Питання для самоконтролю

1. Обгрунтуйте назву романо-германської правової сім”ї.

2. Ким і на підставі чого формувалося романо-германське право?

3. Правові системи яких країн входять до романо-германської правової сім”ї?

4. Охарактеризуйте структуру романо-германської правової сім”ї.

5. Назвіть джерела романо-германського права?

6. Яке місце займає правова доктрина в романо-германській сім”ї?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. ф. Иеринг Р. Избранные труды в 2 т. Т II. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – с.27

2. Загальна теорія держави і права/За ред. академіка АпрН України, д.ю.н., професора В.В.Копейчикова.-К.:Юрінком, 1997.

5. Давид Р., Жоффре-Спинози К.Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А.Туманова.-М.:Междунар.отношения, 1996.- 400 с.

6. Жалинский А., Рерихт А.Введение в немецкое право.-М.:Спарк, 2001.- 767 с.

Глава 4 Північноєвропейська (скандинавська) група правових систем

1. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем.

2. Історичний розвиток і джерела скандинавського права.

3. Уніфікація і гармонізація законодавства Скандинавських країн.

1.Загальна характеристика скандинавської групи правових систем

Об”єднання правових систем Скандинавських країн в одну групу (підсистему) зумовлене спільністю їх історичного розвитку. Підгрунттям для північноєвропейського права є загальна історична доля країн Північної Європи: Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії, Ісландії та країн Балтії. Своєрідність географічного положення, схожість укладів життя, економічні, політичні і культурні зв”язки між північними країнами Європи сприяли формуванню загального правового мислення і правової культури.

Формування права в Скандинавських країнах відбувалося самобутнім шляхом, в значній мірі, незалежно від факторів, які діяли в країнах континентальної Європи. Для історичного розвитку північноєвропейських країн характерним було: слаборозвинута управлінська ієрархія; наявність вільних селян; демократичні форми врахування інтересів різних верств населення в межах церковного приходу, що робило можливим застосування компромісних засобів вирішення соціальних конфліктів; постійне пристосування економічного розвитку до умов патріархального суспільства. В Скандинавських країнах рано виникає централізована держава і уніфіковане в масштабах країни право [1.с.179].

Незважаючи на географічну близкість до країн романо-германської правової сім”ї, країни Північної Європи не відчули на собі такого глибокого впливу римського права. Римське право не відіграло такої значної ролі в становленні та розвитку їх правових систем, як це було у Франції або Німеччині. В північних країнах не існувало і не існує кодексів, подібних Цивільному кодексу Франції. Судова практика відіграє тут більш значну роль, в порівнянні з країнами континентальної Європи, тут визнається роль судового прецедента, хоча інші риси загального права (пріорітет процесуального права над матеріальним, техніка судових доказів та інш.) не знайшли свого розвитку.

Вплив римського права на Скандинавські країни був опосередкованим через континентальне право, вони відчули його частково. Відповідно до цього скандинавсьве право дотримується принципу верховенства закону і норма права в Скандинавських країнах має більш абстрактний характер, ніж норма англо-саксонського права.

Разом з тим, неможна повністю виключати і навіть недооцінювати вплив на скандинавське право як романо-германської правової сім”ї, так і сім”ї загального права. Протягом історії цей вплив був неоднаковий і по різному проявлявся стосовно різних галузей права, і насамперед щодо цивільного права. В сучасний період цей вплив стає ще більш помітним, що пояснюється перебуванням північноєвропейських країн під орбітою наддержавного права Європейського союзу та Ради Європи.

Що стосується країн Балтії, то вони все більше потрапляють під вплив північноєвропейського права, все глибшими стають інтеграційні процеси в сфері політики та економіки. Правова допомога північних країн стає дедалі помітнішою, і це, безперечно знайде своє відображення в законодавстві Прибалтійських країн.