бути», a never-to-be-fogot-ten (event) «подія, яку ніколи не забути», a do-come-ple­ase-tomorrow (expression) «з виразом на обличчі ніби хо­че сказати «приходьзавтра», forget-me-not «незабудка», three-year-old «трирічного віку», bred-and-butter «сніда­нок», mother-in-law «теща, свекруха»). В українській мові цей тип представлений такими прикладами, як пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, немовбито тощо.

Поширеним в англійській мові є такий спосіб сло­вотвору, як конверсія (утворення нового слова шляхом переведення слова до іншої частини мови). Оскільки за конверсії змінюються не тільки морфологічні категорії, а й синтаксична функція слова, його сполучуваність, то конверсію трактують як морфолого-синтаксичний спо­сіб словотворення. Явище конверсії близьке до безафік­сного способу словотворення, тому її розглядають як ну­льовий (безафіксний) словотвір. Найпродуктивнішим типом конверсії в англійській мові є тип N—»V (утворен­ня дієслова від іменника: word «слово» — to word «ви­словлюватися, виражати словами», dream «сон» — to dream «снитися», chair «стілець» — to chair «садовити (когось)», light «світло» — to light «освітлювати», water «вода» — to water «змочувати, поливати, розводити во­дою, поїти» тощо, hand «рука» — to hand «вручати»); друге місце займає тип A—>N (утворення іменників від прикметників): round «круглий» — a round «коло», na­tive «рідний, місцевий» — a native «тубілець». На тре­тьому місці знаходиться тип V_tr—»N (утворення іменни­ка від перехідного дієслова): to try «намагатися, стара­тися, пробувати» — a try «спроба», to run «бігти» — run «біг», to drive «їхати» — a drive «поїздка». Інші типи конверсії A-»V (перехід прикметника в дієслово) і

160

Зіставна дериватологія і граматика

Словотвір у зіставному аспекті

161

німецькою засвідчує, що афіксації деяких груп слов'янських дієслів відповідає аналітизм німецьких. Пор.: укр. молодий — молодіти, молодити, нім. jung — jung werden, jung machen; укр. старий — старіти, ста­рити, нім. alt — alt werden, alt machen; укр. зелений — зеленіти, зеленити, нім. grьn — grьn werden, grьn ma­chen. Незважаючи на сильну афіксацію німецької мови, у сфері міжчастиномовної деривації вона значно менше синтетична, ніж українська. З іншого боку, в україн­ській мові, як і в російській, не можна утворити збірні іменники від іменників із суфіксами -ник, -чик (пор.: се­лянство, студентство, але немає збірних іменників від розвідник, газетчик, льотчик). Отже, значення збірності в українській та інших слов'янських мовах у багатьох випадках може бути виражене лише аналітич­но, а в німецькій мові таких перешкод немає: суфікс збірності -schaft вільно приєднується до будь-якої осно­ви (Studentenschaft «студентство», Kolchosbauern­schaft *«колгоспництво», тобто збірне «колгоспни­ки»).

Відмінності в словотвірній потенції певних частин мови виявляються і в близькоспоріднених мовах. Так, новопровансальській мові значно більше, ніж близько-спорідненій французькій, притаманне відіменне утворен­ня дієслів. Унаслідок цього дієслова провансальської мо­ви характеризуються образністю, оскільки зберігають живу внутрішню форму: agar «мочити, поливати» від аі-ga «вода»; astrar «пророчити, провіщати» від astra «зір­ка»; correjar «зв'язувати» від correja «ремінь»; istoria «повідомляти» від istorio «історія»; fenar «косити» від, fen «сіно»; format jar «робити сир» від formatje «сир»; со-таігаг «ходити в гості» від сотаіге «кума»; maizonar «побудувати дім» від maizon «будинок»; mezinar «при­ймати ліки» від mezina «ліки»; romansar «перекладати на романські мови» від romanso «романський». Усі ці дієслова не мають аналогічних еквівалентів у французь­кій мові [Гурычева, Катагощина 1964: 171].

У болгарській мові значно вільніше, ніж в інших слов'янських мовах, утворюються віддієслівні іменни­ки зі значенням особи тилу посрещач «той, хто зустрі­чає» і набагато важче відіменні. Українським словам сміливець, спритник, бородач тощо в болгарській мові відповідають аналітичні назви смял човек, ловък човек, брадат човек.

