103. Сутність світової продовольчої проблеми

Продовольча проблема належить до категорії глобальних тому, що для її розв`язання недостатньо зусиль окремих держав, а потрібне добре налагоджене співробітництво всіх країн, незалежно від їхнього суспільного ладу. Зрештою, на ній органічно зав`язані інші глобальні проблеми сучасності – демографічна, екологічна, енергетична та ін.

Сенс глобальної продовольчої проблеми полягає у випереджаючому зростанні чисельності населення у порівнянні з ростом виробництва продуктів харчування. В результаті чого у світі відбувається збільшення чисельності недоїдаючих та голодуючих.

Іншим найважливішим аспектом продовольчої проблеми є незбалансованість харчування. Так деяких країн характерно не стільки зниження енергетичної цінності споживаного продовольства , скільки погіршення самої структури харчування. Іншими словами, споживання на душу населення найбільш важливих видів продовольства знаходиться значно нижче за медичні норми, що рекомендуються для повноцінного харчування, і продовжує скорочуватися.

Основною причиною голоду і передчасної смерті через недоїдання є бідність, якій піддана п'ята частина населення світу. Тому з економічної точки зору варто забезпечити бідняків достатнім заробітком або землею, а фермерам повинні бути надані економічні стимули для виробництва харчових ресурсів. І, звичайно, потрібно здійснювати керування світовим господарством таким чином, щоб знизити рівень шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Отже, населення Землі продовжує зростати, продовольча безпека ставиться під загрозу. Значна кількість родючих сільськогосподарських земель втрачаються щороку через посуху і ерозії, сільськогосподарську діяльність. З кожним роком все гостріше стає питання питної води та її раціонального використання. Майбутній статус сільськогосподарського виробництва Землі є особливо важливим, так як життєво важливі ресурси такі як: орні землі, питна вода, достатня кількість продовольства швидко виснажуються в світі.

104. Ресурсно-енергетичний потенціал світової економіки та проблеми його використання

Сьогодні ресурсові обсяги необхідних для функціонування сучасного виробництва палива та сировини, а також їх відчутне фізичне зменшення, ресурсові можливості планети аж ніяк не справляють враження невичерпних або таких, що не є порівнянними з господарськими цілями розвитку цивілізації. Але слід ураховувати, що на сьогодні сукупне споживання енергоносіїв не тільки значно перевищує допустимий максимум, у межах якого діяльність людини не позначається на навколишньому середовищі, загальному кліматі та функціонуванні екосистем. Воно дійсно робить для людства дуже близькою перспективу залишитися без багатьох кардинально важливих традиційних джерел енергії та оброблюваних матеріалів.

Таким чином, на тенденції розвитку ресурсово-енергетичних секторів світової економіки дедалі сильніше впливають екзогенні (тобто позасистемні відносно суто економічної логіки) обмежувальні природні чинники. Слід зазначити і важливі зворотні зв'язки — те, як обсяги та якість використання природних ресурсів впливають на життя людей, країн та регіонів планети.

Виділяють обмежені і необмежені види ресурсів. Необмеженими ресурсами вважаються енергія Сонця, морських припливів, вітру) а також деякі хімічні речовини, які можуть потрапляти у виробничий обіг за умов достатньо потужних природних процесів рециклізації.

Обмеженими є поклади газу, вугілля, руд металів, інших мінералів та корисних копалин.

Фізично обмеженими видами ресурсів можна вважати як поновлювані, так і нелоновлювані ресурси планети. При цьому поняття обмеженості тут має діалектичний характер та змінюється в часі. Ми знаємо, що деякі види ресурсів раніше вважали чи не нескінченими, а тепер вже рахуються роки, що залишилися до кінця їх використання. Так трапилося з вуглеводневими енергоносіями. Нині як практично необмежені інколи трактуються поклади носіїв термоядерної енергії, хоча на теперішньому етапі важко передбачити можливості збільшення обсягів енергетичного споживання.

І тут можна згадати про ще один надзвичайно важливий аспект проблеми фізичного лімітування розвитку світового господарства, людства взагалі, який має значно змінити самооцінку цивілізації та звичні критерії розвитку. Людство не може дедалі збільшувати обсяги споживання енергії у фізичних межах планети як цілісного організму. Вже сьогодні надмірне споживання енергоресурсів призводить до глобального потепління, погіршення клімату, при­родних катастроф та поглинання Світовим океаном великих ділянок суходолу.