Вибір іноземного партнера при виході на зовнішній ринок. Діагностування ефективності здійснення зед. Індикатори та критерії ефективності зед.

Перед початком встановлення ділових стосунків проводиться пошук, який включає виявлення провідних фірм у галузі та їх вивчення. Експортери або імпортери окремих видів то­варів виявляються зі спеціальних товарно-фірмових чи га­лузевих довідників, каталогів, видань. Для одержання інформації про фірми найбільш доцільно скористатись фірмовими довідниками, а також матеріалами спеціалізованих інформаційних організа­цій.

Вибір іноземного партнера здійснюють у два етапи. На першому, - за даними балансу і рахунку про прибутки та збитки, - аналізуються загальноекономічні показники інофірми. За одержаними результатами аналізу можна відразу ж суттєво звузити коло потенційних партнерів для укладання угоди про зовнішньоекономічне співробітництво. До таких загальноекономічних показників відносяться платоспромож­ність фірми, норма прибутку на авансований капітал.

На другому етапі здійснюється поглиблений аналіз діяльності тих потенційних партнерів, які мають задовільний рівень згаданих загальноекономічних показників. Ці ре­зультати визначають остаточний вибір найбільш перспективного партнера.

Розглянемо детально економічний зміст і методику визначення системи показників, що використовуються для оцінки іноземних фірм як майбутніх партнерів.

До загальних параметрів фірми, які характеризують її розмір належать: розмір авансованого капіталу; розмір власного капіталу; обсяг продажу продукції; чистий прибуток; виробнича потужність фірми; кількість працюючих. Ці показники доцільно розглядати з врахуванням сфери діяльності фірми, її спеціалізації; аналізувати їх за різні роки в динаміці, а також у порівнянні з аналогіч­ними показниками інших фірм. Чим більший розмір фірми, тим потужніша її ви­робнича база, кращі можливості для утримання і розширення своєї ніші на ринку. У країнах з ринковою еко­номікою публікується список найбільших фірм. Це дозволяє здійснювати порівняльний аналіз і визначати місце потенційного партнера серед інших фірм, а отже, робити попередній висновок про привабливість інофірми як потенційного партнера.

Всі показники, за якими здійснюється детальна оцінка діяльності фірми, об'єднують у чотири групи. Кожна з цих груп показни­ків характеризує певний бік діяльності інофірми: фінансовий стан, рентабельність виробництва, конкурентоспроможність фірми, раціональність використання ресурсів.

Показники фінансового стану є найбільш важливими, Адже велика залежність від зовнішніх джерел фінансування і неспроможність своєчасно розраховуватися з боргами свідчить про слабкий фінансовий стан фірми та її ненадійність як партнера для здійснення ЗЕД.

Фінансовий стан визначають показники платоспроможності. Платоспроможне підприємство має плюсове сальдо власного капіталу, а якщо боргові зобов'язання перевищують власні джерела формування активів - підприємство вважається неплатоспроможним. Проте при виборі іноземного партнера цей показник не відіграє вирішальної ролі, оскільки підприємство може мати багато важколіквідних активів. Тому потрібно проаналізувати платоспроможність фірми за поточними активами. Цей показник називають коефіцієнтом покриття (К_п) і визначають діленням оборотного капіталу (Об_к ) на сукупну заборгованість (Пк).

.

Цей показник харак­теризує ступінь покриття довго- і короткостро­кових боргів оборотними активами, що є в розпорядженні фірми. Підприємство вважається платоспроможним, якщо ко­ефіцієнт покриття дорівнює або більше одиниці. Якщо умова не виконується, фірма не має можливості терміново розрахуватись за своїми зобов'язаннями, тому є малопривабливим партнером.

