30. Розробка державних програм економічного й соціального розвитку регіонів.

30. Сутність та види структурних пропорцій в економіці.

Співвідношення, які відбивають взаємозв'язки та взаємозалежності між окремими частинами економіки в процесі її розвитку, характеризуються поняттям структури економіки.

Відтворювальні пропорції характеризують співвідношення: між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю, між споживанням та нагромадженням, між виробничими галузями та інфраструктурою.

Основу галузевої структури сьогодні становлять макропропорції між секторами економіки, між групами галузей, що мають однакові економічні характеристики.

Територіальне розміщення основних елементів того чи того міжгалузевого комплексу, різноманітність цих елементів, а також їхні зв'язки з певною геосистемою країни формують економічну основу регіональної структури економіки.

Важливою характеристикою економічної системи є її соціальна структура. Соціальна структура відображає розподіл народного господарства за формами власності, за рівнем доходів певних верств населення.

Своєрідним дзеркалом стану економіки є структура зовнішньої торгівлі. Для індустріальне розвинутих країн характерна висока питома вага експорту промислової продукції, особливо кінцевої, з високим технологічним рівнем, наукомісткої.

30. Стратегія структурних перетворень.

Стратегія структурних перетворень − система правових, політичних, економічних, фінансових заходів, спрямованих на зміну пропорцій капіталу, зайнятості та національного продукту для збалансування економічної системи відповідно до потреб суспільства.

Економічне зростання забезпечують радикальні структурні зрушення, які охоплюють:

• визначення національних, політичних, внутрішніх і зовнішніх економічних пріоритетів, які гарантували б самофінансування України на найближчу перспективу і партнерську співпрацю з усіма країнами світу;

• створення інституційних умов для надходження прямих капіталовкладень і ефективного функціонування підприємств;

• зміну якості основного капіталу, мислення та якості трудового капіталу, якості й структури обігового капіталу;

• встановлення оптимальних міжгалузевих пропорцій і розміщення продуктивних сил.

У зв'язку з цим першочерговими завданнями є:

• Створення умов для розвитку конкуренції на основі спроможності підприємств до самофінансування.

• Створення нових самостійних підприємств, здатних привабити іноземні капіталовкладення.

• Трансформація централізовано керованих підприємств у ринкові, засновані на принципах самоуправління (підприємизація). Її мета − зменшення виробничих витрат, забезпечення прибутку.

Вирішальний вплив на напрями і динаміку структурних перетворень мають інституційні ринкові умови. Позитивних імпульсів економічному зростанню може надати інституційне забезпечення трьох напрямів: 1) виробнича інтеграція; 2) упорядкування видів і форм власності; 3) активізація структурної політики регіонів щодо підприємств, які розміщені в областях і мають власні органи управління та формують бюджет.

Зростання виробництва національного продукту можливе за збільшення:

• кількості зайнятих на AT;

• обсягу основного капіталу;

• продуктивної функції одного зайнятого;

• обсягу та оборотності оборотного капіталу.

Для певних зрушень у структурі національного капіталу і зайнятості необхідні великі капіталовкладення. Їх джерелами є:

• внутрішні запозичення у населення та підприємств через продаж облігацій або страхування;

• зовнішні запозичення у міжнародних кредитних установ (МВФ, Світовий Банк Реконструкції і Розвитку. Європейський Банк Реконструкції і Розвитку та ін.);

• легалізація тіньових коштів усередині країни та повернення в Україну незаконно вивезених і розміщених на таємних рахунках у зарубіжних банках та офшорних зонах коштів.

Оптимізацію структури національної економіки характеризують такі основні параметри:

• обсяг і структура національного продукту, який задовольняє потреби виробництва і населення на певний момент;

• обсяг і структура основного капіталу за видами виробництва продукту щодо потреб виробництва і населення;