IDPV 3

марксизм, є прямим знущанням над ленінізмом, марксизмом і революційністю.

В аналізі другого, “уточненого”, визначення ленінізму ми дотепер опускали слово “тактика”. Повна формула, як пам’ятає читач, свідчить: “Ленінізм є марксизмом епохи імперіалізму і пролетарської революції. Точніше: ленінізм є теорією і тактикою пролетарської революції взагалі, теорією і тактикою диктатури пролетаріату особливо.”

Тактика є дієвим застосуванням теорії до конкретних умов класової боротьби.

Тактика здійснює зв’язок теорії з поточною практикою. Теорія, всупереч Сталіну, зовсім не складається в нерозривному зв’язку з поточною практикою, а підноситься над нею і лише завдяки цьому одержує здатність спрямовувати тактику, вказуючи їй, крім сьогоднішнього відліку, ще низку орієнтуючих точок відліку в минулому і перспективних – у майбутньому: складна лінія тактики, марксистської, а не хвостистської, визначається не одній, а багатьма точками відліку.

Якщо марксизм, що виник у передреволюційну епоху, зовсім не був “передреволюційною” теорією, а, навпаки, підносячись над своєю епохою, був теорією пролетарської революції, то тактика, тобто бойове застосування марксизму до конкретних умов, за своєю суттю не може підноситися над епохою, тобто над зрілістю об’єктивних умов. Під кутом зору тактики– правильніше було б сказати революційної стратегії – діяльність Леніна колосально відрізняється від Маркса і його старих учнів, як епоха Леніна відрізняється від епохи Маркса. Революціонер Маркс жив і помер теоретичним радником молодих партій пролетаріату і провісником майбутніх вирішальних його боїв. Ленін повів пролетаріат на завоювання влади, забезпечив своїм керівництвом перемогу і керував першою в історії людства робочою державою й Інтернаціоналом, безпосередньо покликаним здійснювати світову диктатуру пролетаріату. Титанічна робота найбільшого революційного стратега цілком може бути поставлена на ту ж висоту, що і робота найбільшого титана пролетарської теорії.

Жалюгідною, беззмістовною, врешті-решт нерозумною є спроба механічно врівноважити теоретичний і практичний елементи в роботі Маркса і Леніна. Маркс, мовляв, створював не лише теорію, але й Інтернаціонал. Ленін не тільки керував великою революцією, але й працював над теорією. Отже, відмінність їхня тільки у тому, що вони “працювали” в різні епохи, внаслідок чого марксизм просто революційний, а ленінізм “винятково революційний”. Все це ми вже знаємо.

Маркс чимало зробив як керівник Першого Інтернаціоналу. Але не це, проте, складало основну справу його життя. Маркс і без Союзу комуністів, і без Першого Інтернаціоналу залишається Марксом. Його

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

171

теоретичний подвиг у жодному разі не співпадає з його революційною практикою, невимірно підноситься над нею, створюючи теоретичну основу всієї подальшої практики Леніна і ще низки поколінь.

Теоретична робота Леніна мала в основному службовий характер відносно його власної революційної практики. Всесвітньо-історично- му значенню практики відповідав і розмах теоретичної роботи. Але Ленін не створював теорії ленінізму. Він застосовував теорію марксизму до революційних задач нової епохи. Ще на третьому з’їзді партії, де закладалося перше каміння більшовицької партії, Ленін сказав про себе, що він вважає більш правильним іменуватися публіцистом, а не теоретиком соціал-демократії. Це щось більше, ніж “скромність” молодого вождя, що вже видав ряд цінних наукових праць. Якщо пам’ятати, що публіцист від публіциста різниться, то Ленін правильно визначав у цих словах своє історичне призначення. Під публіцистикою він розумів теоретико-політичне застосування готової теорії для прокладення шляхів даному живому революційному руху.

Навіть “абстрагована” і найбільш далека за темою від злоби дня робота Леніна про емпіріокритицизм викликана безпосередньою потребою внутріпартійної боротьби. Ця книга може бути поставлена на полицю поряд з “Анти-Дюрінгом” Енгельса як застосування того ж методу і тих же критичних прийомів щодо нового матеріалу природничих наук і проти нових супротивників. Не менше, але й – не більше за це. Ані нової системи, ані нового методу тут немає. Це є повністю системою і методом марксизму.

