Розділ 17 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

1. Значення правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

к

^У

раїна за величиною території, кількістю населен- ня є однією з найбільших держав Європи. На її території, що становить 603 тис. км², проживає понад 48 млн осіб.

Україну як самостійну державу на початок 2002 р. визнало 180 країн світу, а 166 із них установили з нею дипломатичні відносини. Наша держава є членом ООН, учасником Наради з безпеки і співробітництва в Європі, входить до складу багатьох міжнародних, зокрема економічних, організацій. На цей час Україна уклала понад 2 тис. двосторонніх міждержавних та міжурядових угод щодо співробітництва в політичній, економічній, науково-технічній, екологічній, соціально-культурній та інших сферах. Сьогодні підприємства України мають виробничі та торговельні відносини з фірмами багатьох країн світу. У нашій державі діє значна кількість спільних підприємств, а також представництв іноземних фірм.

Однією з важливих умов успішної й ефективної зовнішньо- економічної діяльності України є створення відповідної правової бази. Її недосконалість негативно впливає на розвиток зовнішньоекономічних відносин нашої держави, призводить до безконтрольного вивезення з неї вкрай дефіцитних ресурсів і продажу їх на світовому ринку за демпінговими цінами.

Безконтрольність та відсутність валютного регулювання з боку держави призвели до масового відпливу валюти за кордон, на що неодноразово зверталася увага у виступах політиків, у тому числі керівників держави та народних депутатів України.

І взагалі, в процесі зовнішньоекономічної діяльності виникає широке коло суспільних відносин, які потребують правового регулювання. Це відносини, пов’язані із правовим статусом суб’єк­тів зовнішньоекономічної діяльності, законодавчим закріпленням її видів, порядком укладення договорів, контрактів, державним регулюванням зовнішньоекономічної діяльності, питаннями оподаткування, розподілом прибутків, отриманих у результаті такої діяльності, митним регулюванням, ліцензуванням і квотуванням зовнішньоекономічних операцій тощо. Належне регулювання зазначених та інших відносин, безумовно, позитивно впливає на стан організації та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а це значить — і на авторитет нашої держави у зовнішньоекономічних відносинах з іншими.

Розглядаючи важливість правового регулювання зазначеної сфери, слід мати на увазі й те, що ще більший ефект від зовнішньоекономічної діяльності буде тоді, коли національне законодавство України буде належним чином гармонізоване з міжнарод­но-правовою системою, а в ряді випадків — і з правовими системами тих держав, із якими ми перебуваємо у найтісніших відносинах. Саме у зв’язку з цим дуже гостро для нашої держави при вступі до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі постало питання гармонізації національного законодавства із тими міжнародно-правовими актами, на основі яких ці міжнародні структури діють.

Ураховуючи це, за роки незалежності в Україні створено систему законодавства, спрямовану на забезпечення правового регулювання зовнішньоекономічних відносин. Основою такого законодавства насамперед є положення Конституції нашої держави про те, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки через підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (ст. 18). Надаючи великого значення зовнішньоекономічній діяльності, Основний Закон України встановлює, що її засади визначаються виключно законами Украї­ни. Так, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. у розділі ІV розвиває ці конституційні положення. Зокрема, у його статті 26 зазначено, що економічні відносини України з іншими державами регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права. Україна укладає, виконує і денонсує міжнародні договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких питань, відповідно до Конституції України та законів України. Крім того, в цій статті йдеться про те, що право­вий статус суб’єктів господарської діяльності інших держав на території України визначається чинними законами України та вищезазначеними договорами. Стосовно відносин України з міжнародними міжурядовими економічними організаціями слід вказати, що Україна самостійно набуває в них членства, якщо їх установчі акти не суперечать цілям та принципам Конституції України. Наша держава вступає у відносини з цими організаціями на основі відповідних міжнародних договорів та установчих актів цих організацій (ст. 27).