Розділ 1. Теоретичні основи фінансового аналізу
1.1. Сутність фінансового аналізу, його історія та роль у сучасних умовах господарювання
Аналіз (від грец. analysis — розкладання, розчленування) — метод наукового дослідження, який полягає в уявному або реальному розчленуванні цілого на складові та виділенні окремих сторін, властивостей, зв’язків. Таке розчленування дає змогу з’ясувати внутрішню суть і природу процесу, який вивчається, його залежність від факторів формування.
Синтез (від грец. synthesis — з’єднання, сполучання, складання) — метод наукового дослідження будь-якого предмета, явища, що полягає, на відміну від аналізу, у пізнанні його як єдиного цілого, у єдності та взаємозв’язку його частин.
Аналіз і синтез знаходяться в діалектичній суперечності на являють собою загальноприйняті методи дослідження будь-якої галузі наукових знань у будь-якій сфері людської діяльності.
Але треба розрізняти поняття «аналіз» як розчленування цілого на складові, як метод дослідження, як суть, зміст, форма людського мислення від поняття «аналіз» як спеціальна галузь знань, як наукове дослідження.
До останнього належить економічний аналіз, який являє собою систему спеціальних знань, пов’язаних з дослідженням економічних процесів, що складаються під впливом об’єктивних економічних законів і факторів суб’єктивного порядку.
На сьогодні існують різні погляди щодо структури економічного аналізу.
За умов командно-адміністративної економіки його розглядали як політекономічний та конкретно-економічний аналіз. Останній поділявся на теорію економічного аналізу, в якій вивчалися загальні теоретичні питання економічного аналізу (загальні положення методики та організації аналізу) та аналіз господарської діяльності, що конкретно розглядав методологію економічного аналізу функціонування суб’єктів господарювання (підприємство та його структурні підрозділи, об’єднання, галузь, регіон, економіка в цілому).
Теоретичним питанням щодо методики та організації проведення економічного аналізу було присвячено багато підручників, посібників, монографій. Однак в умовах планової економіки головна ідея полягала у плановому веденні господарства, облік та аналіз здійснювалися за схемою «план — факт».
Традиційний аналіз господарської діяльності, який сформувався на вітчизняних підприємствах, виконувався після проведення господарських операцій по закінченні звітного періоду і зводився до порівняння фактично досягнутих показників з плановими. Факторний аналіз практично був відсутній. Головною метою такого економічного аналізу було оцінювання досягнутих результатів виконання намічених завдань виробництва і стану господарства на час проведення аналізу.
З переходом України до ринкових відносин відбувається реформування бухгалтерського обліку з розподілом його на фінансовий та управлінський. Ця перебудова не могла не вплинути на економічний аналіз і як на науку.
Взагалі, економічному аналізу передує політекономічний аналіз.
Варто зауважити, що досить тривалий час не існувало єдиного погляду щодо взаємозв’язку предмета політекономії та економічного аналізу. На нашу думку, цей взаємозв’язок можна подати за такою схемою (рис. 1.1):
Рис. 1.1. Взаємозв’язок політичної економії та економічного аналізу
Головний елемент у цій схемі, як і в інших схемах взаємозв’язків економічних наук, — політична економія. Синонімом терміна «політична економія» є термін «економічна теорія». Економічна теорія, слугуючи теоретичною базою для інших економічних наук, водночас користується їхніми результатами, здебільшого макрорівневого характеру.
Економічний аналіз розвивається на макро- та мікрорівнях.
Формування ринкової економіки обумовлює розвиток економічного аналізу передусім на мікрорівні (на рівні окремих підприємств, їхніх структурних підрозділів, оскільки вони, за будь-якої форми власності, є найнижчими ланками основ економіки). Тому такий аналіз називають аналізом фінансово-господарської діяльності підприємства. У сучасній економічній літературі зустрічаються різні назви цієї галузі знань: економічний аналіз, аналіз господарської діяльності, аналіз фінансово-господарської діяльності, аналіз фінансово-економічної діяльності тощо.
Це пояснюється нечіткістю термінології, неможливістю повного та однозначного трактування даної науки. На нашу думку, правильнішою є назва «аналіз фінансово-господарської діяльності», або «економічний аналіз діяльності підприємства» [21].
У сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово-господарської діяльності поділяється на аналіз фінансовий та управлінський (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Складові аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства
Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фінансово-господарської діяльності. Іншою складовою виступає виробничий управлінський аналіз, його називають також «економічний аналіз». (Це стосується назви навчальної дисципліни бакалаврського рівня). Але треба відрізняти економічний аналіз у загальному розумінні (як аналіз економіки на мікро- та макрорівнях) від економічного аналізу у вузькому розумінні (як виробничий управлінський аналіз тільки на мікрорівні).
На нашу думку, в схемі «політекономія — економічний аналіз» під терміном «економічний аналіз» слід розуміти аналіз не тільки на рівні підприємства та його структурних підрозділів, а й аналіз економіки загалом (тобто на макро- та мікрорівнях).
Під терміном «аналіз фінансово-господарської діяльності» слід розуміти єдиний цикл повної аналітичної роботи на мікрорівні — економічний аналіз діяльності підприємства.
У схемі «фінансовий аналіз — управлінський аналіз» під терміном «фінансовий аналіз» слід розуміти зовнішній та внутрішній аналіз результатів діяльності та фінансового стану підприємства, фінансових відносин, сукупності фінансових ресурсів та їх потоків у єдиному виробничо-торговельному процесі, а під терміном «управлінський аналіз» слід розуміти внутрішньогосподарський виробничий аналіз (аналіз матеріальних, трудових ресурсів, аналіз основних засобів, аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції).
Стосовно побудови навчального плану дисциплін вищих навчальних закладів IV рівня акредитації структуру цієї галузі знань унаочнює рис. 1.3.
Рис. 1.3 Складові навчальні дисципліни «Економічний аналіз діяльності підприємства»
З викладеного випливає необхідність коригування побудови навчальних планів стосовно вивчення економічного аналізу діяльності підприємств та уточнення назв аналітичних дисциплін. Доцільною вбачається така схема: теорія економічного аналізу, фінансовий аналіз, управлінський (виробничий) аналіз, стратегічний аналіз.
Фінансовий, управлінський (виробничий) аналіз, стратегічний аналіз — види економічного аналізу. Проте через розбіжності, у сучасних назвах дисциплін складається враження, що фінансовий та стратегічний аналіз не є економічним аналізом.
Курс «Стратегічний аналіз» є дисципліною магістерського рівня. У ньому розглядається економічна стратегія розвитку підприємства, досліджуються всі можливі варіанти діяльності суб’єктів господарювання, обґрунтовується вибір найефективнішого з них [16, с. 10].
Загалом кажучи, економічний аналіз, в широкому розумінні, існує з давніх-давен. Указати дату його виникнення неможливо. Елементи аналітичного мислення лежать в основі початку практичної та наукової діяльності людства, елементи аналітичної функції характерні для будь-якої господарської діяльності.
Науковцями досліджено, що аналіз був складовою системи обліку та контролю в сільськогосподарських маєтках у феодальній Британії (ХІІ ст.). Родоначальником систематизованого економічного аналізу як елементу бухгалтерського обліку вважається француз Жак Саварі (1622—1680). Ідеї Саварі були поглиблені у ХІХ ст. італійським бухгалтером Джузеппе Чербоні (1827—1917). Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. з’явилося в обліку поняття «балансознавство». Воно розвивається за трьома основними напрямами: економічний аналіз балансу, комерційний аналіз балансу, популяризація знань про баланс серед користувачів [33, c. 49—51].
У цей же період набуває активного розвитку наука про комерційні розрахунки. Аналіз балансу та комерційні розрахунки й склали суть фінансового аналізу.
Але в умовах планової соціалістичної економіки (30-тi роки ХХ ст.) фінансовий аналіз швидко трансформується в техніко-економічний аналіз (аналіз виробництва та реалізації продукції, аналіз забезпечення, наявності і використання матеріальних ресурсів, аналіз забезпечення, руху і використання трудових ресурсів, аналіз фонду оплати праці, аналіз стану і використання основних фондів). Така аналітична робота здійснює за схемою «план — факт», обчислюються лише відхилення фактичних показників від планових.
