Viiі. Демократія, економічна свобода та економічний порядок

Демократія − си­стема відносин у країні щодо формування влади і уряду з об­раних народом представників.

Демократія як спосіб державотворення і гуманізації суспільних відносин піддається певному виміру на основі відповід­них критеріїв, які групують на політичні, соціальні, організаційні, моральні, економічні. Кожній групі відповідає показник рівня де­мократії і поведінки влади та виборців щодо його дотримання.

1. Політичні критерії − рівні політичні права партій і грома­дян: рівні права представляти свої програми щодо національного, політичного, ідеологічного, економічного, соціального, міжнаціо­нального розвитку країни виборцям.

2. Соціальні критерії − соціальна рівність: усі соціальні вер­стви виборців мають рівні права обирати владу (депутатів, пре­зидента, уряд, місцеве управління) і бути обраними.

3. Організаційні критерії − влада обраної виборцями більшості: владні структури формуються за принципом більшості отрима­них голосів кандидатами на виборах; групування представників обраних меншістю голосів для недопущення до влади представ­ників обраних більшістю голосів і самим сформувати владу не відпо­відає принципу демократії загалом.

4. Моральні критерії − гідність і чесність представників вла­ди: більшість і меншість, влада і опозиція діють згідно з консти­туцією і законами країни, не допускають ідеологічних, національ­них, політичних, економічних, соціальних, організаційних спеку­ляцій, пам'ятають про пріоритет національних і державних, ре­гіональних інтересів та інтересів осіб, а не своїх власних.

5. Економічні критерії − добробут нації: діяльність демократич­ної влади повинна забезпечити економічне зростання, платоспро­можність своїх громадян, соціальну справедливість, рівновагу і стабільність.

Демократія і ринкова економіка − явища взаємозалежні. Рин­кова економіка ґрунтується на вимогах об'єктивних економічних законів господарської збалансованості, товарообміну і товарови­робництва, а дотримуватися цих вимог належить конкретній лю­дині − власнику капіталу, людині-підприємцеві, людині-бізнесменові, тобто конкретному суб'єкту виробництва.

Економічну свободу тре­ба розуміти з погляду інтересів двох суб'єктів ринку:

• економічна свобода виробника (продавця): характеризує вільний вибір виробника організувати той вид діяльності, випу­скати той вид продукції і в такій кількості, які забезпечують йому визначений ним його економічний інтерес, тобто доходи, соціальний статус та ін.;

• економічна свобода споживача (покупця): характеризує віль­ний вибір місця праці, набуття професії і підвищення рівня кваліфі­кації, на що витрачати свої доходи, який товар і на якому ринку йому купувати, скільки і чого споживати, як використовувати свій вільний час та ін.

Економічною основою економічної свободи суб'єктів ринку є головне економічне відношення − відношення власності на засоби виробництва (капітал) та результати праці (продукт).

Становлення економічної свободи можна ілюструвати декіль­кома етапами: поляризації капіталу, становлення механізму са­морегулювання, деполяризація капіталу, свободи (лібералізації) руху праці, капіталу, товару.

Поняття «економічний порядок» асоціюється з прозорим і зро­зумілим для усіх суб'єктів ринку рухом потоків грошей, товарів, робіт і послуг, праці, капіталів.

Відносини з приводу привласнення ресурсів визначають рівень економічного порядку (безладу) у будь-якій гос­подарській системі. За високим рівнем економічного порядку спостерігається продуктивний рух ресурсів, практично відсутні такі негативні тенденції, як коруп­ція, організована злочинність, розкрадання бюджетних коштів та багато інших.

Високопродуктив­на й ефективна ринкова економіка ґрунтується на національній самоорганізації.

Національна самоорганізація суспільства − конституцій­но і державно самоорганізована спільнота на основі єдиної національно-демократичної ідеології титульної нації і націо­нальних меншин, самодостатньої соціально орієнтованої економічної системи, сповідування принципів загальнолюд­ських вартостей, добробуту і захисту громадян.