17. Вартість капіталу та оптимізація його фінансової структури.

Вартість фін. капіталу – це виражена у процентах середньозважена ціна джерел коштів, які сплачують підпр-ва за їхнє залучення в процесі здійснення фін. діяльності.

Структура фін. капіталу підпр-ва – питома вага складових його елементів у загальній сумі залучених джерел коштів, використовуваних для здійснення фінансування господарської діяльності.

На сучасному етапі розвитку національної економіки України підприємницькі структури для формування фін. капіталу використовують усі доступні методи, зокрема бюджетне фінансування. Тому найчастіше вибирається комбінований метод фінансування господарської діяльності, що містить як самофінансування, так і інші методи утворення капіталу. Тому оптимізація структури фін. капіталу є досить складною і неоднозначною методичною проблемою, у вирішенні якої необхідно враховувати не тільки світовий досвід, а й стан економіки України і специфіку господарювання вітчизняних підприємницьких структур. Ця специфіка полягає в тому, що вітчизняні підприємства не мають достатнього обсягу власних джерел коштів, а позикові джерела коштів дуже дорогі і їхнє одержання на тривалий термін є досить складною проблемою для більшості суб'єктів господарювання незалежно від форми власності і галузевої приналежності.

Використання зовнішніх джерел власних коштів у формі емісії акцій, засновницьких і пайових внесків стримується низькою прибутковістю більшості видів бізнесу і високим рівнем фін. ризику. Однак уникнути ризику практично неможливо, особливо в умовах недостачі фін. ресурсів і відсутності традицій ринкового способу господарювання. З огляду на те, що оцінка вартості й оптимізація структури фін. капіталу повинні проводитися для кожного підприємства окремо, доцільно орієнтуватися на реальні економічні можливості конкретного суб'єкта господарювання. Тому як критерій для оцінки вартості окремих джерел коштів і загальної суми фін. капіталу може бути запропонований рівень чи коефіцієнт рентабельності капіталу.

Використання цього показника має ряд переваг:

• рентабельність капіталу досить легко розрахувати для будь-якого підпр-ва, тому що використовується два показники – прибуток і капітал;

• це синтетичний показник, який відбиває як процес формування, так і використання капіталу.

• показник рентабельності капіталу є хорошим критерієм для оцінки оптимальності його структури, тому що будь-які зміни в структурі джерел коштів безпосередньо позначаються на рівні рентабельності капіталу.

18. Методика визначення потреби в капіталі.

Визначення загальної потреби у капіталі може здійснюватись прямим і непрямим методами.

Прямий метод базується на детальному плануванні інвестиційних потреб підпр-ва за його окремими активами: основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних запасів, грошових коштів (на стадії створення підприємства практично повністю відсутні дебіторська заборгованість, довгострокові й поточні фінансові інвестиції). При прямому методі активи підпр-ва дорівнюють інвестиціям.

Для підприємства однаково небезпечним є не сформованість капіталу та його надмірний обсяг. Так, якщо створені виробничі потужності підпр-ва використовуються не на повну силу внаслідок відсутності сировини, або навпаки, коли накопичені надмірні виробничі запаси, які не можуть швидко переробляться на наявних виробничих потужностях, відбувається замороження інвестованого капіталу, уповільнюється його оборотність і, як результат, погіршується фін. стан підпр-ва та зростає ризик упущеної вигоди.

Визнаючи загальні потреби у капіталі для створення нового підпр-ва потрібно зважати на такі обмеження: 1) сформованого капіталу має вистачати на покриття всіх витрат у ході реалізації інвестиційного проекту (доінвестиційні дослідження, придбання майнових прав, проектно-конструкторські роботи, будівництво адміністративних і виробничих приміщень, маркетинг, навчання персоналу, купівля і монтаж обладнання, створення оборотних коштів тощо); 2) при формуванні стартового капіталу необхідно виходити з мінімальної потреби в активах, для того, щоб розпочати господарську діяльність підпр-ва; 3) сформований капітал не повинен бути меншим за мінімально допустимий обсяг статутного капіталу для окремих типів підпр-в (так, мінімальний обсяг статутного фонду для акціонерних товариств становить 1250 мінімальних з/п, а для товариств з обмеженою відповідальністю – 1 мінімальну з/п).

Непрямий (опосередкований) метод розрахунку загальної потреби в капіталі є менш трудомістким і базується на використанні показника капіталомісткості продукції (середній розмір інвестованого капіталу в розрахунку на одиницю виготовленої продукції). Цей показник суттєво відрізняється по галузях економіки і дає інвестору уявлення про рівень фондомісткості та матеріаломісткості. Водночас, рівень капіталомісткості залежить не лише від конкретної галузі, а й від масштабів діяльності підпр-ва, стадії його життєвого циклу, рівня технологічного оснащення виробництва, ступеня зносу виробничих засобів.

Користуватися непрямим методом доцільно на попередніх стадіях розробки інвестиційного проекту, оскільки він дає лише приблизне уявлення про необхідний розмір початковий інвестицій. Для остаточного розрахунку потреби у джерелах фінансування застосовують прямий метод.

Для визначення потреби у капіталі непрямим методом:

ПК = Км х О пл. + ПВ,

де ПК – потреба у капіталі; Км – показник капіталомісткості;

О пл - заплановий обсяг виробництва; ПВ – передстартові витрати.