Підприємства, діючі на світовому ринку, мають різну структуру оборотного капіталу. Серед його елементів є й такі, які не можуть бути використані для оплати боргів, насамперед короткострокових. Тому важливо знати частку швидколіквідних активів в оборотному капіталі, до них відно­сять готівку, цінні папери, що швидко реалізуються, а також дебі­торську заборгованість (за винятком безнадійної). Вища частка швидколіквідних активів, підвищує ліквідність оборотного капіта­лу, а отже, тим міцнішим є, за інших однакових умов, фінансовий стан фірми.

На основі даних про наявність швидколіквідних елементів обо­ротного капіталу визначають моме­нтальну платоспроможність (К_мп) шляхом ділення шви­дколіквідних елементів оборотного капіталу (Об_кш) на короткострокові зобов'язання (Пк_к):

.

Цей показник називають коефіцієнтом по­криття короткострокової заборгованості ліквідними коштами. Свідченням міцного фінансового стану підприємства та його привабливості як потенцій­ного партнера є умова, коли коефіцієнт дорівнює або більше одиниці.

Фінансовий стан інозем­ної фірми характеризує також показник фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування (Ф_н). Він визначається діленням власного капіталу фірми (Вк) на її авансований капітал (активи)(Акт).

.

Чим більший цей показник, тим вищий ступінь фінансової незалежності фірми, і навпаки. У міжнародній практиці прийнято вважати, що коефіцієнт фінансової незалежності не повинен бути меншим 0,5. Якщо підприємство надмірно залучає кошти із зовнішніх джерел фінансування (вказаний коефіцієнт менше 0,5), воно піддається значному ризику банкрутства через суттєве зростання витрат на обслугову­вання боргу, а отже, втрачає привабливість як потенційний партнер для здійснення ЗЕД.

При оцінці фінансового стану потенційного партнера доцільно брати до уваги і такий показник, як відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу. У міжнародній практиці вважається нормальним, коли цей показник менший за одиницю. Саме за таких умов підприємство без ризику для себе може розширити масштаби операцій, здійснити реконструкцію і оновлення основного капіталу. Але при цьому важ­ливо, щоб норма прибутку на авансований капітал була вищою від процентної ставки за цей вид кредиту.

Найбільш важливе значення для вибору партнера мають три показники рентабельності: норма прибутку на авансований капітал (рентабельність активів), норма прибутку на власний капітал (рентабельність власного капіталу) і рентабельність продажу. Додатковими показниками рентабельності є норма прибутку на основний капітал і норма прибутку на оборотний капітал.

Рентабельність активів (норма прибутку на авансований капітал) визначається за формулою:

,

де Р_акт — рентабельність активів;

П — прибуток (чистий) за звітний період;

Акт — активи (підсумок балансу) за звітний рік.

Чим більший цей показник, тим ефективніше використовує фір­ма свій основний і оборотний капітал, а це підвищує привабливість фірми як потенційного партнера. Із зростанням рентабельності активів у фірми з'являється можливість більше виділяти прибутку для виплати диві­дендів на акції. Це приваблює нових інвесторів капіталу. Отже, у таких фірм з'являється нове джерело коштів, зростає їх пла­тоспроможність, а разом з цим і привабливість як потенційних пар­тнерів.

Низька норма прибутку на авансований капітал свідчить про викори­стання потенційним партнером неефективних методів менеджменту, високу собівартість продукції, можливо, і про низький попит на неї, або про перенасиченість активів виробничими запасами чи якимись іншими ресурсами.

В зарубіжних економічних дослідженнях ши­роко використовується рентабельність власного капіталу. Показник відображає ефективність використання капіталу, інвестованого в фірму за рахунок власних джерел фінан­сування:

,

де Р_вк — рентабельність власного капіталу;

П — прибуток (чистий) за звітний період;

Вк — власний капітал (балан­сова вартість на кінець звітного періоду).

У ряді країн замість даного показника частіше викорис­товується рентабельність власного і довгострокового пози­кового капіталу. В основу його розрахунку беруть суму всього вкладеного на тривалий строк капіталу:

,

де Р_впк— рентабельність власного і довгострокового пози­кового капіталу;

П — прибуток (чистий) за звітний період;

Вк — власний капітал (балансова вартість) на кінець звіт­ного періоду;

Пк — довгостроковий невиплачений позико­вий капітал на кінець звітного періоду [5].

