Политол-Украинский вимір

життя та інші суспільно-політичні негаразди перших років незалежності призвели до того, що процес занепаду інститутів самоорганізації поза політичною сферою був обернений процесом пропорційної самоорганізації за політичною ознакою (масова поява політичних партій і руйнування звичних неполітичних організацій). Поряд з політичними формами суспільної самоорганізації в Україні дещо пізніше відроджуються і з’являються нові незалежні громадські організації, які діють поза політичною сферою. У цьому сенсі визначальну роль мала одна з основних її передумов – громадська самоідентифікація – система мотивацій суб’єкта політики, яка формується на основі певних ціннісних установок, політичних та соціальних орієнтацій. В українському суспільстві на початку-у середині 90-х рр. XX ст. глибока соціальна криза призвела до подальшого відчуження держави і суспільства. В ситуації кризового послаблення інтеграції та соціальної захищеності на перший план вийшли індивідуальні форми реагування, прагнення до суто індивідуальної вертикальної мобільності і соціального виживання за принципом “кожен сам за себе”, які реалізувалися в діапазоні – від кримінальної поведінки до різноманітних форм підприємницької діяльності. Проте процес формування лише номінально нової системи влади та прихід до неї “старої” партноменклатури призвів до економічної кризи й втрати можливості повноцінної реалізації ідеї громадянського суспільства.

Кожна політична система має механізми і процедури, завдяки яким громадяни та колективні суб’єкти суспільних відносин мають можливість доносити до влади свої вимоги. Цей процес може здійснюватися по-різному – від елементарного індивідуального звернення до місцевого чиновника і колективних дій через групову політику до вирішення загальнодержавних питань в інших формах.

Владні амбіції громадянського суспільства – це не лише прагнення необмеженої свободи, а й, перш за все, відповідальність перед людьми, доля яких залежить від дій владних інституцій, незалежно від того, хто і як керує державною адміністрацією чи інститутами громадянського суспільства.

Переважна більшість громадян України не задіяна у громадських об’єднаннях, їх думка, як правило, не береться до уваги у процесі прийняття політичних рішень, а тому майже єдиною формою їх реального впливу у сфері політики залишаються вибори та участь у формі прямої дії. Відомо, що політична участь завжди соціально детермінована. Вона визначається характером та якісними характеристиками політико-правового устрою і, загалом, аспектами політичної культури суспільства. На відміну від професійної політичної діяльності, яка переважно індивідуалізована, політична участь, як правило, здійснюється в колективних формах – як співучасть. Автономна політична участь ґрунтується на можливості вибору, і властива вона для розвинутого громадянського суспільства, в якому суб’єкти суспільно-

політичних відносин мають можливість вільно конкурувати. Представники політичних сил борються за голоси виборців і шукають у них підтримки. Результати виборів відбивають реальну картину симпатій електорату а, відповідно, і їхнє ставлення до владних структур.

Мобілізаційна політична участь здійснюється під тиском інших засобів політики, зокрема завдяки мистецтву маніпулювання масами, прямого чи опосередкованого підкупу населення, впливом сукупності обставин тощо. Все це призводить до спотворення власних пріоритетів суб’єкта політичних відносин. В Україні в умовах політико-правового нігілізму та бідності все більше людей долучаються до політики як до засобу збільшення матеріального статку. Крім професійних політиків окрему категорію учасників політизованих зібрань та акцій становлять так звані “заробітчани”, які за гроші виконують певні ролі або забезпечують масовість на “майданах”. Причому їх кількість з року в рік зростає. Тут не йдеться про жодні ідейні переконання чи політичну мету. Суб’єктивно така участь не є політичною, об’єктивно ж вона може бути політичною, причому настільки, наскільки впливатиме на зовнішнє середовище. Мобілізована участь набуває справді демократичного характеру лише настільки, “наскільки мобілізаційний заклик перетворюється на програми індивідуальної чи групової поведінки, що вільно реалізуються”.

В Україні, де в складних умовах соціальних негараздів соціальне благополуччя громадян часто залежить від вдалого вибору політичної сили, політичні вибори стають формою соціальної боротьби. Тому участь у виборах стає не лише свідченням демократичності політичного ладу і проявом волевиявлення, а вимушеним засобом, способом забезпечення свого благополуччя і навіть самовиживання, а тому часто не відбиває справжніх політичних уподобань виборців. Не випадково така політична практика, разом з уявою про можливість фальшування, підриває довіру до виборів як до інституту демократії.