У польській мові поширеними є афіксальні локати­ви: maszynownia «машинне відділення», widownia «глядацький зал», odlewnia «ливарний цех» тощо, а в російській мові таких однослівних відповідників немає і це значення передається аналітично. Українська і біло­руська мови займають серединну позицію (польськ. cuk-rownia, укр. цукроварня (сахарня), біл. цукраварня, рос. сахарный завод; польськ. cegielnia, укр. цегельня, біл. це­гельня, рос. кирпичный завод; аналітичні номени цукро­вий завод, цегельний завод в українській мові є пізніши­ми утвореннями, які виникли під впливом російської мови). У системі прикметників, навпаки, у польській мові немає афіксації деяких значень, як, наприклад, значення «для», і воно передається аналітично: швейна (машинка) — (maszyna) do szycia, друкарська (машин­ка) — (maszyna) dopisania [Никитевич 1987: 77].

Не мають однослівних еквівалентів українські й ро­сійські деривати, які виражають негативні наслідки якихось дій чи вчинків типу догратися «довго граючи, зазнавати чогось небажаного, неприємного; через лег­коважну або необережну поведінку зазнавати неприєм­ностей» (див. ще: дожартуватися, доїздитися, докупа­тися, дочумакуватися; рос. догуляться, добегаться, дошутиться тощо). У чеській і польській мовах такі значення можна передати лише описово: дожартува­тися — чеськ. zertovдnim si песо spьsobit; польськ. dop-rowadzic zartam do czego. Описово передаються в бол­гарській мові такі українські й російські деривати, як достукатися / достучаться (болг. чукам дока то от­ворят), додзвонитися / дозвониться (болг. у спея да из-викам (някого) по телефона) [Петрухйна 2001: 63].

У російській мові нема однослівних відповідників до поширених в українській, польській, словацькій і чесь^ кій мовах дієслівних дериватів, утворених від дієслів доконаного виду за допомогою префікса по-: укр. пови­мирати «вимерти (про всіх)», польськ.porozprodac «роз­продати все», чеськ. porozejit se «розійтись (про всіх)». Тільки українській мові притаманні дієслівні деривати з подвоєним префіксом по-: попоїсти «поїсти трохи або нашвидку», «добре наїстися», попопити «попити добре, досталь», пополазити «полазити довго, багато», попокри­чати «покричати довго», пополежати «полежати дов­го», пополякати «полякати сильно», попомерзнути «померзнути довго, сильно», попоспівати «поспівати довго, багато», попошукати «пошукати ловго» тошо.

162

Зіставна дериватологія і граматика

Словотвір у зіставному аспекті

163

Специфічною рисою українського словотвору порів­няно з російською мовою є також творення пар іменни­ків від дієслів недоконаного й доконаного виду (в ро­сійській мові здебільшого відповідає один іменник): висловлюватися — висловлювання, висловитися — висловлення; загартовувати — загартовування, за­гартувати — загартування; перефразовувати — пе­рефразовування, перефразувати — перефразування; завойовувати — завойовування, завоювати — завою­вання; успадковувати — успадковування, успадкува­ти — успадкування; влаштовувати — влаштовуван­ня, влаштувати — влаштування; опрацьовувати — опрацьовування, опрацювати — опрацювання (пор.: рос. высказывание, закаливание, перефразирование, унаследование тощо). Це зближує українську мову з польською: poznawac — poznawanie, poznac — poznanie, opowiadac — opowiadanie, opowiediec — opowiedzenie, zwiedzac — zwiedzanie, zwiedzic — zwiedzenie. Отже, крім східнослов'янської спільності, у словотворенні можна виділити й українсько-білорусько-польську спільність, а також виявити унікалії для кожної мови.

У зіставних студіях із словотвору важливим є вияв­лення специфіки представлення в зіставлюваних мовах соціально-культурних і прагматичних чинників у про­цесах словотворення. Так, за спостереженнями 8. А. Ха-ритончик, для деномінативних (відіменних) прикметни­ків зі значенням «властивий тому, що позначене твір­ною основою» і деномінативних дієслів зі значенням «здійснювати дію, характерну для того, що назване твірною основою» багато мов вибирають за основу оз­наки іменники ідентифікувального типу — позначен­ня тварин, речовин, предметів реального світу. Пор.: укр. вовчий, рос. волчий, біл. ваукуваты, англ. wol­fish, нім. wolfish; укр. ослячий, рос. ослиный, біл. аслі-ны, англ. assish, нім. eselhaft; укр. льодяний, рос. ле­дяной, біл. ледзяны, англ. icy, нім. eisig; укр. мавпува­ти, рос. обезьянничать, біл. малпаваць, англ. аре, нім. дffen; укр. зміїтися, рос. змеиться, біл. змяіцца, англ. snake, нім. schlдngen. Однак твірна база для та­ких похідних (слів компаративного типу) не завжди збігається. Пор.: укр. лакейству вати, рос. лакейство­вать, біл. лакейнічаць і відсутність їх прямих кореля­тів у німецькій та англійській мовах; рос. петушиться «поводитися як півень: впадати у смішну запальність, гарячитися», цыганить «випрошувати, клянчити, бро­дяжити»; англ. to wolf «жерти жадібно, як вовк», to dog