Кожне підприємство намагається максимізувати цей показник за рахунок як поліпшення використання ресурсів та ефективного ме­неджменту, так і залучення позичкового капіталу в розумних межах за сприятливої кон'юнктури ринку.

Рентабельність продажу визначають за формулою:

,

де Р_про— рентабельність продажу;

П — прибуток (чистий або валовий) за звіт­ний період;

Про — обсяг продажу за звітний період.

Даний показник вказує, яку частку займає прибуток у грошовій виручці від реалізації продукції. Водночас рентабельність про­дажу характеризує і конкурентоспроможність товару, що дуже важ­ливо для вибору потенційного партнера. Зростання показника може означати підвищення цін при незмін­них витратах виробництва, або зниження витрат при збере­женні цін, а зменшення - означає спад попиту на продукцію фірми і, як наслідок, зниження рентабельності її операцій.

Для оцінки результатів діяльності іноземного партнера можна скористатися такими допоміжними показниками, як рентабель­ність основного і рентабельність оборотного капіталу.

Рентабельність основного капіталу розраховується за формулою:

,

де Р_ок — рентабельність основного капіталу;

П — прибуток (чистий) за звітний період;

Ок — основний капітал за від­рахуванням амортизації на кінець звітного періоду (залишкова вартість) [5].

Якщо рентабельність основного капіталу знижується порівняно з рентабельністю активів, то причинами цього можуть бути зменшення оборотного капіталу за рахунок скорочення виробничих запасів і затовареності готовою продукцією, зменшення дебіторської заборгованості і здійснення реінвестиції власних коштів у збільшення основних фондів підприємства.

Рентабельність оборотного капіталу (Р_обк) визначається діленням прибутку фірми (П) на величину вказаного капіталу (Об_к):

.

У зарубіжній практиці часто використовується показник середньої норми рентабельності фірми за певний період часу. Розрахунок здійснюється таким чином:

,

де Р_с — середня норма рентабельності;

П — прибуток (чис­тий) за відповідний період;

Акт — ба­лансова вартість активів за вирахуванням амортизації на кінець періоду;

n — кількість періодів (років, кварталів).

До групи важливих показників належить і обсяг про­дажу. Він свідчить не тільки про масштаби діяльності фір­ми, але і про темпи його зростання.

Фінансовий стан фірми залежить від її здатності виробляти такий товар, який порівняно з конкурентами задовольняє потреби споживачів щодо його якісних характеристик, прийнятності ціни, а також щодо умов поставки і післяпродажного обслуговування.

Конкурентоспроможність фірми безпосередньо залежить від конкурентоспроможності її товарів, яка визначається за показником рентабельності продажу (його доцільно визначити по основних видах товарів). Він характеризує цінову конкурентоспроможність товару, під якою розуміють ступінь можливого зниження товаровиробни­ком ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за якого забез­печується беззбитковість його виробництва. Вищу цінову конкурентоспроможність мають фірми, які можуть продавати свою продукцію за цінами, нижчими від мінімальної ціни конкурен­тів, і одержувати при цьому прибуток (мінімальна ціна для будь-якого підприємства визначається витратами на виробництво одини­ці товару). Більш привабливими іноземними партнерами бу­дуть ті, які досягають вищого рівня цінової конкурентоспроможнос­ті, оскільки завдяки цьому зміцнюється їх фінансовий стан.

З ціновим фактором тісно пов'язаний коефіцієнт випередження (К_в), що визначається ді­ленням темпів зростання обсягу продажу у вартісному виразі (Тпро_в) на темп зростання продажу у фізичному обсязі (Тпро_ф):

.