Чиновники лжеленінізму, сикофанти і кляузники знову піднімуть завивання, що ми “применшуємо” справу Леніна. Ця братія тим голосніше волає про заповіти вчителя, чим нахабніше вона їх втоптує в бруд еклектики й опортунізму. Надаючи кляузникам можливість кляузничати, ми захищаємо ленінізм, ми тлумачимо його, ми продовжуємо справу Леніна.

Ленінська теорія, сказали ми, мала службовий характер відносно його власної практики. Але практика ця була такого масштабу, що вперше зажадала застосування марксистської теорії в повному її обсязі.

Теорія є узагальненням всієї попередньої практики і має службове значення відносно всієї подальшої практики. Ми вже з’ясували, що це не означає, ніби теорія складається залежно від поточної практики і ніби вона має службове значення відносно всякої практики. Кожному своє. Для сталінської практики безпринципних зигзагів “необхідною й достатньою” є еклектична помісь з погано переведених осколків марксизму, меншовизму і народництва. Ленінська практика вперше в історії поставила собі на службу всю марксистську теорію в цілому. Ось на якому шляху “врівноважується” величина цих двох постатей. Ста-

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

172

лінське свідоцтво про те, що кожен з них з успіхом працював у теорії і практиці свого періоду, один – революційно, інший – “винятково” революційно, назавжди залишиться поганим анекдотом ідейного епігона. І Маркс, і Ленін стали безсмертними не за путівками Сталіна.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

173

Андрій Дмитрович САХАРОВ

(1921-1989)

Фізик-теоретик, громадський діяч, академік АН СРСР (1953). Має Нобелівську премію миру (1975). Один з творців водневої бомби(1953) у СРСР. Має праці з фізики плазми, керованого термоядерного синтезу, астрофізики, гравітації тощо. Разом з І. Таммом запропонував ідею магнітного стримування високотемпературної плазми. З кінця 50-х років активно виступав за припинення випробувань ядерної зброї. З кінця 60-х початку 70-х років – один з лідерів правозахисного руху (дисиденти). У праці “Міркування про прогрес, мирне співіснування та інтелектуальну свободу” (1968) Сахаров розглянув загрози людству, пов’язані з його роз’єднаністю, протистоянням соціалістичної та капіталістичної систем: ядерна війна, голод, екологічні та демографічні катастрофи, дегуманізація суспільства, расизм, націоналізм, диктаторські терористичні режими. У демократизації та демілітаризації суспільства, затвердженні інтелектуальної свободи, соціальному та науково-технічному прогресі, що ведуть до зближення двох систем, Сахаров вбачав альтернативу загибелі людства. Публікація цієї роботи на Заході призвела до усунення Сахарова від секретних робіт. Після протесту проти вводу радянських військ до Афганістану Сахарова у січні1980 року було позбавлено звання Героя Соціалістичної Праці(1954, 1956, 1962), Державної премії СРСР (1953), Ленінської премії (1957) та інших державних нагород і заслано у м. Горький (нині – Твер). Повернувся з заслання Сахаров лише у 1986 році, а у 1989 році його було обрано народним депутатом СРСР. На І З’їзді народних депутатів СРСР Сахаров запропонував власний проект нової конституції країни. “Спогади” опубліковано у 1990 році. У 1988 році Європейським парламентом заснована Міжнародна премія ім. Андрія Сахарова за гуманітарну діяльність у галузі прав людини.

Проект “Конституції Союзу Радянських Республік Європи і Азії” перекладено за джерелом: Сахаров, А. Д. Конституция Союза Советских Республик Европы и Азии [Текст] // Конституционные идеи Андрея Сахарова: Сборник / сост. Л. М. Баткин. – М. : Новелла, 1990. – С. 4–14.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

174

“КОНСТИТУЦІЯ СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІК ЄВРОПИ Й АЗІЇ. ПРОЕКТ”

1.Союз Радянських Республік Європи й Азії(скорочено – Євро- пейсько-Азіатський Союз, Радянський Союз) – добровільне об’єднання суверенних республік Європи й Азії.

2.Мета народу Союзу Радянських Республік Європи і Азії та його органів влади – щасливе, змістовне життя, матеріальна і духовна свобода, добробут, мир і безпека для громадян країни, для всіх людей на Землі незалежно від їхньої раси, національності, статі, віку і соціального стану.

3.Європейсько-Азіатський Союз спирається у своєму розвитку на моральні і культурні традиції Європи й Азії та усього людства, всіх рас і народів.