«ходити по п'ятах, висліджувати», to duck «нахиляти­ся, ниряти, окунатися», нім. krebsen «подаватися на­зад, рачкувати, повзти, карабкатися». Така розбіжність твірних баз для семантично співвідносних слів засвід­чує значущість для словотворення не тільки лінгваль-них особливостей лексичних одиниць, а й фонових значень та асоціацій, тобто культурно-історичних прагматичних чинників, з якими пов'язані відміннос­ті твірних баз для дериваційних рядів із єдиною оно-масіологічною спрямованістю, які виявляються на рівні конкретних слів.

Часто в похідному слові простежується своєрідне від­ображення фонових значень співвідносних слів у різних мовах. Пор.: укр. півнячий «задиристий, запальний» і. рос. петушиный «крикливий, із зривом на високих нотах», рос. бычиться «хмуритися, насуплюватися» і нім. ochsen «зубрити», рос. лисий «хитрий, лукавий, об­лесливий» і нім. fuchsig «рудий; роздратований, лютий»; рос. свинский «грубий, примітивний; брудний; некуль­турний» і англ. piggish «брудний, жадібний, упертий».

Отже, незважаючи на єдину ономасіологічну спря­мованість, проаналізовані слова, крім подібності, вияв­ляють у різних мовах чимало семантичних відміннос­тей, пов'язаних як із різним вибором твірних баз, так і з різним вибором ознак, що реалізуються в похідних словах. Словотвір, виявляючи однакові закономірності на рівні класів слів і відрізняючись на рівні конкретних лексичних одиниць, такою ж мірою, як процеси семан­тичної деривації, бере участь у створенні тої своєрідної мовної картини світу, яка виявляється у зіставному до­слідженні лексичних систем мов.

Запитання. Завдання

1. У чому переваги і недоліки застосування семантичного принци­пу в зіставному дослідженні словотвору?

2. Які з понять (одиниць) дериватології можуть бути використані як одиниці зіставного дослідження словотвору? Чому не можуть бути оди­ницями зіставного словотвору словотвірне значення і словотвірний тип?

3. Які моделі зіставного дослідження словотвору наявні в сучасній контрастивній лінгвістиці?

4. Розкрийте своєрідність мов щодо способів словотворення. Зі­ставте способи словотворення в українській мові та в іноземній мові, яку ви вивчаєте.

5. Чи однакова словотвірна потенція певних класів слів у різних мовах? Як пов'язаний словотвір із мовною картиною світу?

164

Зіставна дериватологія і граматика

Морфологічні системи мов

165

Література

Korunets I. V. Contrastive Typology of the English and Ukrainian Langua­ges. — Вінниця, 2003. — С. 147—164.

Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского язы­ков. — Л., 1979. — С. 216—247.

Гак В. Г. Сравнительная типология французского и русского языков. — М., 1989. — С. 224—238.

Швачко К. К. и др. Введение в сравнительную типологию английско­го, русского и украинского языков. — К., 1977. — С. 21—39.

Волоцкая 3. М. К сопоставительному изучению языков на словооб­разовательном уровне // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. — М., 1987. — С. 20—26.

Ковалик І. І. Словотворча категорія назв абстрактних понять у схід­нослов'янських мовах у порівнянні з іншими слов'янськими мовами // Питання слов'янського мовознавства. — 1963. — № 7 — 8. — С 42—64.

Кубрякова Е. С. О путях изучения типологических особенностей язы­ка в области словообразования // Структурно-типологическое описание современных германских языков. — М., 1966. — С. 74—113.

Лопатин В. В. Основные единицы сопоставительного описания словообразовательных систем славянских языков // Сопоставитель­ное изучение словообразования славянских языков. — М., 1987. — С. 46—53.

Манучарян Р. Аспекты и вопросы сопоставительного изучения сло­вообразования // Сопоставительное изучение словообразования сла­вянских языков. — М., 1987. — С. 53—58.

Милославский И. Г. О предмете сопоставительного словообразова­ния // Сопоставительное изучение словообразования славянских язы­ков. — М., 1987. — С. 58—62.

