- •1.1. Класифікація моделей
- •1.1.1. Пізнавальні та прагматичні моделі
- •1.1.2. Статичні та динамічні моделі
- •1.2. Способи втілення моделей
- •1.2.1. Абстрактні моделі та роль мов
- •1.2.2. Матеріальні моделі та види подібності
- •1.3. Моделі систем
- •1.3.1. Проблеми та системи
- •1.3.2. Модель "чорного ящика"
- •1.3.3. Модель складу системи
- •1.3.4. Модель структури системи
- •1.3.5. Динамічні моделі систем
- •1.4. Штучні та природні системи
- •1.5. Класифікації систем
- •1.5.1. Класифікація систем за їх походженням
- •1.5.2. Класифікація систем за описом змінних
- •1.5.3. Класифікація систем за типом їх операторів
- •1.5.4. Класифікація систем за способом керування
- •1.5.5. Класифікація систем за ступенем ресурсної забезпеченості керування
- •1.6. Ієрархія систем
1.6. Ієрархія систем
Поняття ієрархії досить важливе. Його застосовують тоді, коли потрібно впорядкувати системи відповідно до різних категорій, одна з яких має враховувати ступінь складності функцій компонентів системи.
У спрощеному вигляді ієрархію систем можна подати за допомогою таких рівнів.
1. Неживі системи:
• статичні структури, які називають кістяками-,
• прості динамічні структури із заданим рухом, притаманні навколишньому фізичному світу; їх називають часовими механізмами;
• кібернетичні системи з керованими циклами зворотного зв'язку; їх називають термостатами.
2. Живі системи:
• відкриті системи із самозбережною структурою; рівень клітин — це перший ступінь, на якому можливий поділ на живе та неживе;
• живі організми з низькою здатністю сприймати інформацію, наприклад рослини;
• живі організми з більш розвинутою здатністю сприймати інформацію, але без "самосвідомості"; до цієї категорії належать тварини;
• люди з їхньою самосвідомістю, мисленням і нетривіальною поведінкою;
• соціальні системи та соціальні організації;
• трансцендентні системи, поки що не пізнані людьми.
Організація — це (принаймні, частково) самокерована система,
що має такі характеристики:
• сутність: це система типу "людина — машина";
• структура: організація має бути здатна обирати напрями діяльності, відповідальність за яку може бути розподілена між її елементами на основі їх функцій, розміщення чи інших ознак;
• комунікація: у визначенні поведінки та взаємодії підсистем в організації важливу роль відіграє комунікація;
• вибір рішень: учасники повинні розподілити між собою завдання та напрями діяльності.
Список літератури
Чорней Н. Б. Теорія систем і системний аналіз: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н. Б. Чорней, Р. К. Чорней. – К.: МАУП, 2005. – 256 с.: іл.. – бібліогр.: с. 224-236.