Якщо коефіцієнт більше одиниці, то це свідчить про зростання попиту на товар і ціни його реалізації. Але щоб такий висновок був об'єктивним, потрібно враховувати темпи інфляції, у досліджуваному пері­оді. Якщо, наприклад, обсяг продажу у вартісному виразі зріс протягом року на 20 %, у натуральному виразі — на 5 %, а темп інфля­ції становив 10 %, то коефіцієнт випередження за таких умов стано­витиме (20 - 10): 5 = 2, а не 4, як це могло здатися на перший погляд.

Зниження коефіцієнта випередження до рівня, меншого за одиницю, свідчить про погіршення становища фірми на ринку через зменшення попиту на товар і вимушене з цієї причини зниження рі­вня ціни.

Конкурентоспроможність фірми характеризує і коефіцієнт оборотності матеріально-виробничих запасів (К_об-мз). Він визначається діленням обсягу продажу (Про) на вартість цих запасів (МВЗ):

.

Зростання показника відбувається тоді, коли зростають попит на товар і ціна його реалізації, а також коли зменшуються запаси готової продукції і сировини.

Зниження коефіцієнта оборотності матеріально-виробничих за­пасів відбувається при зменшенні попиту на готову продукцію, або при збільшенні запасів сировини. Не виключається можливість і пе­ревиробництва продукції за стабільності попиту на неї і цін реаліза­ції.

Для підвищення інформованості про ді­яльність фірми доцільно визначити питому вагу нереалізованої продукції у матеріально-виробничих запасах, а також коефіцієнт оборотності нереалізованої про­дукції (К_об-нп) як відношення обсягу продажу (Про) до вартості цієї продукції (НП):

.

Зростання двох останніх показників є неба­жаним явищем для економіки підприємства.

Про конкурентоспроможність фірми можна судити (до певної міри) і за коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості (К_об-дз), який визначається діленням обсягу продажу (Про) на суму вказаної забор­гованості на кінець аналізованого періоду (ДЗ) [1]:

.

За економічним змістом дебіторська заборгованість - це комер­ційний кредит, що надається фірмою покупцям свого товару. Відстрочка платежу за товар — це засіб конкурентної боротьби за ринок збуту. З економічної точки зору така відстрочка невигідна підприємству, але воно вимушене йти на цей крок коли з'являються проблеми з реалізацією товару.

З підвищенням попиту на товар комерційний кредит буде зменшуватися, оскільки зростає кількість по­купців, які бажають придбати товар, а тому фірма може відмовитися від пільгових умов його продажу. В даному випадку мова йде про портфель замовлень, ступінь наповненості якого за­лежить від кон'юнктури ринку на товар, що виробляється фірмою. Цей показ­ник побічно характеризує конкурентоспроможність фірми. До такого ж розряду показників відносять і показник витрат на наукові дослідження. Значні інвестиції в цей вид діяльності підвищують потенційні можливості фірми як конкурентоспроможного виробни­ка. Ця інформація особливо цінна, коли вітчизняний суб'єкт гос­подарської діяльності намагається будувати відносини з іноземним партнером на довготривалій основі.

Найбільш узагальнюючим показником раціональності використання усіх ресур­сів фірми є ефективність використання коштів фірми, або віддача авансованого капіталу (активів фірми) за обсягом продажу (Е_акт). Він визначається за формулою:

.

Зростання показника (за відсутності інфляції) свідчить про збільшення ділових операцій фірми, водночас він характеризує швидкість обертання авансованого капіталу.

На доповнення до віддачі авансованого капіталу за обсягом продажу можна визначити показники ефективності вико­ристання вкладених засобів в основний капітал (Е_ок) та в оборотний капітал (Е_обк):

, .

Підвищення рівня цих показників, що відбулося без впливу інфляції, сві­дчить про поліпшення фінансового стану фірми. Останній показник вказує на швидкість обороту оборотних активів за період, взятий для дослідження. Чим більше оборотів здійснює оборотний капітал протягом року, тим ме­нше його потрібно для забезпечення безперервності виробництва, тим вищою є ділова активність фірми за однакових інших умов.