Нещименко Г. П. О некоторых аспектах деривационного синтеза при сопоставительном изучении славянских языков // Сопоставитель­ное изучение словообразования славянских языков. — М., 1987. — С. 62—73.

Никитевич В. М. Сопоставительное изучение словообразования и номинативной деривации // Сопоставительное изучение словообразова­ния славянских языков. — М., 1987. — С. 73—79.

Савранчук К. Ф. Особливості функціонування словотвірних систем аглютинативних і фузійних мов // Проблеми зіставної семантики. — К., 2003. — Вип. 6. — С 260—264.

Тихонов А. Н. Словообразовательное гнездо как единица системы словообразования и как единица сравнительного изучения славянских языков // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. — М., 1987. — С. 104—111.

Сопоставительная грамматика русского и украинского языка. — К., 2003. — С. 27—191.

Харитончик 3. А. О некоторых путях сопоставительного изучения сло­вообразовательных систем // Сопоставительное изучение словообразо­вания славянских языков. — М., 1987. — С. 111—116.

3.2. Морфологічні системи мов

Аспекти і константи

зіставного дослідження морфологічних систем

Граматичні явища різних мов можна зіставляти в Трьох аспектах: у плані змісту, у плані вираження й у плані функціонування.

У плані змісту (граматичні значення, категорії) у мовах можуть бути такі розбіжності:

а) в одній мові є певна граматична категорія, в іншій її немає. Наприклад, в англійській, французькій, ні­ мецькій, румунській, шведській мовах є категорія де­ термінації (означеності/неозначеності), а в усіх сло­ в'янських мовах, крім болгарської та македонської, її немає;

б) граматична категорія існує в певних двох чи біль­ ше мовах, але не збігається за обсягом і відтінками зна­ чення, за своїми різновидами (підвидами). Наприклад, категорія роду є в українській і французькій мовах, од­ нак в українській мові є три роди (чоловічий, жіночий і середній), у французькій мові — тільки два (чолові­ чий і жіночий); категорії часу і способу є в українській та англійській мовах, але кількість часових форм і спо­ собів у них різна. Тип розбіжності, коли однотипні ка­ тегорії мають різний обсяг змісту в двох мовах, є най­ поширенішим.

У плані вираження розбіжності можуть стосуватися співвідношення між синтетичними й аналітичними за­собами вираження. Однак не можна сплутувати синте­тичні й аналітичні засоби мови з синтетичною й аналі­тичною будовою мови. Мов, у яких були б представлені лише синтетичні чи аналітичні засоби, немає. Про тип Говорять на рівні структури мов, особливостей її органі-аації, які виявляють спільність різних систем і розріз­няють ці системи від мовних систем, що характеризу­ються іншою побудовою. Так, в українській і німецькій Мовах є два основних способи словозміни — синтетич­ний (зовнішня і внутрішня флексія) й аналітичний (службові слова). В українській мові переважає синте­тичний спосіб. Для німецької мови характерне більш-монш рівномірне поєднання синтетизму з аналітизмом, йде німецькі аналітичні форми утворюються за допомо­гою закінчень службових слів, тобто є флективно-аналі-

166

Зіставна дериватологія і граматика

Морфологічні системи мов

167

тичними, на відміну, приміром, від англійської мови, в якій переважають суто аналітичні форми. Німецький артикль, за допомогою якого утворюються відмінкові форми, відмінюється; саме його закінчення виражає відмінок. Подібне спостерігається і в часових формах дієслів: допоміжні дієслова sein, haben, werden, зміню­ючись, виражають особу й число повнозначного дієсло­ва за допомогою особових закінчень (пор.: укр. книж­ка, книжки, книжці тощо і нім. das Buch, des Buches, dem Buch; укр. писатиму і нім. ich werde schreiben).

У плані функціонування розбіжність може виявля­тися:

а) у співвідношенні між граматикою і лексикою. Так, в українській мові форми однини і множини мають лише обчислювані іменники, категорію стану — тільки перехідні дієслова, ступінь порівняння — лише якісні прикметники. У деяких інших мовах (наприклад, французькій) лексико-граматичні категорії мають не такі жорсткі обмеження: слова набувають граматичних категорій, несумісних з їхньою семантикою, змінюючи при цьому своє значення (абстрактні іменники можуть набувати форми множини, неперехідні дієслова часто стають перехідними). Випадки, коли неперехідне діє­ слово може бути перетворене на перехідне, поширені в мові белла-кула (Західна Канада), індонезійській, араб­ ській. Подібне явище спостерігається і в німецькій мо­ ві: ins Zimmer treten (неперех.) «входити в кімнату» — das Zimmer betreten (перех.), буквально «входити кім­ нату», ihm drohen (неперех.) «загрожувати йому» — ihn bedrohen (перех.), буквально «загрожувати його». В ук­ раїнській мові така транзитивація неперехідних дієслів неможлива. Як одиничний приклад можна навести ока­ зіональне розмовне Його пішли з роботи;

б) у вторинних функціях граматичних форм (вико­ ристання у вторинних функціях різних частин мови, граматичних категорій, синтаксичних конструкцій). Пор.: англ. They told me «Мені сказали» іI was told, бук­ вально «Я був сказаний».

