Скачиваний:
19
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
1.44 Mб
Скачать

Порівняльна характеристика видів фінансового аналізу

Критерій порівняння

Фінансовий аналіз

зовнішній

внутрішній

Мета аналізу

Оцінка та економічна діагностика підприємства за даними публічної фінансової звітності, поверховий аналіз прибутку і рентабельності

Забезпечення планомірного надходження грошових коштів та оптимальні розміри власного і позикового капіталу для створення умов для нормального функціонування підприємства

Об’єкт аналізу

Підприємство як єдине ціле

Підприємство як єдине ціле та його структурні підрозділи

Джерела інформації

Форми публічної фінансової звітності

Пакет економічної інформації підприємства

Користувачі інформації

Внутрішні, сторонні, зацікавлені

Внутрішні

Періодичність аналізу

Складання звітності (рік, квартал)

У міру необхідності для внутрішнього користування

Доступність результатів інформації

Доступні всім, хто має певний інтерес у діяльності даного підприємства

Доступні лише керівному складу та працівникам підприємства

Отже, особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

  • наявність широкого кола суб’єктів аналізу;

  • різноманітні цілі користувачів інформації;

  • використання публічної звітності, що спричиняє застосування єдиної типової методики аналізу;

  • розв’язання лише певного кола завдань;

  • можливість одержання інформації про діяльність підприємства для всіх бажаючих ;

  • залежність проведення достовірного аналізу за об’єктивними даними від термінів подання звітності (рік, півріччя, квартал).

Особливості внутрішнього фінансового аналізу такі:

  • вузьке коло суб’єктів аналізу;

  • орієнтація результатів аналізу тільки на внутрішнього користувача, як правило, керівництво підприємства; максимальна їх закритість;

  • використання всіх існуючих джерел інформації для проведення змістовного глибокого фінансового аналізу;

  • застосування поряд із типовими методиками аналізу нерегламентованих прийомів аналітичного дослідження; відсутність регламентації аналізу;

  • проведення більш глибокої аналітичної роботи і прийняття правильних управлінських рішень;

  • проведення аналізу в міру необхідності у зв’язку із потребами управління.

Узагальнюючи, можна зробити висновок: внутрішній і зовнішній аналіз доповнюють один одного, разом вони дають реальну картину надходження, стану і використання фінансових ресурсів на підприємстві.

1.6. Інформаційна база фінансового аналізу

Основними джерелами інформації для проведення фінансового аналізу є фінансова звітність (ф. № 1 «Баланс», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. № 4 «Звіт про власний капітал», ф. № 5 «Примітки до річного фінансового звіту»), дані статистичного, бухгалтерського та оперативного обліку стосовно фінансових ресурсів підприємства.

Методологічні засади формування інформації у фінансовій звітності регламентуються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає мету фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки і розкриття інформації. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 вводить у використання 19 термінів, які переважно є принципово новими і трактуються згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку. П’ять із них присвячені новим формам фінансових звітів, а ще п’ять — основним елементам фінансових звітів (активам, зобов’язанням, власному капіталу, доходам, витратам). Уперше дається визначення консолідованої фінансової звітності, принципу бухгалтерського обліку, розкриття суттєвої інформації.

Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Розглянемо терміни, що використовуються у цьому Положенні (стандарті).

Активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Бухгалтерська звітність — звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Витратизменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про рух грошових коштів — звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Консолідована фінансова звітність — звітність, яка відображає фінансовий стан, результати та рух грошових коштів діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Користувачі звітності — фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Облікова політика — сукупність принципів, методів і про- цедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Принцип бухгалтерського обліку — правило, яким слід керуватися під час вимірювання, оцінювання та реєстрації господарських операцій і відображення їх результатів у фінансовій звітності.

Розкриття — надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.

Стаття — елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим Положенням (стандартом).

Суттєва інформація — інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

— придбання, продажу та володіння цінними паперами;

— участі в капіталі підприємства;

— оцінки якості управління;

— оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

— забезпеченості зобов’язань підприємства;

— визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

— регулювання діяльності підприємства;

— інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Розглянемо склад та елементи фінансової звітності.

Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів. Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

— існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних із цією статтею;

— оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Розглянемо якісні характеристики фінансової звітності.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок і перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Фінансова звітність має надавати можливість користувачам порівнювати:

— фінансові звіти підприємства за різні періоди;

— фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику та її зміни.