Дані соціологічних досліджень з року в рік підтверджують низький рівень участі громадян у громадському житті. За даними Інституту соціології НАН України, 1994 року 82% громадян України не були членами жодної громадської, політичної організації чи руху, у 2007 року – 87%, у 2011 р. – 84 %. Отже формальна участь у суспільно-політичному житті залишається вкрай обмеженою і навіть зменшується.

Характер політичної участі населення України має певні суперечності. Так, доволі висока активність під час виборів супроводжується вкрай низькою залученістю до роботи в суспільно-політичних об’єднаннях. Перешкоди на шляху розвитку громадянської активності населення приховуються, насамперед, у соціально-економічній площині. Брак вільного часу для громадських справ та грошей у більшої частини респондентів соціологічних опитувань свідчить про проблеми у сфері матеріального забезпечення. Активність меншої частини громадян залежить більше від суб’єктивного чинника – передусім від ефективності

діяльності громадських утворень та позитивного досвіду, який би широко пропагувався. Тоді б більшість людей знала, як досягти своєї мети та знаходила б однодумців.

Ідея громадянського суспільства, яка, здавалося б, стала ознакою оновленої моделі українського політичного життя, поступово потопає в хаосі політичної нестабільності, дріб’язкових чвар політиків та у зневірі суспільства, яке знову виявилося відстороненим від реальної участі в державотворенні. Відбувається повернення до старої моделі державного управління та суспільно-політичного життя, що неминуче призведе до нівелювання досягнень (а вони, безперечно, є) на шляху до становлення громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства покликані ефективно коригувати державну політику, однак активна діяльність неурядових груп інтересів повинна спричинятися не до послаблення, а до фактичного посилення можливостей держави. За винятком диктаторських режимів держава може і повинна відігравати першорядну роль у розвитку здорового громадянського суспільства. Звичайно, для цього потрібні прозора державна політика, ухвалення політичних рішень щодо реформування місцевого самоврядування, вироблення реальних правил гри для недержавного сектора, встановлення стратеги взаємодії з недержавними організаціями, створення податкових стимулів для фінансування неурядовихих організацій. Саме відсутність цих механізмів у взаємозв’язках держави і громадянського суспільства в Україні відштовхує від неурядових громадських організацій вітчизняних інвесторів, хоча серед них є безліч таких, хто готовий до співпраці, адже традиції меценатства мають в Україні власну історію. До того ж ми не повинні вічно розраховувати лише на підтримку західних партнерів.

Тому в Україні важливо приділяти пильну увагу розвитку громадського сектора, зокрема:

¾стимулювати активну участь громадськості у виробленні державної політики;

¾забезпечувати контроль громадськості за реалізацією цієї політики;

¾запроваджувати демократичні норми й цінності через наявні демократичні інституції.

Існують проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні:

¾незбалансований розподіл громадських організацій у країні (найбільше їх у Києві та в обласних центрах, а найменше – в сільськогосподарських районах),

¾низька чисельність громадян задіяних у організаціях (результати національних соціологічних опитувань засвідчили, що в громадських

організаціях задіяно лише 7% працюючих, а 83% громадян ніколи не брали участі в діяльності цих організацій,

¾нестача фінансів,

¾відсутність взаємозв’язку між державою і громадянським суспільством.

Брак незалежних від крупного капіталу мас-медіа гостро відчувається в нашій заполітизованій реальності, адже саме вони є невід’ємною складовою розвиненого громадянського суспільства в Україні, котре потребує відкритої і достовірної інформації для ефективного становлення.

Безумовно, і незалежна преса, і міське самоврядування, і громадські організації та опозиційні партії є важливими елементами громадянського суспільства, яке народжується. Відомий дослідник громадянського суспільства Алексис де Токвіль до сфери громадянського суспільства не зараховував політичних організацій, які створюються на основі конкретних ідеологічних доктрин для досягнення конкретних політичних цілей, пов’язаних із здобуттям державної влади або ж справлянням безпосереднього впливу на неї. Питання про те, належать політичні партії до сфери громадянського суспільства чи до сфери держави, і досі залишається дискусійним, однак очевидно, що в політично нестабільному й авторитарно заангажованому суспільстві говорити про повноцінний розвиток громадянського суспільства складно. Проте достатній рівень політичних дискусій, розвинутість виборчих технологій та демократичність самих виборів є індикаторами розвинутого громадянського суспільства. Оцінювати стан розвитку громадянського суспільства в Україні неможливо поза політичними партіями і правилами гри чи їх відсутністю у вітчизняному політичному просторі.