Оскільки морфологічний рівень має різні одиниці (морфема, слово, граматичне значення, граматична ка­тегорія, частина мови тощо), то важливим є відбір кон­стант для зіставлення. Одиниця зіставлення на морфо­логічному рівні повинна відповідати таким критеріям: мати функціональну подібність і охоплювати не оди-

цичні слова, а клас однорідних слів. Цим критеріям від­повідає граматична категорія. Використання граматич­них категорій як одиниць зіставлення не суперечить се­мантичному принципові зіставних досліджень, оскільки універсальність семантичних категорій простежується на рівні таких найбільш загальних категорій, як аспек-туальність, темпоральність, модальність, персональ-ііість, стан, істота/неістота, означеність/неозначеність, якість, кількість, компаративність, посесивність, лока-тивність тощо, більшість із яких є й граматичними категоріями. Відмінності морфологічних систем мов передусім полягають у способах вираження морфоло­гічних значень, ширше — граматичних категорій.

г. Способи вираження

і граматичних значень у мовах світу

Подібні граматичні значення можуть виражатися різними формальними способами. Способи вираження граматичних значень є настільки суттєвими, що всі класифікації мов у структурній типології ґрунтуються переважно на цій ознаці.

Мовам світу властиві синтетичні й аналітичні спосо-(іи вираження граматичних значень.

Синтетичні способи вираження граматичних зна­чень. До них належать афіксація (суфіксація, префікса­ція, конфіксація, трансфіксація, нуль-афіксація, ін-фіксація, внутрішня флексія, наголос (супрафіксація), редуплікація, словоскладання, інкорпорація і суплети-нізм). Суфіксація і префіксація як способи вираження граматичних значень різною мірою притаманні майже исім мовам світу.

Суфіксація (вираження граматичного значення ;ш допомогою суфіксів) найпоширеніша в індоєвро­пейських і семітських мовах. Надзвичайно широко никористовує суфікси для вираження граматичних апачень ескімоська мова (в ній до двохсот словотвір­них суфіксів, крім словозмінних суфіксів, які також є численними).

Префіксація (вираження граматичних значень дієслів за допомогою префіксів) найпоширеніша в індо­європейських мовах: укр. різати — врізати, зрізати, .іарізати, нарізати, прирізати, розрізати, підрізати,

168

Зіставна дериватологія і граматика

Морфологічні системи мов

169

надрізати, перерізати, дорізати тощо; нім. gehen «йти», vergehen «проходити», entgehen «відходити».

Конфікс а ці я, або циркумфіксація (вира­ження граматичних значень комбінацією префікса і су­фікса сукупно), особливо характерна для німецької мо­ви. За її допомогою творяться пасивні дієприкметники: machen «робити» :—gemacht «зроблений», fahren «їха­ти» — gefahren «який приїхав». Із неіндоєвропейських мов конфіксація широко представлена в сунданській мові: kawadanaan «будинок голови району», karaton «будинок царя», рірарауп «той, якого треба зустріти», pibawayn «той, що треба нести».

Інфіксація (вираження граматичного значення за допомогою морфем, вставлених у середину слова) по­ширена в тагальській мові та мові сумо. Тагальськ. sulat «письмо» — sumulat «писати». У мові сумо інфікси ви­користовуються для вираження граматичного значення посесивності (належності, присвійності): suulu «соба­ка» — suukilu «мій собака», suumalu «твій собака», su-] ukalu «його собака», suukinalu «наш собака»; mistu «кішка», miskitu «моя кішка», mismatu «твоя кішка», miskatu «його кішка», miskinatu «наша кішка». Як ба­чимо, тут інфікси вказують на граматичну особу й число. Трансфіксація (вираження граматичних зна­чень за допомогою афіксів, котрі, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, самі розривають­ся і служать «прошарком» голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й оформляючи її граматично) характерна для семітських мов: давньоєвр. гноб «крас­ти», ганаб «крав», гонеб «злодій», гануб «украдене»; араб, капгаба «написав», кутіба «написаний», катібу «той, що пише», кітабу «написання», уктуб «пиши»; ефіоп, (геез.) сайф «меч», асйаф «мечі»; мет «чоловік», атмат «чоловіки»; шак «колючка», ашвак «колюч­ки»; кенф «крило», кенаф «крила».

