Основні теоретично-розрахункові положення курсу "Національна економіка"

1. Суспільний добробут та теорія соціально-орієнтованої ринкової економіки

Ефективне функціонування економіки пов'язане із забезпеченням повної зайнятості наявних ресурсів. Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного обороту всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи й такий ре­сурс як робоча сила. При повній зайнятості обсяг виробництва є мак­симально можливим. Тому він називається потенційним і вимірюється за допомогою потенційного валового внутрішнього продукту (ВВПп).

В умовах неповної зайнятості фактичний обсяг виробництва менший від потенційного, тобто ВВПф < ВВПп. За цих умов певна частка праце­здатного населення змушена не працювати, тому що виникає вимуше­не безробіття. Зайнятість і безробіття – головні індикатори макроекономічної нестабільності.

Зайнятість населення – це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу. Вона визначається чисельністю осіб, що вико­нують будь-яку роботу за певну заробітну плату або з метою отриман­ня інших видів доходу. Надання всім бажаючим і здатним працювати можливості брати участь у суспільному виробництві призводить до максимальної зайнятості всього працездатного населення (чоловіки віком 16-59 років та жінки віком 16-54 роки), а також осіб старшого віку та підлітків, які працюють у різних галузях економіки або зайняті іншою економічною діяльністю.

У різних країнах і на різних етапах їх економічного розвитку рі­вень природного безробіття різний. Він залежить від багатьох факторів, зокрема міграційних і демографічних процесів, соціальної забезпече­ності населення, розбіжностей у темпах економічного зростання за сек­торами економіки й галузями виробництва, систем підготовки та пере­підготовки кадрів, інформаційних служб зайнятості, податкової систе­ми тощо.

Щодо виміру рівня природного безробіття, то треба зазначити, що до цього часу не існує надійної методики його обчислення. А це при­зводить до розходжень у методах оцінки рівня природного безробіття.

Найбільш відомий і простий спосіб визначення рівня природного безробіття полягає у розрахунку середньої величини фактичного без­робіття за тривалий відрізок часу. Він заснований на тому, що середня величина фактичного безробіття за довготривалий період згладжує (вирівнює) циклічні коливання безробіття навколо його природного рівня.

Інший метод оцінки рівня природного безробіття полягає у визна­ченні такого року, у якому, за припущенням, в економіці була повна зайнятість, а рівень очікуваної інфляції був близький до її фактичного рівня.

Безперечним є й те, що рівень природного безробіття може зміню­ватися у часі в зв'язку із демографічними зрушеннями, тривалим спа­дом виробництва і економічною політикою, яку проводить уряд країни. Зараз вважається, в розвинутих країнах рівень природного безробіття становить 5-6 %. Це означає, що при використанні 94-95% робочої сили забезпечується повна зайнятість працездатного населення. За цих умов фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП.

де РБ – рівень безробіття, %; ЧБ – чисельність безробітних, чол.; ЧРС – чисельність робочої сили, чол.

За наявності надмірного безробіття в економіці виникають певні втрати, тобто істотні економічні збитки від безробіття. Вони виража­ються у відставанні фактичного ВВП від його потенційного рівня. Для визначення втрат ВВП у світовій практиці використовують положення та висновки досліджень Артура Оукена. Американський економіст А. Оукен на основі макроекономічного аналізу дійшов висновку, згідно з яким: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безро­біття на 1 %, то втрати ВВП складають 2,5 %. Це положення дістало назву закону Оукена.

Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів.

Перший – обчислення відсотка відставання фактичного ВВП від по­тенційного ВВП:

де В − відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП (у %); РБф і РБп − рівень відповідно фактичного і природного безробіття; 2,5 − коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного падіння (число Оукена).

Другий – якщо ВВП_П прийняти за 100 %, то звідси ВВПф дорів­нює:

де ВВПф – це реальний ВВП, який обчислюється в постійних цінах і є величиною зіставленою з ВВПп. Отже:

Третій – оскільки нам відомо ВВПп і ВВПф, то звідси втрати еко­номіки від циклічного безробіття будуть дорівнювати: ВВПв =ВВПп -ВВПф,

де ВВПв – втрати ВВП від циклічного безробіття.