Важливим показником раціональності використання ресурсів фірми є показник продуктивності праці (ПП), що визначається відно­шенням обсягу продажу до загальної чисельності зайнятих праців­ників (ЧП):

.

В цьому показнику акумулюють­ся технічні, технологічні та організаційні фактори. Результатом їх ефективної комбінації є підвищення продуктивності праці, а отже зростання ефективності виробництва в цілому. Порівняння даного показника фірми з аналогічним показни­ком інших однопрофільних фірм дає змогу правильно оцінити дося­гнутий рівень організації праці та автоматизації виробництва і завдяки цьому грунтовніше судити про доцільність встановлення партнерських відносин у галузі ЗЕД.

Про раціональність використання ресурсів фірми можна судити і за ступенем завантаженості виробничих по­тужностей фірми. Якщо попит на продукцію фірми зростає, то вона намагається повністю завантажити свої потужності, а за особливо сприятливої кон'юнктури ринку — навіть розширити їх.

При виборі іноземного партнера доцільно проаналізувати також коефіцієнт орієнтації фірми (К_оф), що розраховується ді­ленням передбачуваного обсягу продажу товару інофірмою україн­ському партнеру (Про_план) на весь обсяг продажу даного товару (Про_т):

.

Цей показник дає змогу судити про те, наскільки потенційний партнер пов'язує свою виробничо-ринкову стратегію з українським учасником ЗЕД, якщо між ними уже склалися договірні відносини. За умови, що інофірма є новим контрагентом для українського контрагента, то даний показник свідчитиме про майбутню орієнтації іноземної фірми. Чим вищий цей показник, тим легше, за однакових інших умов, українському партнеру відстоювати вигідніші для себе умови угоди, і навпаки.

Із широкого спектру наведених фінансово-економічних пока­зників діяльності потенційних іноземних партнерів український суб’єкт, залежно від поставленої мети, обирає частину показ­ників (при експорті продукції важливі показники платоспроможнос­ті і рентабельності інофірми, її ділова репутація, при імпорті - показники конку­рентоспроможності і раціональності використання ресурсів, достат­ність і надійність виробничої бази). У будь-якому випадку найважливішими факторами, якими слід керуватися, є репутація фірми і її продукції, надійне фінансове становище і платоспроможність, достатній ви­робничий і науково-технічний потенціал.

Завдання 1.

Розрахуйте рентабельність власного і позикового капіталу зарубіжної фірми, якщо відомо, що балансова вартість власних коштів на кінець року склала 129 тис. дол., фірма має залучені ресурси у виді довгострокового кредиту на суму 35 тис. дол., а сума одержаного прибутку від господарської діяльності – 18 тис. дол.

Завдання 2.

Визначте, яку суму кредиту підприємство повинно сплатити в кінці року, якщо за звітний період рівень рентабельності власного і позикового капіталу дорівнював 7%, сума власних коштів - 150 тис. грн., розмір одержаного чистого прибутку – 13 тис. грн.

Завдання 3.

Оцініть конкурентоспроможність двох іноземних фірм на підставі матеріалів таблиці:

Показники	1 фірма	2 фірма
Обсяг продажу товарів за рік, тис. дол.	12,80	8,12
Вартість сировини, тис. дол.	1,3	0,9
Вартість готової продукції на складі фірми, тис. дол.	4,3	5,1

Завдання 4.

Розрахуйте, котра з фірм надає покупцям свого товару вищий розмір комерційного кредиту, якщо обсяг продажу першої фірми за рік дорівнює 12,718 тис. дол., а коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості - 2,3, тоді як відповідні показники другої фірми дорівнюють 7,615 тис. дол., і 1,7.

Завдання 5.

