3. Особливості режиму іноземних інвестицій на території України

Прийнятий 20 травня 1993 р. Декрет Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» закріпив не лише особливості режиму іноземних інвестицій на території України, а й вирішив низку інших питань, пов’язаних із здійсненням інвестиційної діяльності іноземними суб’єктами. Водночас у Декреті було уточнено ряд положень, викладених раніше у Законі України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р. Зазначений Декрет відіграв досить важливу роль у питанні правового регулювання режиму іноземного інвестування, на його заміну вже 19 березня 1996 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про режим іноземного інвестування», який не лише відтворив багато положень Декрету, а й закріпив чимало нових норм, що регулюють суспільні відносини у зазначеній сфері.

За Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р., до іноземних інвесторів належать суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

У Законі дається визначення іноземних інвестицій, за яким до них належать цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Крім того, зазначено, що підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявності) становить не менше 10 %.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

• іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

• валюти України — при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;

• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

• будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (процедур) країни інвестора або міжнародних торговельних звичаїв, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, у тому числі легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, «ноу-хау» тощо;

• прав на здійснення господарської діяльності, у тому числі права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих згідно із законодавством або договорами, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (процедур) країни-інвестора або міжнародних торговель­них звичаїв;

• інших цінностей згідно із законодавством України.

Закон визначає, що іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

• часткової участі у підприємствах, які створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, у тому числі будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності, прямим одержанням майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів; придбання самостійно чи з участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України; придбання інших майнових прав; господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції; в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб’єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

У статтях 7—12 Закону визначаються державні гарантії захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства, щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, у разі припинення інвестиційної діяльності, а ще гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних у результаті іноземних інвестицій.

Окремий ІІІ розділ Закону містить норми, що стосуються державної реєстрації та контролю за здійсненням іноземних інвестицій (статті 13—15).

Велике значення Закон приділяє підприємствам з іноземними інвестиціями (статті 16—21). На території України такі підприємства створюються і діють у формах, передбачених законодав- ством України. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодав- ством України для відповідних організаційно-правових форм під­приємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання) звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи пропускають таке майно на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена позначка про це на примірнику векселя. А взагалі порядок видачі, обліку і погашення векселів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду такого підприємства, відчужується, у тому числі у зв’язку з припиненням його діяльності (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється за митною вартістю цього майна, перерахованою у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Щодо умов реалізації продукції, робіт, послуг, то підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції, у тому числі ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України. Варто зазначити, що продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а вивезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України.

Закон урегульовує питання використання концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності (стат­ті 22—24). Так, надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов’язаної з використанням об’єк­тів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються у концесію, відбувається на підставі відповідного законодавства України через укладення концесійного договору.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи, згідно із законодавством України. Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік і складати звітність про операції, пов’язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), а також відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами (контрактами).

Іноземні інвестиції, як відомо, використовуються в спеціальних вільних економічних зонах. Специфіка їх регулювання визначається законодавством України про спеціальні вільні економічні зони. Слід звернути увагу, що правовий режим іноземних інвестицій, який установлюється у таких зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж передбачені Законом «Про режим іноземного інвестування».

Однією з особливостей режиму іноземних інвестицій є усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності. Так, відповідно до Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17 лютого 2000 р. на території України до суб’єк­тів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, у тому числі постійних представництв нерезидентів (далі — підприємств), створених з участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів), установлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємства, створені за участі іноземних інвестицій, а також об’єкти (результати) спільної діяльності на території України за участі іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, визначеними законодавством України з питань валют­ного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.