3.Свобода і відповідальність.

Поняття свободи є багатогранним, її можна розуміти як смисл і ціль людського існування і як єресь, найтяжчий злочин; як порожню фікцію і як шлях до божественного блага, порятунок душі, як засіб відновлення людського достоїнства і як шлях до соціальної рівності. Діапазон цього поняття включає так само спектр негативних проявів (свобода "від") і різноманіття позитивного (свобода "для").

Свобода характеризує сутність людини і її існування, що полягають у можливості мислити і діяти у відповідності зі своїми уявленнями і бажаннями. У той же час слід враховувати, що в розвитку природи і суспільства панує необхідність. Вона є первинною. У природі і суспільстві необхідність існує у формі об'єктивних законів. Закони, що не пізнані людиною, виявляють себе як "сліпа" необхідність. Людина, якій не відома об'єктивна суть законів розвитку дійсності, залишається несвободною. Чим глибше і повніше вона пізнає їх, тим більш свободною і свідомою стає її діяльність. У цьому плані, свобода є пізнанням необхідності і дією відповідно до цих знань.

Що стосується особистості, яка живе і діє в суспільстві, свобода є її правом робити все, що дозволено законами, які виражають пізнану необхідність. Якщо людина пізнала необхідність і знає, як робити, щоб досягти поставленої мети, то вона втрачає залежність від неї. Необхідність стає внутрішнім змістом її знань і умінь. Людина ніби звільняється від зовнішнього прояву необхідності й дістає можливість діяти вільно. Прояв волі у відповідності до необхідності обумовлює досягнення бажаної свободи, тому що людина робить так, як диктує її воля, а не за примусом.

Про свободу можна говорити тільки тоді, коли в людини є вибір не тільки цілей діяльності, але й засобів, необхідних для її здійснення. Об'єктивною умовою свободи вибору є існування спектра можливостей. У цьому випадку міра можливості прямо пропорційна мірі необхідності: можливим є те, що не суперечить об'єктивним законам і для реалізації чого є відповідні умови. Крім цього, людина повинна впливати на створення відповідних умов, за яких вона може реалізувати бажану можливість. Кожен вибір зв'язаний з перевагою однієї з альтернативних можливостей і відмовленням від інших.

З'ясування загального розуміння свободи дозволяє виділити її конкретні аспекти. Серед них на перший план висуваються такі: економічна свобода, що припускає волю прийняття економічних рішень і дій; політична свобода, що складається, у першу чергу, з набору цивільних прав, які гарантують людині участь у керуванні суспільними справами; духовна свобода - вільний вибір світогляду, ідеологи, системи моральних цінностей, свобода совісті тощо.

Свобода особи завжди вимагає і її відповідальності. Якщо свобода означає для особистості можливість вибору тієї або іншої форми дії в конкретній ситуації на основі пізнаної необхідності, то відповідальність - це здатність особистості приймати рішення, що відповідають обстановці, передбачати наслідки своїх дій і, нарешті, особистість повинна нести відповідальність перед кимсь - перед суспільством, судом, начальником, Богом або своєю власною совістю. Відповідати (звідси термін "відповідальність") доводиться за вчинене, за наслідки дій, що ставлять людину в положення обвинувачуваної. Етика відповідальності - це етика вчинку; якщо вчинок не відбувся, немає і відповідальності.

Залежність між волею і відповідальністю особистості є прямо пропорційною: чим більше свободи людині надає суспільство, тим більшою є її відповідальність за використання цієї свободи. Острах відповідальності, відхилення від неї - одна з негативних якостей особистості. Усвідомлення відповідальності, готовність прийняти її на себе - риса особистості, що лежить в основі довіри до неї.

Соціальна відповідальність особистості виявляється в різних формах: політичній, правовій, моральній, адміністративній. Існують ще індивідуальна, колективна і різні види професійної відповідальності. Жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. У суспільстві не може бути особистості, вільної від відповідальності в якій-небудь формі.

При вивченні третього питання необхідно визначити соціальний статус особистості, її здатність бути активним суб'єктом історичного процесу.

Соціальна визначеність особистості знаходить своє виявлення в категоріях соціального статусу і соціальних ролей. Ці поняття, визначають місце індивіда в соціальній системі, конкретизують його спосіб життя і соціальні функції особистості.

Поняття соціального статусу і соціальних ролей зв'язані між собою як можливість і дійсність, як потенційне й актуальне буття, їхній взаємний зв'язок означає, що всякий статус може бути реалізований через ту або іншу сукупність ролей, обумовлених як цим статусом, так і індивідуальними особливостями особистості.

Співвідношення соціального статусу і соціальних ролей є одним з аспектів свободи. Той суспільний лад є більш свободним, котрий, усуваючи тверду фіксованість статусу особистості, разом з тим допускає більше число рольових проявів особистості в межах кожного статусу.

Межі рольової поведінки особистості в суспільстві чітко визначені, оскільки зсув різних функцій або неадекватне їхнє виконання може привести до порушення рівноваги всієї соціальної системи. Для забезпечення границь рольової поведінки використовується ціла система соціального контролю.

Білет №10