Ну ль- а фіксація (відсутність афікса в одній із форм Парадигми за наявності афіксів в інших формах): укр. стіна (називний відмінок однини) — стін0 (родо­вий відмінок множини), рос. бел0 (називний відмінок однини чоловічого роду) — бела (називний відмінок од­нини жіночого роду). У тюркських мовах нульовий афікс є показником називного відмінка однини іменни­ків: казах. бала0 «дитина», балага «дитині», балалар «діти».

Внутрішня флексія (чергування звуків) ха­рактерна для індоєвропейських мов: англ. tooth «зуб» — leeth «зуби», goose «гуска» — geese «гуси», foot «нога» — feet «ноги», mouse «миша» — mice «миші»; нім. sehen «бачити» — sahen «бачили», springen «стрибати» — nprangen «стрибали», singen «співати» — sangen «співа­ли», fahren «їхати»- fuhren «їхали». У німецькій мові цей тип чергування, що має назву аблаут, охоплює 200 так званих сильних дієслів. У нахських мовах (че­ченській, інгуській і бацбійській) аблаут служить для ішраження точковості, завершеності, з одного боку, і повторюваності дії — з іншого: таса «кинь (один раз)» — іпийса «кидай (багатократно)», мала «випий» — мийла «пий (багато разів)». У даргинській мові аблаут вира­жає протиставлення «імперфектив — перфектив»: ур-сес «літати» — арсес «полетіти», бубкес «умирати» — бебкес «померти».

Наголос , або су прафіксація, служить для ви­раження граматичного значення в тих мовах, які мають рухомий і нефіксований наголоси: укр. руки (родовий відмінок однини) — руки (називний відмінок множи­ни), насипати (недоконаний вид) — насипати (докона­ний вид). В осетинській мові за допомогою наголосу в іменниках виражається категорія детермінації (означе­ність/неозначеність): фсерсет «(якась) сокира» — фсерсет «(ця) сокира», быдыр «(якесь) поле» — быдыр «(це) поле», бселас «(якесь) дерево» — бселас «(це) дере­во», балон «(якийсь) голуб» — балон «(цей) голуб». Пе­ренесення наголосу на один склад вліво в двоскладових іменниках виражає означеність. У тагальській мові за допомогою наголосу творяться «пасивні» прикметники від іменників: hдbi «ткання» — habi «зітканий», kдlat «розкидання» — kalдt «розкиданий», дlam «знання» — alдm «відомий», init «жара» — init «зігрітий» [Мельчук 2001: 343]. Оригінальну функцію виконує наголос в су­часному івриті: перенесення наголосу в загальному іменнику або у прикметнику з останнього складу на по­передній перетворює цей іменник чи прикметник у власну назву. Наприклад: dvorд «бджола» — Dvцra (жі­ноче власне ім'я), sarд «жінка-міністр»- Sдra (власне жіноче ім'я), ha-tikvд «надія» — Ha-Tikva (національ­ний гімн Ізраїлю), tovд «хороша»- Tцva (жіноче власне Ім'я), mizraxi «східний» — Mizrдxi (назва політичного руху). Перенесення наголосу в імені особи з останнього

170

Зіставна дериватологія і граматика

Морфологічні системи мов гвгмб

171

складу на попередній виражає гіпокористичність (близькість, задушевність): Avrдm, Вагйх, Xajim, Raxel (звичайні імена) — Avram, Bдrux, Xдjim, Rдxel (імена з відтінком інтимності, задушевності).