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ Зараз в Україні 3213 зареєстрованих Міністерством юстиції громадських організацій

(6.5.). Проте їх набагато більше. Фахівці обчислюють реальну кількість громадських організацій у 30 000, тобто у 10 разів більше.

Звичайно, кількість громадських організацій ще не забезпечує якості їх роботи, що ще раз підтверджує факт значної суспільної пасивності громадян: допоки проблема не стосується нас особисто, не так багато знайдеться охочих її вирішувати. Але коли ця проблема набуває відверто загрозливого забарвлення, то іноді виявляється, що вже запізно щось робити.

Зарубіжні експерти постійно зазначають, що вплив громадянського суспільства в Україні невисокий і що вітчизняні організації громадянського суспільства функціонують більшою мірою для заробляння грошей шляхом отримання спонсорської і донорської

¾Спілка поляків України,

¾Асоціація єврейських громадських організацій України,

¾Асоціація корейців України по сприянню об’єднання Кореї,

¾Християнсько-демократичний альянс Румун в Україні,

¾Міжнародна громадська організація “Товариство німців України –“Відергебурт”,

¾Рада національних товариств України.

Міжнаціональні

¾Міжнародна асоціація грузинсько-українських культурних взаємозв’язків ім. Давида Гурамішвілі,

¾Товариство “Україна-В’єтнам”, Асоціація Україна-Франція, Товариство

“Україна-Японія” (та подібні товариства і асоціації),

¾Товариство дружби і культурних зв’язків України з Федеративною республікою Німеччини,

Соціальні

¾Українське товариство “Діти Чорнобиля”,

¾Всеукраїнська організація інвалідів “Союз організацій інвалідів України”,

¾Український фонд “Реабілітація інвалідів”,

¾Всеукраїнська громадська організація інвалідів “Союз Чорнобиль України”,

¾Союз українського студентства,

¾Українська спілка в’язнів – жертв нацизму (УСВЖН),

¾Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання “Сузір’я”,

¾Організація ветеранів України,

¾Дитячий Фонд України,

¾Український Фонд студентів,

¾Міжнародна молодіжна Ліга,

¾Українське козацтво,

¾Українське Товариство сліпих (УТОС),

¾Всеукраїнська спілка автомобілістів,

¾Молодіжна організація “Пласт - Національна Скаутська Організація України”,

¾Фронт трудящих України,

¾Молодіжна громадська організація “Молодь ХХІ століття”,

¾Всеукраїнський комітет захисту дітей,

¾Всеукраїнська громадська організація “Союз підтримки незрячих України”.

Гендерні

¾Організація солдатських матерів України (ОСМУ),

¾Спілка жінок України,

¾Міжнародна федерація ділових жінок “Либідь”,

¾Союз Українок,

¾Союз жінок України “За майбутнє дітей”,

¾Міжнародна громадська організація “Міжнародний фонд “ПАННА”,

¾Міжнародна громадська організація “Жінки – Творці Історії”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Новий матріархат”.

Споживчі

¾“Українська Асоціація якості”,

¾Український Міжнародний фонд якості,

¾Українська Асоціація споживачів,

¾Всеукраїнська громадська організація “Захисту прав споживачів фінансових послуг”.

Культурні

¾Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т.Шевченка,

¾Українська Асоціація творчої інтелігенції “Світ культури”,

¾Міжнародна Асоціація Українських дитячих письменників, видавців, діячів культури,

¾Українська асоціація клубів ЮНЕСКО,

¾Українська Асоціація “За відродження і розвиток національної культури”,

¾Республіканський Фонд “Відродження України”,

¾Український Фонд активізації масової творчості,

¾Федерація народної кінотворчості України,

¾Українське товариство охорони пам’яток історії та культури,

¾Всеукраїнське братство “Тарасові джерела”,

¾Міжнародний клуб культури та творчого співробітництва дітей та молоді “Колиска миру”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Асоціація університетів України”,

¾Всеукраїнська професійна спілка Діячів мистецтва та культури,

¾Всеукраїнська громадська організація “Літературне об’єднання “Кобзар”.

Релігійні

¾Українська Духовна Республіка,

¾Міжнародна християнська асоціація “Міст Надії Славутич”,

¾Міжнародний центр християнської культури та освіти “Логос”,

¾Українське православне братство,

¾Міжнародна Християнська асоціація,

¾Всеукраїнська громадська організація “Союз Православних Жінок”,

¾Міжнародна громадська організація “Місія Духу Святого”,

¾також до релігійних організацій відносяться церкви усіх конфесій, релігійні громади, секти тощо.