Розглянемо принципи підготовки фінансової звітності.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

  • автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

  • безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

  • періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

  • історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

  • нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

  • повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

  • послідовності, що передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

  • обачності, згідно з яким методи оцінювання, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

  • превалювання змісту над формою, за яким операції мають обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

  • єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

— підприємство;

— дату звітності та звітний період;

— валюту звітності та одиницю її виміру;

— відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;

— облікову політику підприємства та її зміни;

— консолідацію фінансових звітів;

— припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

— обмеження щодо володіння активами;

— участь у спільних підприємствах;

— виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування;

— переоцінку статей фінансових звітів;

— іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

  • назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстровано підприємство, адресу його офісу);

  • короткий опис основної діяльності підприємства;

  • назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

  • середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт має містити дату, станом на яку наведено його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього мають бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності має бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису: принципів оцінки статей звітності; методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати: облікову політику підприємства; інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами); інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Відмінностями від чинних положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 в Україні вимог до бухгалтерської звітності є:

— орієнтація на потреби широкого кола користувачів, а не тільки держави;

— склад фінансової звітності;

— звітний період для новоствореного підприємства;

— послідовне застосування сукупності якісних характеристик фінансової інформації та принципів підготовки фінансової звітності;

— використання професійної думки керівництва підприємства стосовно відображення статей у фінансових звітах і примітках, значне розширення можливостей формування облікової політики.

У свою чергу, загальні вимоги до фінансової звітності українських підприємств, викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 1, мають відмінність від Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Ця відмінність полягає в:

— установленні принципів підготовки фінансової звітності додатково до якісних характеристик фінансової інформації;

— обов’язковому, а не рекомендаційному характері форм фінансової звітності;

— обмеженому застосуванні думки керівництва стосовно важливості інформації, що надається у звітах, внаслідок установлення обов’язкових уніфікованих форм фінансових звітів.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс (ф. № 1).

Бухгалтерський баланс — це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображує стан коштів підприємства та їх джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату. Складається за уніфікованою формою.

Бухгалтерський баланс вміщує інформацію, на основі якої можна встановити кошти, які має підприємство в своєму розпорядженні, джерела їх формування, напрям та ефективність використання, стан розрахунків з юридичними та фізичними особами, платоспроможність, фінансову стійкість. Він дає змогу визначити склад і структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність оборотних коштів, наявність власного капіталу та зобов’язань (зовнішніх джерел ресурсів), стан і динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості. Одержання такої інформації — необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінювання ефективності наступних вкладень капіталу і розміру фінансових ризиків.

За балансом визначають, чи зуміє підприємство в найближчий час виконати свої зобов’язання перед третіми особами — акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями, продавцями тощо, чи йому загрожують фінансові труднощі.

Отже, бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення стану господарських засобів і джерел їх формування на певну дату, але й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, як правило, зовнішнім користувачам (фінансовим і податковим органам, банкам тощо).

Баланс має бути правильно побудованим, а саме:

  1. повністю охопити господарський процес підприємства в усій його різноманітності;

  2. дати належне групування господарським явищам;

  3. вивчити зв’язок між цими явищами, тобто встановити правильну кореспонденцію рахунків, що дасть змогу аналізувати не тільки фінансово-господарську діяльність, але й рух майнових засобів підприємства.

Баланс підприємства побудований за принципом балансу-нетто.

Бухгалтерський баланс складають на підставі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих в Головній книзі, журналах, і даних аналітичного обліку. Більшість балансових статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книги про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.

Бухгалтерський баланс складається з двох частин: ліва — актив, права — пасив. В активі відображаються склад і розміщення засобів підприємства, в пасиві — джерела створення цих засобів (зобов’язання перед державою, банками, постачальниками, бюджетом тощо).

Кожен вид засобів або джерел їх утворення називається статтею бухгалтерського балансу. Схожі за економічним змістом статті бухгалтерського балансу поєднані в розділи, а розділи — в економічно однорідні групи. Це підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль за використанням засобів, забезпечує проведення аналізу фінансового стану підприємства. Сума активу завжди повинна дорівнювати сумі пасиву. Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті.

Для оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства необхідно вміти читати бухгалтерський баланс і добре володіти методикою його аналізу.

Уміти читати баланс — значить знати зміст кожної його статті, способи її оцінювання і взаємозв’язок з іншими статтями балансу, характер можливих змін по кожній статті та їх вплив на фінансовий стан підприємства.

Вимоги до змісту, форми балансу, розкриття його статей відображені в П(С)БО 2 «Баланс».

Баланс має три розділи активу та п’ять розділів пасиву (табл. 1.6 і рис 1.11).

Таблиця 1.6

Соседние файлы в папке Lahtionova