Короткий зміст курсу «Національна економіка» і. Національна економіка: загальне та особливе

Національна економіка − це економічно й організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

Ознаками національної економіки є:

- наявність тісних економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами країни, що базуються на розподілі праці;

- загальне економічне середовище, в якому діють господарські суб’єкти;

- спільний економічний центр, контролює діяльність господарських суб’єктів;

- спільна система національного захисту.

Суб’єктами національної економіки є домогосподарства, підприємства і держава.

Об’єкти національної економіки – це ті складові, які на рівні мікроекономіки такими не є.

Для вивчення функціонування національної економіки як єдиного цілого необхідно насамперед сформувати з маси наявних економічних даних обмежену кількість найбільш важливих і змістовних показників, які прийнято називати макроекономічними. Узагальнюючий підсумок функціонування національної економіки характеризується інтегральним показником ‒ валовим внутрішнім продуктом (ВВП). Суворий опис фаз виробництва, розподілу, перерозподілу і використання ВВП передбачає побудову системи національних рахунків. Ці рахунки розробляються для економіки в цілому (консолідовані рахунки) і для агрегованих груп економічних агентів (рахунки інституціональних секторів). Окремі рахунки розробляються також в розрізі галузей економіки. Система таблиць «Витрати - Випуск» додатково до системи національних рахунків описує обмін проміжною продукцією між окремими галузями національної економіки.

Будучи єдиним господарським організмом, національна економіка відрізняється складною структурою з різними ієрархічними підсистемами. Тому курс національної економіки відображає субординований взаємозв'язок господарських процесів країни і особливості їх протікання на макро-, мезо- і мікрорівнях.

Основою національної економіки є її соціально-економічна система. Ця система характеризується співвідношенням економічних і позаекономічних методів управління національним господарством. Вона визначається господарським ладом, тобто способом організації і саморегулювання господарського життя. Конституюючу роль грають приватна власність, конкуренція, а в системі позаекономічних відносин − владні функції держави. Система відтворює відповідні інститути суспільства: економічні, соціальні, політичні, культурні, релігійні.

Національна економіка може бути закритою і відкритою.

Методологічні основи вивчення національної економіки включають загальні для всіх економічних дисциплін і специфічні принципи, підходи, методи. Це − розгляд національної економіки на основі діалектики, системного, комплексного, історичного і інших підходів як цілісної системи, єдність одиничного, особливого і загального, виділення загальних закономірностей і індивідуальних рис економіки кожної країни, основних історичних етапів її еволюції, поєднання формаційного і цивілізаційного підходів.

Основна ідея формаційного підходу і сьогодні реалізується в спробах обґрунтування градації економік по критерію їх можливостей вирішувати певні господарські завдання, а значить залежно від досягнутого ними рівня розвитку продуктивних сил, а також дії господарського механізму, адекватного цьому рівню.

У сучасній економічній теорії широко використовується цивілізаційний підхід в розмежуванні типів національних економік, який робить акцент на соціокультурних відмінностях. Найчастіше виділяють східний, західний і африканський типи цивілізації, з характерною для них локалізацією культур і традицій.

Національна економіка будь-якої країни − складна господарська, соціальна, організаційна, науково-технологічна система. Вона володіє сукупним економічним потенціалом, що складається з окремих потенціалів, накопичених в процесі її функціонування. Серед них доцільно виділити природно-ресурсний, виробничий, трудовий, науково-технічний і ін.

Розвиток національної господарської системи країни приводить до створення і вдосконалення її національного ринку, в межах якого формуються і діють його окремі сегменти: ринок товарів і капіталів, ринок послуг, ринок праці, ринок нерухомості, фондовий ринок, ринок інтелектуальної власності, ринок засобів виробництва тощо.

У національній господарській системі країни виділяються декілька рівнів, що взаємодіють в єдиному «економічному просторі» країни.

1. Міждержавний рівень.

2. Макроекономічний рівень.

3. Регіональний рівень.

4. Внутрішньорегіональний рівень.

5. Комплекси галузей національної економіки.

6. Рівень окремих галузей національної господарської системи.

7. Внутрігалузевий рівень.

8. Рівень взаємозв'язків об'єднань, підприємств, організацій, всіх видів промислово-фінансових груп.

9. Рівень окремих організаційно-правових форм господарювання, передбачених законодавством країни.

10. Особистісний рівень.

Всі рівні функціонування економіки країни, сегменти національного ринку і потенціали об'єднані комплексом організаційно-правових, економічних, соціальних, технологічних і інших взаємозв'язків. Ці взаємозв'язки між рівнями національної економіки і усередині них опосередковані:

− формами власності;

− рухом матеріальних потоків різних видів ресурсів, що беруть участь в господарському (відтворювальному) процесі і залучених в господарський оборот у формі витрат праці, сировини, енергії, капіталів;

− потоками грошової маси (наявних і безготівкових грошей), а також рухом цінних паперів всіх видів (акції, облігації, векселі і т. п.).

Всі взаємини регулюються законодавчими і нормативними актами державної влади і господарського управління, регіонів і галузей, а також системою міждержавних договорів і угод, нормами міжнародного права.

Не зважаючи на наявність багатьох рівнів, елементів і ланок господарювання, в економічній системі будь-якої країни найбільшу значущість має так званий загальнонаціональний (макроекономічний) рівень. Саме цей рівень функціонування, аналізу і оцінки найважливіших показників (параметрів) розвитку дозволяє отримати характеристику національної економіки, її стану і змісту, проблем і завдань, чинників і перспектив вдосконалення. Особливий інтерес представляють макроекономічні показники, коли вони порівнюються з аналогічними даними по інших країнах (так звані міжнародні порівняння).

Особливості формування та розвитку національної економіки України:

а) Київська Русь; б) Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Московщина; в) Запорізька Січ та гетьманство; г) Російська імперія та Польська держава; д) радянський період 1918-1990 рр.; е) новітня економічна історія України.