Професійні

¾Всеукраїнське об’єднання незалежних профспілок України,

¾Громадська організація “Спілка адвокатів України”,

¾Кінологічна Спілка України,

¾Асоціація спеціалістів ветеринарної медицини України,

¾“Асоціація спеціалістів промислової гідравліки і пневматики”,

¾Українська астрономічна Асоціація,

¾Спілка наукових та інженерних об’єднань України,

¾Асоціація психіатрів України,

¾Асоціація психотерапевтів і психоаналітиків України,

¾Асоціація лікарів України,

¾Науково-технічна Спілка енергетиків та електротехніків України,

¾Спілка офіцерів України,

¾Педагогічне товариство України,

¾Товариство лісівників України,

¾Спілка цукровиків України,

¾Добровільне пожежне товариство України,

¾Асоціація арбітрів України,

¾Всеукраїнська громадська організація “Асоціація банного бізнесу України”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Спілка домогосподарок та працівників домашнього господарства”,

¾Агресивна всеукраїнська міжгалузева профспілка учасників бойових дій та ветеранів військової служби,

¾Всеукраїнська громадська організація “Національна Професійна Ліга Тілоохоронців України”.

Політичні

¾Асоціація політичних наук України,

¾Українсько-Американське бюро захисту прав людини,

¾Український громадсько-політичний Фонд народної підтримки президентства, парламентаризму та демократичних виборів “Суспільний прогрес у ХХ1 сторіччі”,

¾Міжнародне товариство прав людини-Українська секція,

¾Комітет виборців України,

¾Український альянс демократичної молоді,

¾Асоціація політичних психологів України (АППУ),

¾Всеукраїнська спілка “Громадська Рада України”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Правозахисна організація – Народний контроль”,

¾Міжнародна громадська організація “Європейський Комітет прав людини”,

¾Всеукраїнська асоціація громадських організацій “Актив громадян України”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Інститут політичної освіти”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Інститут муніципальної та регіональної політики”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Всеукраїнський центр захисту прав і свобод громадян”,

¾Міжнародна громадська організація “Інститут демократії імені Пилипа Орлика”.

Дослідницькі

¾Фонд “Європа XXI”.

Медичні

¾Українське товариство тверезості та здоров’я,

¾Всеукраїнська громадська організація “Фонд милосердя і здоров’я України”,

¾Товариство Червоного Хреста України,

¾Міжнародна Асоціація нетрадиційної медицини,

¾Всеукраїнська спілка громадських організацій “Рух протидії наркоманії та наркокорупції”,

¾Всеукраїнська громадська організація “ЗДОРОВІ ДІТИ”.

Благодійні

¾Український фонд “Нове покоління”,

¾Українсько-американський благодійний фонд для здорового способу життя,

¾Міжнародний Добродійний Фонд “Шлях Серця”,

¾Міжнародний благодійний Фонд ім.О.І.Куінджі,

¾Міжнародний фонд суспільної допомоги “Свята Надія”,

¾Українсько-німецька благодійна організація “кімната одягу”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Україна без сиріт”.

Спортивні

¾Українська асоціація “Рух за здоровий спосіб життя”,

¾Фізкультурно-спортивне товариство “Динамо” України,

¾Асоціація “Народний спорт і здоров’я України”,

¾Національний олімпійській комітет України,

¾Туристсько-спортивна спілка України,

¾Асоціація “Дзюдо”,

¾Фізкультурно-спортивне товариство “Україна”,

¾Український Фонд “Оздоровлення та спорт”,

¾Всеєвразійська Федерація Контактних Видів Єдиноборств,

¾Спортивна федерація незрячих України.

Екологічні

¾Національний екологічний центр України,

¾Українське товариство охорони природи,

¾Український екологічний Фонд,

¾Українська екологічна Асоціація “Зелений світ”,

¾Українська Молодіжна Екологічна Ліга,

¾Міжнародна громадська організація “Міжнародний комітет екологічної безпеки та контролю за діяльністю, що впливає на природне середовище”,

¾Всеукраїнська громадська організація “Центр екологічної політики України”,

¾Дитяче громадське об’єднання “Юні друзі лісу”.

Пацифістські

¾Український фонд миру,

¾Український Рух “Педагоги за мир та взаєморозуміння”,

¾Українська Рада миру.

Організації дозвілля

¾Асоціація Філателістів України,

¾Українська Рада танцю,

¾Асоціація нумізматів України,

¾Українське об’єднання акваріумістів і тераріумістів “Акватера”,

¾Федерація пейнтболу України.