Редуплікація (повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною) в багатьох мовах служить для вираження граматичного числа (множи- j ни): індонез. orang «людина» — orang-orang «люди»,; anak «дитина» — anak-anah «діти», pulan «острів» —j pulan-pulan «острови»; папаго tini «рот» — tiitini «po-і ти»; самоанськ. mate «він умирає» — mamate «вони; умирають», alofa «він любить» — alolofa «вони люб- і лять». Редуплікація може також виражати повторення, тривалість, інтенсивність, аугментативність (збільшу-вальність) і демінутивність (зменшувальність), меліора-тивність (повагу, гіпокористичний характер), пейора-тивність (зневажливість), вищий ступінь якості та ін.: англ. (американський варіант) data-shmata «непридат­ні, нецікаві дані», theory-shmeory «погана, нецікава те­орія», book-shmook «погана, нецікава книжка»; у мові кірибаті tang «плакати» — taatang «знаходитися в ста­ні плачу»; у мові кусайє tuhlak «струсити» — tuhtuhlah «струшувати знову і знову»; у мові мокіл roar «дрижа­ти» — roar-roar-roar «продовжувати дрижати»; у мові дьїрбал miyanday «сміятися» — miyamiyanday «надто багато сміятися», balgal «бити» — balgabalgal «бити ду­же жорстоко»; тур. beyaz «білий» — bembeyaz «дуже білий», temiz «чистий» — tertemiz «дуже (зовсім) чис­тий»; казах, кызыл «червоний» — кызыл-кызыл «най-червоніший», жаксы «гарний» — жаксы-жаксы «най­кращий»; угор. еітеп «піти (куди-небудь)» — elelmen «ходити (куди-небудь) час від часу», belenez «заглянути всередину» — belebelenez «заглядати всередину час від часу»; франц. bouche «рот» — boubouche «ротик», balle «м'яч» — baballe «м'ячик», chien «пес» — chienchien «песик»,рёге «тато» —рёрёге «татко», bete «глупий» — bebete «глупенький», соп «ідіотський» — сопсоп (змен­шувальний прикметник).

Суплетивізм (утворення граматичних форм од­ного й того самого слова від різних коренів або від різ­них основ) у мовах світу використовується для вира­ження: а) граматичного числа іменників (рос. человек — люди, ребёнок — дети; нім. der Mensch «людина» — die j

Leute «люди»; франц. ail «око» — уеих «очі», лакськ. си «кінь» — ducri «коні», ssarssa «жінка» — даті «жін­ки»; бурушаскі heles «хлопець» — dьlasu «хлопці», dasen «дівчина» — guseijia «дівчата»); б) ступенів по­рівняння прикметників і прислівників (укр. добрий — кращий, поганий — гірший; рос. хороший — лучше, плохой — хуже; англ. good «добрий» — better «кра­щий», bad «поганий» — worse «гірший»; франц. bon «добрий» — meilleur «кращий», beaucoup «багато» — plus «більше», реи «мало» — moins «менше»; угор, sok «багато» — tцbb «більше»; ірл. beag «малий» — їй «мен­ший», fuiriste «простий, легкий» — usa «простіший, легший»); в) часових форм дієслова (укр. є — був, англ. І go «я йду» — І went «я йшов», І am «я є» — / was «я був»; нім. ich bin «я є» — ich war «я був»; франц. aller «йти» — irai «піду»; алб. jap «даю» — dhashe «(я) дав», Ьіе «приношу» —plura «(я) приніс»); г) категорії виду дієслів (укр. брати — взяти; рос. класть — поло­жить); ґ) категорії особи (нім. ich bin «я є» — du bist «ти с», er ist «він є»; англ. / am «я є» — you are «ти (ви) є» he is «він є»); д) категорії способу (лезг. gu «даю» •— се «дай», atu «приходжу» —Sa «приходь»).

Суплетивізм як єдиний спосіб вираження граматич­них значень числа і відмінка характерний для особових займенників у індоєвропейських мовах (укр. я — мене, вона — її, ми — нас; нім. ich — mich, sie — ihr, wir — uns; англ. / — me, she — her, we — us; франц. je — те). Часто спостерігається він у перших двох порядкових числівни­ках у різних мовах (укр. один — перший; рос. два — вто­рой; англ. one «один» — first «перший», two «два» — se­cond «другий»; франц. ип «один» —premier «перший»; угор, egy «один» — elsц «перший»; баскськ. bat «один» — lehen «перший»; руандаmwe «один» — mbere «перший»).

Аналітичні способи вираження граматичних значень. До них належать спосіб службових слів, спосіб інтонації та спосіб порядку слів.

Спосіб службових слів є найпоширенішим і охоп­лює всі мови. До службових слів відносять артиклі, прийменники та післяйменники, допоміжні слова, сло­ма ступеня, «пусті слова», сполучники та частки.

