Стан дебіторської та кредиторської заборгованості
тис. грн.
|
Показник |
2000 |
2001 |
2002 |
|
Дебіторська заборгованість |
4768 |
4462 |
3183 |
|
Кредиторська заборгованість |
16 523 |
14 777 |
15 707 |
Якщо протягом 2000—2001 рр. кредиторська заборгованість була більшою за дебіторську більш як у 3 рази, то в 2002 р. співвідношення дебіторської заборгованості до кредиторської вже становить майже 1 : 5.
Така ситуація не може оцінюватися однозначно. З одного боку, підприємство активно користується «чужими» коштами в своїй господарській діяльності, а з другого — зростає ризик неплатоспроможності підприємства.
У результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про тенденції до поліпшення політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві. Свідченням цьому є розраховані коефіцієнти:
відволікання оборотних активів в дебіторську заборгованість;
середній період інкасації дебіторської заборгованості;
кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період;
середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості.
Так, за період 2000—2002 рр. спостерігалося зменшення суми дебіторської заборгованості на 1585 тис. грн., або більш як на 30 % порівняно з 2000 р. Проте зросла частка іншої поточної дебіторської заборгованості, що потребує посилення уваги щодо формування цієї статті та контролю за строками її погашення.
Негативним явищем на підприємстві є перевищення протягом 2001—2000 рр. наявного рівня дебіторської заборгованості над оптимальним розміром. Проте розрахункове значення оптимального залишку дебіторської заборгованості на майбутній 2003 р. перевищує наявні залишки дебіторської заборгованості на початок періоду, що можна оцінити позитивно.
На підприємстві потрібно формувати резерв сумнівних боргів, вести їх облік, оскільки прострочена понад 1 рік дебіторська заборгованість може перетворитись на безнадійну, якщо керівництво підприємства не вживе заходів, спрямованих на її стягнення.
Підвищенню якості дебіторської заборгованості на підприємстві сприятиме також використання векселів при розрахунках з покупцями.
Проведений аналіз свідчить про можливість підвищення ефективності політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві та необхідність здійснення постійного аналізу.
3.7. Аналіз руху грошових коштів підприємства
При функціонуванні підприємства у ринкових умовах господарювання важливо знати не тільки фінансові результати, а й окремо аналізувати рух коштів за звітний період, визначати зміну основних джерел отримання коштів і напрями їх використання.
Рух грошових коштів являє собою вхідні та вихідні грошові потоки в процесі операційної (основної), інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарювання. Кожному із зазначених видів діяльності, які пов’язані між собою рухом коштів, властиві певні джерела надходження і напрями витрачання цих коштів.
Рух грошових коштів від основної діяльності пов’язаний з поточними операціями по отриманню виручки від реалізації, оплатою рахунків постачальників, отриманням короткострокових кредитів і позик, виплатою заробітної плати, розрахунків з бюджетом.
Грошові потоки від інвестиційної діяльності переважно пов’язані з відтоком коштів, оскільки частіше вони направлені на придбання основних засобів і нематеріальних активів, рідше виступають притоком грошових коштів внаслідок реалізації цих активів.
Рух грошових коштів від фінансової діяльності пов’язаний із здійсненням коротко- та довгострокових фінансових вкладень, отриманням довгострокових кредитів та позик, виплатою дивідендів.
Грошові активи підприємства складаються з:
грошових коштів у національній валюті;
грошових коштів в іноземній валюті;
резервних грошових активів у формі високоліквідних фінансових вкладень (депозитні вкладення в банках, депозитні банківські сертифікати, високоліквідні фондові інструменти з короткостроковим періодом зберігання).
Управління грошовими активами має таке саме значення, що й управління запасами і дебіторською заборгованістю. Мистецтво управління поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму грошових коштів, які потрібні для поточної оперативної діяльності. Сума грошових коштів, необхідна підприємству, — це його страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків. Сума має бути такою, щоб її вистачало для виробництва та всіх першочергових платежів. Оскільки грошові кошти, які знаходяться в касі або на рахунках в банку, не приносять прибутку, їх треба мати в наявності нарівні безпечного мінімуму. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.
Для того щоб гроші працювали на підприємство, потрібно пускати їх в оборот з метою отримання прибутку, тобто:
розширювати власне виробництво;
інвестувати в прибуткові проекти інших суб’єктів господарювання з метою отримання вигідних відсотків;
зменшувати величину кредиторської заборгованості з метою скорочення витрат по обслуговуванню боргу;
оновлювати основні фонди, придбавати нові технології і тощо.
Збільшення або зменшення залишків готівки на рахунках в банку зумовлюється рівнем незбалансованості грошових потоків, тобто вхідних і вихідних потоків грошових коштів. Перевищення вхідних грошових потоків над вихідними збільшує залишок вільної грошової готівки, і навпаки, перевищення вихідних грошових потоків над вхідними призводить до нестачі грошових коштів та збільшення потреби в кредиті.
На рис. 3.3 стрілки, направлені всередину, показують вхідні потоки грошових коштів, назовні — вихідні.
Рис. 3.3. Грошові потоки підприємства
Дані звітів про рух грошових коштів підприємства, наведені в додатку К свідчать, що протягом 2001—2002 рр. найбільшу частку коштів підприємство отримало від операційної діяльності, а витратило — від інвестиційної. За цим видом діяльності витрачання коштів у 2000 р. було 100 %-м (9736 тис. грн.), а у 2002 р. надходження грошових коштів від інвестиційної діяльності були більш як у 10 разів меншим від їх витрачання (251 тис. грн. і 2518 тис. грн. відповідно). Фінансова діяльність підприємства за період, що аналізується, зводилась лише до отримання й погашення позик.
Аналізуючи наведені показники, слід порівнювати темпи витрачання коштів на інвестиційну діяльність Δ IД з темпами чистого руху коштів від операційної діяльності Δ ЧОД. Якщо Δ ЧОД > Δ IД, інвестиційна політика підприємства ефективна, якщо Δ ЧОД < Δ IД — неефективна. Аналогічно можна порівняти темпи витрачання коштів на фінансову діяльність з Δ ЧОД.
За фінансовими даними підприємства, що містяться у Звіті про рух грошових коштів за 2001 і 2002 рр., можна зробити висновок про неефективну інвестиційну діяльність підприємства:
2001 рік: Δ ЧОД < Δ IД 8826 < 9736;
Δ ЧОД > Δ ФД 8826 > 918.
2002 рік: Δ ЧОД < Δ IД 2232 < 2310;
Δ ЧОД > Δ ФД 2232 > 93
Щодо фінансової діяльності, то за звітними показниками можна говорити про її ефективність.
Крім того, зменшення грошових потоків свідчить про нестабільний фінансово-економічний стан підприємства.
Основною метою аналізу грошових коштів підприємства є оцінка сум і рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їх використання.
На першому етапі аналізу оцінюють ступінь участі грошових активів в оборотному капіталі. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в оборотному капіталі (табл. 3.16)
Таблиця 3.16