Отже, справжнім аналізом на практиці ніхто не займався, його, по суті, було замінено контролем. Принижувалася роль комерційних розрахунків та аналізу балансу й посилювався аналіз відхилень фактичних показників від планових, аналітична робота на підприємствах підмінювалася контролем.
Такий аналіз існував майже до початку 90-х років. Він був ретроспективним за своєю природою і малокорисним для підприємств, хоча в економічній літературі науковцями було вже розроблено методику та організацію аналізу фінансово-господарської діяльності (С. К. Татур, М. Ф. Дьячков, М. І. Баканов). На початку 70-х років видано перші книги з теорії аналізу господарської діяльності (М. І. Баканов, А. Д. Шеремет, І. І. Каракоз, М. В. Дембінський та ін.).
На теперішній час, в умовах побудови ринкової економіки та реформування бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, фінансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає одним з головних інструментів управління діяльністю підприємств. В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання.
Для того щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жорсткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівництву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати певну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфікованих працівників для реалізації цієї методики на практиці.
Фінансовий аналіз є однією з найважливіших функцій управління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб’єкта господарювання в ринковій економіці.
Суб’єкт господарювання здійснює свою виробничо-торговельну діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом із конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що змушує виробника враховувати інтереси і попит споживача. Господарюючі суб’єкти вступають між собою в конкурентні відносини. Той, хто програє, стає банкрутом. Щоб цього не сталося, господарюючий суб’єкт повинен завжди постійно слідкувати за ситуацією на ринку, забезпечувати собі високу конкурентоспроможність.
Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виробництва, комп’ютеризація оброблення економічної інформації, нескінченні нововведення у податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі тривалої інфляції.
За цих умов перед керівництвом підприємств постає багато проблемних питань. Серед них такі:
Якою має бути стратегія підприємства для успішного його функціонування?
Якою має бути тактика підприємства для досягнення стратегічної мети?
Як підвищити ефективність управління матеріальними, трудовими та особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально організувати прибуткову діяльність підприємства?
Що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове становище, висока платоспроможність і ліквідність?
Як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства?
Як зробити підприємство конкурентоспроможним в умовах ринку, панування конкуренції?
На ці та інші життєво важливі питання відповідь може дати об’єктивний фінансовий аналіз — один з інструментів дослідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності підприємства, за допомогою якого відбувається раціональний розподіл матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Серед матеріальних, трудових і фінансових ресурсів перше місце посідають ресурси фінансові, оскільки вони є єдиним видом ресурсів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид у мінімальний термін.
Кожен господарюючий суб’єкт для проведення своєї діяльності повинен мати певні фінансові ресурси, які формуються за рахунок власних і прирівнених до них позикових коштів.
За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів суб’єкта господарювання.
Кругообіг засобів (коштів) здійснюється за схемою, наведеною на рис. 1.4.
Рис. 1.4. Схема кругообігу коштів підприємства
Для того щоб розпочати виробництво, необхідні гроші (стадія фінансування). За ці гроші купуються необхідні складові виробничого процесу — машини, устаткування, сировина, матеріали, приймаються на роботу робітники (стадія купівлі засобів і предметів праці, прийняття на роботу і підготовка відповідних робітників). Далі здійснюється безпосередньо виробничий процес (стадія виробництва продукції і формування її собівартості). Коли вироблено готову продукцію, її продають (стадія реалізації товару). Від продажу продукції отримують гроші, але не ті, які були на стадії фінансування, а гроші нові. Тут відбувається процес формування фінансових результатів підприємства, їх розподіл. Одна частина спрямовується на подальший розвиток виробництва, інша — на нагромадження і т. д., залежно від виду підприємства, його форми власності, основної діяльності. Ці процедури можна віднести до стадії формування і розподілу фінансових результатів.
З усіх видів ресурсів першочергове значення мають фінансові ресурси.
Фінансовий аналіз являє собою систему способів нагромаджування, опрацювання, трансформації та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб’єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції.
Зміст і цільовий напрям фінансового аналізу полягає в оцінюванні результатів діяльності та фінансового стану господарюючого суб’єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективності його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики.
Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства господарюючого суб’єкта, треба добре знати, як управляти фінансовими ресурсами і якою має бути фінансова політика.