Розділ 20 Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні

1. Значення інвестицій та їх правове регулювання відповідно до законодавства України

к

^Я

свідчить історія багатьох країн, іноземні інвестиції відігравали і відіграють значну роль у вирішенні важливих питань їх соціально-економічного розвитку. І це цілком зрозуміло, адже інвестиції, як правило, означають довгострокове вкладення грошових коштів та інших цінностей у розвиток економіки, її окремих галузей і підприємств. Цінності можуть вкладатись як усередині країни, тобто в національну економіку, так і за кордоном — в економіку зарубіжних країн.

Іноземні інвестиції мають велике значення і для соціально-економічного розвитку України. Їх залучення сприятиме подоланню нинішнього спаду виробництва й забезпеченню передумов економічного зростання нашої держави. Враховуючи це, в Україні вже створена і набуває подальшого розвитку і вдосконалення правова база щодо іноземного інвестування. Іноземні інвестиції — це всі види майнових, інтелектуальних та інших цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України.

Тлумачення поняття «іноземні інвестиції» вперше було офіційно дано у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. Саме цей Закон передбачив і юридич­но закріпив можливість вкладення всіх видів цінностей іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності.

Вагоме значення для здійснення іноземних інвестицій має і Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. У ньому встановлені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, зокрема іноземними інвесторами, а також дано перелік видів майнових та інтелектуальних цінностей, які можуть розглядатись як інвестиції. Це — кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Цей Закон визначає також права й обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності, її державне регулювання, гарантії права суб’єктів такої діяльності і захист інвестицій.

Слід підкреслити, що положення даного Закону стосуються і діяльності, яка здійснюється іноземними інвесторами. Але детальніше особливості правового режиму іноземних інвестицій на території України були визначені Законом України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р. та Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» від 20 травня 1993 р., який став основою вказаного Закону. У зв’язку з при­йняттям Кабінетом Міністрів України зазначеного Декрету була зупинена дія Закону України «Про іноземні інвестиції».

Відповідно до положень статей 7, 14, 31 названого Декрету Кабінету Міністрів Україні, а також враховуючи ту роль, яка відводиться іноземним інвестиціям у розвитку економіки України, 17 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні».

Взагалі, якщо говорити про законодавче регулювання іноземних інвестицій в Україні, то в цій сфері прийнято біля 100 законодавчих актів, які регулюють різні питання. Це не лише загальні питання організації та здійснення інвестиційної діяльності, а й спеціальні питання, що стосуються режиму інвестиційної діяльності у відповідних регіонах. Так, були прийняті закони України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області» від 24 груд­ня 1998 р., «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова» від 11 травня 2000 р. та ін.

Законами України була ратифікована значна кількість угод між урядом нашої держави та урядами зарубіжних країн щодо сприяння та взаємного захисту інвестицій. Так, у 1995 р. були ратифіковані угоди між Урядом України та урядами Литовської Республіки, Республіки Грузія, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Французької Республіки, Канади, Естонської Республіки, у 1996 р. — з урядами Словацької Республіки, Республіки Молдова, Держави Ізраїль, Італійської Республіки та ін. А взагалі за 1995 р. — червень 2002 р. було ратифіковано 40 міжнародних угод з цього питання.

Правове регулювання інвестиційної діяльності не обмежується названими вище законами та Декретом. Воно здійснюється також за допомогою інших нормативних актів підзаконного характеру. Прикладами таких актів є Тимчасовий порядок надання додаткових пільг іноземним інвесторам, затверджений 31 березня 1994 р. Агентством міжнародного співробітництва та інвестицій, Порядок надання індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за межі України, затверджений 24 грудня 1993 р. Національним банком України, та ін.

У ряді нормативних актів, які спеціально не присвячуються інвестиційній діяльності, можуть міститися норми з цього питання. Так, у Декреті Кабінету Міністрів України «Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті» від 19 лю­того 1993 р. є норми, які стосуються іноземних інвестицій. Зокрема, у цьому Декреті записано, що обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку не підлягають кошти в інозем­ній валюті, що переказуються на територію України з метою їх внесення до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями, а також суми виручки в іноземній валюті підприємств з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.

Було прийнято значну кількість постанов Кабінету Міністрів України, спрямованих на врегулювання суспільних відносин у сфері інвестиційної діяльності. Лише з січня 1995 р. по травень 2002 р. прийнято понад 100 таких постанов. Серед них можна назвати такі: «Про Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки» від 1 червня 1995 р., «Про затвердження переліку підприємств, приватизацію майна яких, що перебуває у загальнодержавній власності, доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій» від 1 лютого 1996 р., «Про стимулювання інвестиційної діяльності» від 16 лю­того 1998 р. Відповідними постановами Кабінету Міністрів України затверджуються окремі інвестиційні програми. Так, в постанові від 24 березня 1998 р. була затверджена інвестиційна програма спільного українсько-корейського підприємства з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства «АвтоЗАЗ-Део». Важливе значення має постанова Кабінету Міністрів від 28 грудня 2001 р., якою затверджено Програму інвестиційної діяльності 2002—2010 рр.

З ряду питань Кабінет Міністрів приймав постанови установчого характеру, відповідно до яких створював структури, що відають питаннями інвестиційної діяльності. Зокрема, його постановою від 9 червня 1997 р. була створена Координаційна рада з питань інвестиційно-клірингового співробітництва, від 15 січня 1998 р. — Акціонерна компанія «Держінвест Україна», а від 29 травня 1996 р. — Консультативна рада з питань іноземних інвестицій.

З багатьох питань інвестиційної діяльності видавались укази Президента України. Таких указів з 1993 р. по 2002 р. було видано біля 50. До їх числа слід віднести укази Президента України від 19 лютого 1994 р. «Про інвестиційний фонд та інвестиційні компанії», від 8 серпня 1995 р. «Про українську державну кредитну інвестиційну компанію», від 8 липня 1998 р. «Про Фонд захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку», від 28 червня 1999 р. «Про залучення інвестицій в економіку України», від 1 липня 2002 р. «Про деякі питання інноваційного інвестування підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави».

Отже, можна зробити висновок, що в Україні уже створені основи правового регулювання іноземних інвестицій.