2. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі сільського господарства

Відомо, що продукція сільського господарства не лише задовольняє потреби людей у продуктах харчування, а й є важливою сировиною для промислового виробництва (цукрові буряки використовують для виробництва цукру; зерно пшениці та жита — борошна, спирту; насіння соняшнику — олії; овочі та фрукти — для різноманітних консервів та ін.). Причому продукція сільського господарства не лише задовольняє національні суспільні потреби, а й експортується (імпортується) на взаємовигідних засадах в інші країни, тобто вона є предметом міжнародних, міждержавних економічних відносин. Це пов’язано як із необхідністю реалізації надлишку сільськогосподарської продукції, так і з існуючими суспільними потребами на продукцію, яка не вирощується через кліматичні умови або з інших причин у тій чи іншій країні. Так, країни Європи імпортують з інших країн світу каву, какао, ананаси, банани тощо. Відповідна сільськогосподарська продукція експортується і з європейських країн.

Практично держави всіх континентів тією чи іншою мірою вступають у міжнародні економічні відносини, пов’язані із обміном продукцією сільського господарства. Сприяння розвитку цих відносин, удосконаленню їх міжнародно-правового регулювання — зав­дання ряду міжнародних економічних організацій. Так, практично всі регіональні економічні комісії Економічної і соціальної ради ООН через свої відповідні структурні підрозділи займаються питаннями організації міжнародного співробітництва в галузі сільського господарства. Ці функції, наприклад, в Економічній комісії для Європи покладені на її Комітет з питань сільського господарства.

Однією з міжнародних, міжурядових спеціалізованих організацій ООН, яка відає питаннями міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства, є Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Вона створена у 1945 р. До складу ФАО нині входить понад 174 країни світу й одна міжнародна організація — Європейський Союз. Відповідно до свого Статуту основними її цілями є: підвищення продуктивності сільського господарства і покращення умов життя сільського населення; поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня населення; вивчення світового продовольчого становища і кон’юн­ктури на світовому ринку важливих продовольчих товарів; розроблення для країн-учасниць рекомендацій у галузі виробництва і збуту різних видів сільськогосподарської продукції; надання технічної допомоги країнам-членам, сприяння науковим дослідженням у галузі сільського господарства; визначення політики щодо міжурядових угод з окремих сільськогосподарських товарів.

Ця організація є однією з провідних установ у системі ООН з питань розвитку сільського господарства. Вищий її орган — Конферен­ція, яка збирається один раз у два роки для визначення загальних напрямів політики, програми дій і бюджету організації. У період між сесіями Конференції керівництво діяльністю ФАО здійснює Рада, в обов’язки якої входить складання оглядів про стан світового сільського господарства, координація роботи між­урядових організацій з товарних питань, пов’язаних з виробництвом, споживанням і розподілом продовольчих і сільськогосподарських продуктів.

Становище з продовольством у світі, що характеризується останнім часом його гострим дефіцитом у країнах, що розвиваються, підвищенням цін на нього, спричиняє голод у ряді країн. На Всесвітній продовольчій конференції, що відбулась у Римі (1974 р.), зазначалося, що кількість тих, хто голодує, недоїдає, збільшується. Вона досягла 550 млн осіб. Ураховуючи таку ситуацію, Конфе­ренція закликала заснувати Всесвітню продовольчу Раду (ВПР), яка і була створена у грудні 1974 р. Вона є вищим органом ООН з проблем продовольства та інших суміжних питань.

До інших міжнародних конференцій з актуальних проблем, проведених цією організацією, належать Всесвітня конференція з аграр­ної реформи і розвитку сільських районів (1979 р.), Всесвітня конференція з розвитку і раціонального використання рибних ресурсів (1974 р.), Міжнародна конференція з питань харчування (1994 р.) та ін. ВПР розглядає важливі проблеми, пов’язані з продовольством у світі, і розробляє певні рекомендації. У процесі своєї діяльності вона тісно співробітничає з Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН, Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку та іншими організаціями системи ООН.

На сесіях ВПР у Пекіні (1987 р.), Нікосії (1988 р.) і Єгипті (1989 р.) були вироблені пропозиції, спрямовані на зупинення тен­денції до посилення голоду. Крім цього, зазначеною Радою були здійснені й інші реальні кроки в цьому напрямі. Зокрема, вона відіграла значну роль у створенні Міжнародного фонду сільськогос­подарського розвитку, сприяла розробленню концепцій національних продовольчих стратегій і створенню механізму продово­льчих кредитів у Міжнародному валютному фонді. За її участю у 1980 р. був створений Міжнародний надзвичайний продовольчий резерв. Ця організація розробила немало й інших важливих заходів, спрямованих на вирішення продовольчих проблем.

Відчутну роль в організації міжнародного співробітництва з метою збільшення виробництва продуктів харчування та вирішення інших питань відіграє Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД) — міжнародна спеціалізована установа ООН, створена у 1976 р. Основною метою фонду є мобіліза­ція коштів для збільшення виробництва і поліпшення хар­чування груп населення з низькими доходами. Як відомо, 20 % населення Африки, Азії і Латинської Америки страждають від голоду.

З метою збільшення виробництва продуктів харчування ІФАД надає на пільгових умовах кредити. Нині він підтримує 75 % проектів, а решту фінансує разом із Всесвітнім банком, Міжнародною асоціацією розвитку і різними банками розвитку (Африканським, Азіатським, Міжамериканським та Ісламським). Кредити ІФАД видаються під проекти, пов’язані зі здійсненням контролю над водними ресурсами, комплексним розвитком сільських районів. Вони видаються також дрібним фермерам під розвиток тваринництва, поставку і розподіл добрив. Слід зазначити, що допомога ІФАД надається лише державам — його членам, яких налічується понад 160.

Вищим органом цього Фонду є Рада керуючих, до якої входять представники всіх держав-членів. Поточні питання вирішуються Виконавчою радою.

Відповідні функції щодо міжнародного сільськогосподарського співробітництва виконують Міжнародна асоціація з контролю якості насіння, Міжафриканське бюро з ґрунтів і економіки сільського господарства, Міжнародна комісія з перероблення сільськогосподарських продуктів, Міжнародне бюро з виноградарства і виновиробництва, Міжнародний комітет з чаю та деякі інші.

Основним засобом правового регулювання міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства є двосторонні договори (угоди).