4.Союз в особі його органів влади і громадян прагне до збереження миру в усьому світі, до збереження навколишнього середовища, до збереження зовнішніх і внутрішніх умов існування людства і життя на Землі в цілому, до гармонізації економічного, соціального

іполітичного розвитку в усьому світі. Глобальні цілі виживання людства мають пріоритет перед будь-якими регіональними, державними, національними, класовими, партійними, груповими й особистими цілями. У довгостроковій перспективі Союз в особі органів влади і громадян прагне до зустрічного плюралістичного зближення(конвергенції)

соціалістичної і капіталістичної систем як до єдиного кардинального рішення глобальних і внутрішніх проблем. Політичним вираженням конвергенції в перспективі повинно бути створення Світового уряду.

5.Усі люди мають право на життя, свободу і щастя. Метою й обов’язком громадян і держави є забезпечення соціальних, економічних і громадянських прав особистості. Здійснення прав особистості не повинно суперечити правам інших людей, інтересам суспільства в цілому. Громадяни й установи зобов’язані діяти відповідно до законів Союзу і республік і принципів Загальної декларації прав людини ООН. Міжнародні закони й угоди, підписані СРСР і Союзом, у тому числі Пакти про права людини ООН і Конституція Союзу мають на території Союзу пряму дію і пріоритет перед законами Союзу і республік.

6.Конституція Союзу гарантує громадянські права людини– свободу переконань, свободу слова й інформаційного обміну, свободу релігії, свободу асоціацій, мітингів і демонстрацій, свободу еміграції та повернення у свою країну, свободу поїздок за кордон, свободу пересування, вибору місця проживання, роботи і навчання в межах країни, недоторканність житла, свободу від свавільного арешту і необґрунтованої медичною необхідністю психіатричної госпіталізації. Нікого не може бути покарано за дії, пов’язані з переконаннями, якщо

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

175

в них немає насильства, закликів до насильства, іншого обмеження прав інших людей або державної зради.

Конституція гарантує відокремлення церкви від держави і невтручання держави у внутрішнє життя церкви.

7.В основі політичного, культурного й ідеологічного життя суспільства покладено принципи плюралізму і терпимості.

8.Нікого не може бути піддано тортурам і жорстокому поводженню. На території Союзу в мирний час повністю заборонена смертна кара.

Заборонені медичні та психологічні досліди над людьми без згоди піддослідних.

9.Принципи презумпції невинуватості є основними при судовому розгляді будь-яких обвинувачень кожного громадянина. Нікого не може бути позбавлено будь-якого звання і членства в будь-якій організації або прилюдно обвинувачено у вчинені злочину до набуття законної сили вироку суду.

10.На території Союзу заборонена будь-яка дискримінація в питаннях роботи, оплати праці і працевлаштування, вступу до навчальних закладів і одержання освіти з ознак національності, релігійних і політичних переконань, а також (за відсутністю прямих протипоказань) з ознак статі, віку і стану здоров’я, наявності в минулому судимості.

На території Союзу заборонена дискримінація в питаннях надання житла, медичної допомоги і в інших соціальних питаннях з ознак статі, національності, релігійних і політичних переконань, віку і стану здоров’я, наявності в минулому судимості.

11.Ніхто не повинен жити в убогості. Пенсії по старості для осіб, що досягли пенсійного віку, пенсії для інвалідів війни, праці і дитинства не можуть бути нижчими прожиткового рівня. Грошові та інші види соціальної допомоги повинні гарантувати рівень життя всіх членів суспільства не нижче прожиткового мінімуму. Медичне обслуговування громадян і система освіти будуються на основі принципів соціальної справедливості, доступності мінімально достатнього медичного обслуговування (безкоштовного і платного), відпочинку й освіти для кожного, незалежно від майнового становища, місця проживання і роботи.

Разом з тим повинні існувати оплатні системи підвищеного типу медичного обслуговування і конкурсні системи освіти, що забезпечать більш високий загальний рівень на основі конкуренції.

12.Союз не має ніяких цілей експансії, агресії та месіанства. Збройні сили будуються відповідно до принципу оборонної достатності.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

176

13.Союз підтверджує принципову відмову від застосування першим ядерної зброї. Ядерна зброя будь-якого типу і призначення може бути застосована лише із санкції Головнокомандуючого Збройними силами країни при наявності достовірних даних про умисне застосування ядерної зброї супротивником і при вичерпанні інших способів вирішення конфлікту. Головнокомандуючий має право скасувати ядерну атаку, розпочату помилково, зокрема знищити запущені внаслідок помилки міжконтинентальні ракети та інші засоби ядерної атаки, що знаходяться в польоті.

