Аналіз «віку» дебіторської заборгованості

Рік	Показник	Всього на кінець року	У тому числі за строками погашення
			До 3 місяців	Від 3 до 6 місяців	Від 6 до 12 місяців
2000	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	1790	1063	479	248
	Інша поточна дебіторська заборгованість	2978	374	450	2154
2001	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	1424	949	273	202
	Інша поточна дебіторська заборгованість	2731	453	370	1908
2002	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	615	315	100	200
	Інша поточна дебіторська заборгованість	2399	229	300	1870

Відповідно до облікової політики підприємства нормальною вважають дебіторську заборгованість із строком погашення до 3-х міс., а із строком погашення більше від 3-х міс. — простроченою. Коефіцієнт простроченої заборгованості розраховують як суму дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, до загальної суми дебіторської заборгованості підприємства.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості визначають як відношення середнього залишку дебіторської заборгованості, неоплаченої в строк в період, що аналізується, до суми одноденного обороту по реалізації в цьому періоді.

Таблиця 3.14

Показники аналізу дебіторської заборгованості

Показник	2000	2001	2002
Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість	0,19	0,23	0,15
Середній період інкасації дебіторської заборгованості, днів	67	56	38
Кількість оборотів дебіторської заборгованості	5	6	9
Коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості	0,70	0,62	0,78
Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості, днів	60	35	26

Як видно з табл. 3.14, майже всі показники аналізу дебіторської заборгованості поліпшили свої значення. Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість у 2002 р. зменшився порівняно з 2000 р., що є позитивним явищем, оскільки вказує на більш ефективне використання оборотних активів у господарській діяльності.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості характеризує роль дебіторської заборгованості в фактичній тривалості фінансового та загального операційного циклу підприємства. Тому зменшення цього показника є позитивним для підприємства.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності) показує, в скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. На підприємстві кошти, інвестовані в дебіторську заборгованість у 2000 р., перебували в обігу п’ять разів, а в 2002 р. — 9 разів, що є позитивним для підприємства.

З 2000 по 2002 р. простежувалось зростання частки простроченої дебіторської заборгованості з 70 до 78%. Такий стан слід оцінювати як негативний, оскільки збільшується ймовірність переходу частини простроченої дебіторської заборгованості в безнадійну.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості зменшився з 60 днів у 2000 р. до 26 днів у 2002 р. Враховуючи зростання коефіцієнта простроченої дебіторської заборгованості, можна стверджувати, що скорочення середнього «віку» простроче­ної дебіторської заборгованості відбулося внаслідок збільшення обсягів реалізації. Тому говорити про поліпшення якості простроченої заборгованості немає підстав.

Досить показовим при визначенні рівня дебіторської заборгованості є порівняння наявного рівня заборгованості покупців з оптимальним її розміром.

Оптимальний розмір дебіторської заборгованості визначають за формулою

О_дз = (ОР · Кс/ц · (С_п.о + СПП) : 360,

де ОР — плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту; Кс/ц — коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції; С_п.о — середній період обороту дебіторської заборгованості в минулому періоді; СПП — середній період прострочення платежів.

Наведені дані свідчать про те, що на початок 2001—2002 рр. залишки дебіторської заборгованості перевищували її оптимальний розмір на відповідний період. Виходячи з цього, існувала потреба розробки більш виваженої політики розрахунків з покупцями, оскільки завелике відволікання коштів у дебіторську заборгованість призводить до зниження платоспроможності та необхідності пошуку зовнішніх джерел фінансування господарської діяльності.

На початок 2003 р. ситуація дещо змінилася: збільшення планового обсягу реалізації продукції з наданням комерційного кредиту привело до зростання оптимального розміру дебіторської заборгованості в майбутньому періоді. Залишки дебіторської заборгованості на початок 2003 р. були меншими від її оптимального розміру на 497 тис. грн., що дало змогу дещо послабити кредитну політику підприємства. Проте робити це потрібно досить виважено та обережно, враховуючи важливість покупців для підприємства і їх надійність.

Повний аналіз стану дебіторської заборгованості неможливий без порівняння її з рівнем кредиторської заборгованості на підприємстві. Фінансові служби підприємства мають постійно стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, оскільки значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових коштів, а перевищення кредиторської заборгованості може призвести до неплатоспроможності підприємства.

У найзагальнішому вигляді оцінити дебіторську та кредиторську заборгованість підприємств України можна так.

Протягом тривалого часу національна економіка продукувала борги.

Заборгованість між підприємствами набула загрозливих ознак для стабілізації та подальшого розвитку економіки, оскільки вона пов’язує ланцюгом взаємної заборгованості усі підприємства, суб’єктивно втягує в своє коло також прибуткові та платоспроможні підприємства, свідчить про недостатність платіжних засобів в обігу, провокує бартерні операції, створює умови для ухиляння від виконання фінансових і бюджетних зобов’язань, приховування та неконтрольованого спрямування товарних і фінансових ресурсів, ставить під сумнів ефективність будь-яких заходів щодо фінансової та економічної стабілізації, бо є одночасно і причиною, і наслідком багатьох негативних процесів у розвитку економіки.

Дослідження простроченої заборгованості свідчить про високий її рівень. У 2000 р. в загальній сумі дебіторської заборгованості прострочена становила — 46,3, а кредиторська — 48,2 %. У структурі кредиторської заборгованості частка заборгованості між підприємствами України становила 86,7, дебіторської — 96 %.

Циркуляція пов’язана з ситуацією, коли низка підприємств має взаємозаборгованості одне перед одним і при цьому здебільшого неможливо виявити справжніх дебіторів, заборгованість яких фінансується справжніми кредиторами. Циклічна заборгованість оцінюється на рівні 80 % загальної суми заборгованості.

Дані, наведені в табл. 3.15, свідчать про перевищення на підприємстві кредиторської заборгованості над дебіторською.

Таблиця 3.15