Визначте, який розмір прибутку підприємство одержало в 3 кварталі поточного року за умови, що розмір прибутку в 1 кварталі дорівнював 11,1 тис. грн., у 2 – 17,4, у 4 – 21,3 тис. грн. Середня норма рентабельності за рік склала 18%, а балансова вартість активів без амортизаційних відрахувань становила відповідно по кварталах 79,3 тис. грн., 84,5 тис. грн., 74,8 тис. грн., 62,7 тис. грн.

Завдання 6.

Оцініть раціональність використання ресурсів іноземними фірмами і зробіть обґрунтовані висновки про доцільність співпраці з ними на підставі матеріалів таблиці:

Показники	1 фірма	2 фірма
Обсяг продажу фірмою товарів за рік, тис. дол.	17,6	16,3
Чисельність працівників, зайнятих у виробничому процесі, чол.	13	12
Кошти, вкладені в основний капітал фірми, тис. дол.	62,7	53,9
Кошти, вкладені в сировину, напівфабрикати і готову продукцію, тис. дол.	38,1	32,3

Завдання 7.

Визначте, котра іноземна фірма має вищий рівень конкурентоспроможності на підставі таких даних:

Показники	1 фірма	2 фірма
Вартість товарів, реалізованих в минулому році, тис. дол.	27,8	32,5
Вартість товарів, реалізованих у звітному році, тис. дол.	29,3	34,7
Обсяг продажу товарів у минулому році, т	265	340
Обсяг продажу товарів у звітному році, т	310	385
Темп інфляції в країні, %	2	1,5

Завдання 8.

Проаналізуйте матеріали таблиці і визначте, котра з іноземних фірм більш ефективно використовує капітал, інвестований за рахунок власних джерел фінансування:

Показники	1 фірма	2 фірма	3 фірма
Чистий прибуток за рік, тис. дол.	186	79	114
Балансова вартість власних коштів на кінець року, тис. дол.	758	435	521

Завдання 9.

Визначте, котре з підприємств за звітний період одержало вищий прибуток від господарської діяльності, якщо сума активів і їх рентабельність дорівнює відповідно у першої фірми 127 тис. дол. і 15%, другої – 56 тис. дол. і 7%, третьої – 189 тис. дол. і 10%.

Завдання 10.

Розрахуйте середню норму рентабельності фірми за п’ять років на підставі таких даних:

Роки	Чистий прибуток за рік, тис. дол.	Балансова вартість активів, тис. дол.	Сума нарахованої амортизації, тис. дол.
1	24	128,2	17,4
2	40	174,0	24,9
3	17	197,4	23,3
4	4	202,3	34,8
5	9	184,7	32,1

Завдання 11.

Оцініть прибутковість фірми за три квартали поточного року на підставі таких даних:

Квартал	Прибуток, тис. дол.	Балансова вартість активів без амортизації, тис. дол.
1	17,5	54,2
2	13,1	57,3
3	8,6	52,4

Завдання 12.

Оцініть рівень цінової конкурентоспроможності двох фірм, які співпрацюють на світовому ринку зерна і зробіть обґрунтовані висновки:

Показники	1 фірма	2 фірма
Обсяг продажу зерна, тис. грн.	88,6	92,3
Чистий прибуток від реалізації зернових, тис. грн.	25,7	34,5

Завдання 13.

Визначте, котру з фірм найбільш доцільно обрати партнером для здійснення експортно-імпортних операцій, якщо відомі такі дані:

Показники	1 фірма	2 фірма	3 фірма	4 фірма
Валовий прибуток, тис. дол.	150	12	76	110
Обсяг продажу товарів, тис. дол.	279	34	98	203

Завдання 14.

Користуючись вихідними даними оцініть ефективність діяльності двох закордонних підприємств:

Показники	1 фірма	2 фірма
Прибуток за рік, тис. дол.	120,4	25,8
Обсяг продажу, тис. дол.	427,9	134,7
Вартість активів підприємства на кінець року, тис. дол.	1754,0	613,8
Балансова вартість основних виробничих засобів на кінець року, тис. дол.	1915,0	1005,0