Ядерна зброя є лише засобом запобігання ядерного нападу супротивника. Довгостроковою метою політики Союзу є повна ліквідація і заборона ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення, за умови рівноваги в звичайних озброєннях, при вирішенні регіональних конфліктів і при загальному пом’якшенні усіх факторів, що викликають недовіру і напруженість.

14.У Союзі не допускається діяльність будь-яких таємних служб охорони суспільного і державного порядку. Таємна діяльність за межами країни обмежується задачами розвідки і контррозвідки. Таємна політична, підривна, дезінформаційна діяльність забороняється. Державні служби Союзу беруть участь у міжнародній боротьбі з тероризмом та торгівлею наркотиками.

15.Основним і пріоритетним правом кожної нації та республіки є право на самовизначення.

16.Вступ республіки до Союзу Радянських Республік Європи й Азії здійснюється на основі Союзного договору відповідно до волевиявлення населення республіки за рішенням вищого законодавчого органу республіки.

Додаткові умови входження до Союзу даної республіки оформлюються Спеціальним протоколом відповідно до волевиявлення населення республіки. Ніяких інших національно-територіальних одиниць, окрім республік, Конституція Союзу не передбачає, але республіка може бути розділена на окремі адміністративно-економічні райони.

Рішення про входження республіки до Союзу приймається на Установчому з’їзді Союзу або на З’їзді народних депутатів Союзу.

17.Республіка має право виходу із Союзу. Рішення про вихід республіки із Союзу повинне бути прийнято вищим законодавчим органом республіки відповідно до референдуму на території республіки не раніше, ніж через рік після вступу республіки до Союзу.

18.Республіка може бути виключена із складу Союзу. Виключення республіки із складу Союзу здійснюється рішенням З’їзду народних депутатів Союзу більшістю не менш2/3 голосів відповідно

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

177

до волевиявлення населення Союзу, не раніше ніж через три роки після вступу республіки до Союзу.

19.Республіки, що входять до Союзу, приймають Конституцію Союзу як Основний закон, котрий діє на території республіки, поряд з Конституціями республік. Республіки передають Центральному Уряду інформацію про виконання основних задач зовнішньої політики й оборони країни. На всій території Союзу діє єдина грошова система. Республіки передають у ведення Центрального Уряду транспорт і зв’язок союзного значення. Крім перерахованих спільних для всіх республік умов входження до Союзу, окремі республіки можуть передати Центральному Уряду інші функції, а також повністю чи частково об’єднувати органи управління з іншими республіками. Ці додаткові умови членства в Союзі даної республіки повинні бути зафіксовані в протоколі Союзного договору і затверджені референдумом на території республіки.

Поряд з громадянством Союзу республіка може встановлювати громадянство республіки.

20.Оборона країни від зовнішнього нападу покладається на Зброй-

ні сили, що формуються на основі Союзного закону. Відповідно до спеціального протоколу республіка може мати республіканські Збройні сили або окремі види військ, що формуються з населення республіки і дислокуються на території республіки. Республіканські Збройні сили і підрозділи входять у Союзні Збройні сили і підкоряються єдиному командуванню. Усе забезпечення Збройних сил озброєнням, обмундируванням і продовольством здійснюється централізовано на кошти союзного бюджету.

21.Республіка може мати республіканську грошову систему поряд із союзною грошовою системою. У цьому випадку республіканські грошові знаки обов’язкові до прийому на всій території республіки. Союзні грошові знаки обов’язкові в усіх установах союзного підпорядкування і допускаються в усіх інших установах. Тільки Центральний банк Союзу має право випуску й анулювання союзних і республіканських грошових знаків.

22.Республіка, якщо інше не обговорено в Спеціальному протоколі, має повну економічну самостійність. Усі рішення, що стосуються господарської діяльності і будівництва, за винятком діяльності і будівництва, які мають відношення до функцій, переданих Центральному Уряду, приймаються відповідними органами республіки. Жодне будівництво Союзного значення не може бути розпочате без рішення республіканських органів управління. Усі податки та інші грошові надходження від підприємств і населення на території республіки надходять

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

178

у бюджет республіки. З цього бюджету для забезпечення функцій, переданих Центральному Уряду, до Союзного бюджету вноситься сума, обумовлена бюджетним Комітетом Союзу на умовах, зазначених у Спеціальному протоколі.

Інша частина грошових надходжень до бюджету знаходиться в повному розпорядженні Уряду республіки.