Ар ти к лі є в арабській, германських і романських мовах. Вони виконують такі функції:

1) виступають засобом частиномовного позначення. Приєднання артикля до неіменникових слів переводять

172

Зіставна дериватологія і граматика

Морфологічні системи мов

173

ці слова в іменники (явище конверсії): нім. lesen «чита­ти» — das Lesen «читання», англ. to walk «гуляти» — a walk «гуляння, прогулянка», франц. diner «обідати» — le diner «обід»;

2. виражають граматичну категорію детермінації (означеності/неозначеності): нім. das Buch «(ця) книж­ка» — ein Buch «(якась) книжка», англ. the tree «(це) де­рево» — a tree «(якесь) дерево», франц. la table «(цей) стіл» — une table «(якийсь) стіл», болг. гората «(цей) ліс» — гора «(будь-який) ліс», рум. laptele «(це) моло­ко» — lapte «(якесь) молоко»;

3. виражають категорію роду, числа і відмінка: нім. der Deutsche «німець» — die Deutsche «німкеня», das Fenster «вікно» — die Fenster «вікна», der Tisch «стіл», dem Tisch «столу», den Tisch «стіл» (знахідний відмінок).

Прийменники виражають відношення між сло­вами в мовленнєвому ланцюжку, тобто вказують на від­мінок іменника в тих мовах, де є відмінювання, а також здійснюють підрядний синтаксичний зв'язок усередині словосполучення і речення. У тих мовах, де немає відмі­нювання іменників, прийменники виконують функції відмінків (англ. the book of my father «книжка мого бать­ка», франц. la maison de son ami «будинок мого друга»). Прийменники є в індоєвропейських, семітських та ін­ших мовах. Таку саму функцію, як прийменники, в тюркських, фіно-угорських, іберо-кавказьких, монголь­ських та інших мовах виконують післяйменники: тур. senden Ьафа «крім тебе» (буквально «тебе крім»), туркм. пандан дашары «понад план» (буквально «план понад»), угор. а hдz meletti kert «сад біля дому» (букваль­но «дому біля сад»). Доведено, що існує взаємозалеж­ність між наявністю в мові прийменників чи післяймен-ників та іншими її структурними особливостями. У мовах із переважаючим порядком слів «присудок — під­мет — додаток» і з препозицією іменника в ад'єктивних конструкціях представлені прийменники (кельтські мо­ви, арабська, полінезійські тощо), а в мовах з порядком слів «підмет — додаток — присудок» — післяйменники (тюркські, австралійські, баскська, бірманська та ін.). У деяких мовах, наприклад прибалтійсько-фінських, співіснують прийменники з післяйменниками. У німець­кій мові постпозитивно можуть вживатися при­йменники zu, nach, gegenьber, entlang, wegen, hinauf'таін.

Допоміжні дієслова служать для творення складних (аналітичних) дієслівних форм і використову­ються як граматичний спосіб вираження категорій осо­би, числа, стану і способу в сучасних індоєвропейських мовах: укр. буду писати, будеш писати; англ. І shall re­ad «буду читати», і" am reading «читаю», / have read «я читав»; нім. ich bin gegangen «я пішов», ich habe gelesen «я прочитав», schwarz werden «чорніти», schwarz ma­chen «чорнити».

Слова ступеням способом творення ступенів по­рівняння прикметників і прислівників у мовах різних родин: укр. більш зручний, менш вигідний, дуже ціка­вий; англ. more interesting «цікавіший», most interes­ting «найцікавіший».

Сполучники виражають граматичні відношення між словами в реченні і між предикативними частина­ми речення.

Частки служать для вираження форм окремих морфологічних категорій. Наприклад, за допомогою частки би І бы в українській і російській мовах творять­ся форми умовного способу {читав би, учил бы), а часток хай, нехай (рос. да) — форми наказового способу {хай іде, да здравствует). За допомогою часток виражають­ся також граматичні значення питальності, заперечен­ня, неозначеності та модальності.

Інтонація є засобом вираження граматичних зна­чень на рівні синтаксису. За її допомогою виражаються модальність речення, групування членів речення, роз­різнення простого і складного речення, сурядності й підрядності, актуального членування речення, виділен­ня вставних і вставлених слів та речень.

Спосіб порядку слів у деяких мовах розрізняє під­мет і присудок (пор. Буття визначає свідомість і Сві­домість визначає буття), означуване й означення (англ. table tennis «настільний теніс», tennis table «те­нісний стіл»). Особливо важливе значення має зміна по­рядку слів у реченні в мовах із суворо фіксованим поряд­ком слів (наприклад, англійській, французькій, німець­кій). Якщо українське речення Він давно захоплюється музикою може мати без зміни свого смислу 24 варіанти (Давно він захоплюється музикою, Музикою він захоп­люється давно і т. ін.), то у французькій, англійській, німецькій мовах усі такі варіанти або неправильні, або набувають іншого граматичного значення. Так, переста-