Республіка має право прямих міжнародних економічних контактів, включаючи прямі торгівельні відносини й організацію спільних підприємств із закордонними партнерами. Митні правила є загальносоюзними.

23.Республіка має власну, незалежну від Центрального Уряду, систему правоохоронних органів (міліція, міністерство внутрішніх справ, пенітенціарна система, прокуратура, судова система). Вироки з кримінальних справ можуть бути скасовані в порядку помилування Президентом Союзу або Президією З’їзду Народних депутатів Союзу. На території республіки діють союзні закони, за умови затвердження їх Верховним законодавчим органом республіки, і республіканські закони.

24.На території республіки державною є мова національності, зазначеної в найменуванні республіки. Якщо в найменуванні республіки зазначені дві або більше національностей, то в республіці діють дві або більше державні мови. В усіх республіках Союзу офіційною мовою міжреспубліканських відносин є російська мова. Російська мова є рівноправною з державною мовою республіки в усіх установах і підприємствах союзного підпорядкування. Мова міжнаціонального спілкування не визначається конституційно. У республіці Росія російська мова є одночасно республіканською державною мовою і мовою міжреспубліканських відносин.

25.Первинними структурними складовими частинами Союзу Радянських Республік Європи й Азії є Союзні й Автономні республіки, Національні автономні області і Національні округи колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Національно-конституційний процес розпочинається з проголошення незалежності усіх національнотериторіальних структурних частин СРСР, що утворюють суверенні республіки (держави). На основі референдуму деякі з цих частин можуть об’єднуватись одне з одним. Поділ республіки на адміністративно-еко- номічні райони визначається Конституцією республіки.

26.Кордони між республіками є непорушними перші 10 років після Установчого З’їзду. Надалі зміну кордонів між республіками, об’єднання республік, поділ республік на менші частини здійснюється відповідно до волевиявлення населення республік і принципу самовизначення націй у ході мирних переговорів за участю Центрального Уряду.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

179

27.Центральний Уряд Союзу розташовується в столиці(головному місті) Союзу. Столиця будь-якої республіки, у тому числі столиця Росії, не може бути одночасно столицею Союзу.

28.Центральний уряд Союзу включає:

1)З’їзд народних депутатів Союзу;

2)Раду Міністрів Союзу;

3)Верховний Суд Союзу.

Глава Центрального Уряду Союзу – Президент Союзу Радянських Республік Європи й Азії. Центральний уряд має всю повноту вищої влади в країні, не розділяючи її з керівними органами будь-якої партії.

29. З’їзд народних депутатів Союзу має дві палати.

Перша Палата, або Палата Республік (400 депутатів), обирається за територіальним принципом по одному депутату від виборчого територіального округу з приблизно однаковою кількістю виборців, Друга Палата, або Палата Національностей, обирається на національній основі. Виборці кожної національності, що мають свою мову, обирають певну кількість депутатів, а саме по одному депутату від 2,0 (повних)

мільйонів виборців даної національності і додатково ще два депутати даної національності. Ця загальна квота розподіляється у збільшених багатомандатних округах. Вибори в обох палатах – загальні і прямі на альтернативній основі – терміном на п’ять років.

Обидві палати засідають спільно, але з низки питань, визначених регламентом З’їзду, голосують окремо. У цьому випадку для прийняття закону або постанови потрібно рішення обох палат.

30.З’їзд Народних депутатів Союзу Радянських Республік Європи й Азії є вищою законодавчою владою в країні. Закони Союзу, що не стосуються положень Конституції, приймаються простою більшістю голосів від спискового складу кожної з палат і мають пріоритет відносно всіх законодавчих актів союзного значення, окрім Конституції.

Закони Союзу, що стосуються положень Конституції Союзу Радянських Республік Європи й Азії, а також інші зміни тексту статей Конституції приймаються при наявності кваліфікованої більшості не менш 2/3 голосів від спискового складу в кожній з палат З’їзду. Прийняті таким чином рішення мають пріоритет відносно всіх законодавчих актів союзного значення.

31.З’їзд обговорює бюджет Союзу і зміни до нього, використовуючи доповідь Комітету З’їзду з питань бюджету. З’їзд обирає Голову Ради Міністрів Союзу, міністрів закордонних справ і оборони та інших вищих посадових осіб Союзу. З’їзд призначає Комісії для виконання одноразових доручень, зокрема для підготовки законопроектів і розгляду конфліктних ситуацій. З’їзд призначає постійні Комітети для

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

180