Постанови для управління державою

У державі, знову підлеглій моїй владі, я віддавав шану тим, хто був того гідний; з найбільшою повагою і шануванням я ставився до нащадків Пророка, учителів закону, вчених і стариців, я призначав їм жалування, пенсії; вельможі цієї країни немов би ставали моїми братами, а сироти і бідні– моїми дітьми. Армія скореної країни входила до складу моєї армії, і я прагнув привернути любов народу. Проте я завжди тримав своїх підданих між страхом і надією. З добрими, до якої б національності вони не належали, я обходився з добротою, але злі та зрадники виганялися з моєї держави. Я утримував людей боязких і низьких у становищі, яке їм відповідало, не допускаючи їх піднесення за відомі межі. Я надавав почесті та відзнаки вельможам і знаті. Брама справедливості були відкрита у всіх підвладних мені країнах, в той же час я піклувався, щоб всі шляхи до грабежу і розбою були закриті.

Правитель скореної провінції залишався при своїй посаді; обсипаючи його благодіяннями, я міг повністю розраховувати на його вірність і відданість. Але непокірний не забарився потрапити до своїх власних тенет. Тоді я його заміщав правителем розумним, справедливим і діяльним. Я наказав карати за законом“Яса” (закону Чингізхана) розбійників та грабіжників великих доріг і виганяти з моїх володінь бунтівників та зрадників.

Я не бажав, щоб блазні були терпимі в провінціях. Я призначив у містах і міських кварталах профоса, який повинен був піклуватися про безпеку народу і солдатів. Всі крадіжки, вчинені на його ділянці, лежали на його відповідальності.

На великих дорогах була розставлена варта, щоб робити роз’їзди

ізабезпечити повідомленнями. Мандрівники та купці мали право вимагати, щоб їх речі і багатства були конвойовані цією вартою, яка відповідала за кожну зниклу річ.

Суворо заборонялося суддям карати громадян за звинуваченнями

інаклепами людей підозрілих і неблагонадійних. Але на переконання, засноване на чотирьох свідченнях, на винуватого, відповідно до його злочину, накладався штраф.

Не дозволялося стягувати ані подушного збору, ані мита в містах

іпередмістях. Жоден солдат не мав права зайняти постоєм будинку приватної особи або привласнити собі стадо і майно громадянина.

Вусіх справах, що стосувалися народу якої-небудь провінції, правителям було наказано суворо тримати себе в межах справедливості. Для знищення жебрацтва я заснував притулки, де бідні одержували утримання.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

117

Постанови для підтримки стосунків і отримання відомостей про стан держав, областей, народу й армії

Я бажав, щоб на будь-якій межі, у будь-якій провінції, в кожному місті і при армії був кореспондент. Його обов’язком було повідомляти Двір про дії та поведінку правителів, народу і солдатів, про стан моїх військ, моїх сусідів, він давав точний нарис про вивезення і ввезення товарів і витворів, про прибуття і від’їзд іноземців та караванів усіх країн. Цей кореспондент за допомогою своїх зв’язків знав всі дії ханів, мав відомості про всіх мудреців і вчених, які, хоча б з найвіддаленіших країн, виявляли прихильність перейти до мене на службу. Від таких доповідей я вимагав найсуворішої правдивості. Якщо він ухилявся від істини і не давав точного звіту про події, йому відсікали пальці. Якщо в своїх звітах він пропускав який-небудь похвальний вчинок солдата або подавав його в помилковому світлі, йому відрубували руку; нарешті, якщо він з міркувань ворожнечі або злості робив помилковий донос, його піддавали смерті. Я наполегливо вимагав, щоб ці вісті подавалися мені щодня, щонеділі і щомісячно.

Я утримував загін до 1 000 вершників на верблюдах, інший загін у 1 000 чоловік легкої кавалерії та1 000 легко озброєних піхотинців для дослідження стану прикордонних областей і викриття задумів сусідніх князів. Після свого повернення вони мені повідомляли подробиці відкриттів, і я міг ужити заходи проти будь-яких несподіванок.

За допомогою цих вершників і піхотинців я дізнався про поразку Тохтамиша від Оруз-хана. Переможений звернувся до мене, і я приготувався допомогти Тохтамишу і оголосив війну переможцю.

Коли я задумав завоювати Індостан, вони мене сповістили, що в кожній області цієї держави правителі і коменданти зреклися верховної влади й оголосили себе незалежними. Саранк, брат Малу-хана, підняв прапор незалежності в місцевості Мултана; султан Махмуд, взявши з нього приклад, – у Делі; Малу-хан організував армію в Лагорі; Мобарек-хан претендував на верховну владу в державі Канудж, так що у всьому Індостані не було жодної провінції, в якій верховна влада не була б захоплена якою-небудь приватною особою.

З усіх цих даних я зрозумів, що можна було легко заволодіти цією країною, але армія не розділяла моєї думки, і я був ще зайнятий походом до Індії, як мене сповістили, що Баязед вторгнувся в мої володіння і що (грузини), перейшовши за свої кордони, надали допомогу деяким фортецям, які були оточені моїми військами.

Я зрозумів, що безлади в Ірані збільшаться, якщо моє перебування в Індії продовжиться. Тому я привів у порядок справи цієї країни і поспішно прибув до Трансоксанії, де і залишався декілька днів. Потім спрямував свій шлях до Анатолії та (Грузії) і заволодів цими державами.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

118

Правила поводження з тубільцями і колоністами кожної області. Постанови для утримування гробниць святих

іпоборників віри. Пожертвування на богоугодні заклади

Яповелів, щоб воїни знову скореної країни були прийняті на мою службу, як тільки-но визнають мою владу; щоб народ і тубільців цієї країни пощадили від усіх тих лих, здобиччю яких робляться зазвичай переможені; щоб їхнє майно і багатство не віддавалися на пограбування і розкрадання і щоб узята з них здобич була їм повернена. Я вимагав, щоб надавали найбільшого шанування нащадкам Пророка, богословам, старцям, вченим, великим і знатним; щоб начальники орд, батьки сімейств і землероби були захищені від насильств.

Піддані знаходилися між страхом і надією, а винні каралися згідно з їх провиною.

Явіддав наказ, щоб сеїди, лікарі, старці, вчені, дервіші і всі ченці, які обирали для свого проживання мої володіння, одержували пенсії та жалування; щоб бідні або люди, які не мають засобів для існування, одержували харчування і, нарешті, щоб професори і начальники колегій одержували певне утримання. Я жертвував суми на утримування гробниць і рак для мощів святих і духовних глав. Їх забезпечували килимами, освітленням і їстівними припасами (для хранителів і пілігримів). Я призначив підземні ділянки Бакхав і Джілех на утримування першої з гробниць, гробниці глави правовірних, обраного з людей, Алі, сина Абуталеба (хай надасть Господь йому слави). Я призначив села й околиці Кербалі, Багдаду та інших округів для гробниці імаму Хусейна (хай почиває він у мирі), гробниці високоповажного Абдул Кадера, зразка святості, нарешті, для могили імама Абу Ханіфи (хай благословить його Бог) і для могил інших святих і знаменитих світил віри, що покояться в Багдаді; пожертвувані суми розподілялися пропорційно заслугам святого.

Землі Жазаїр і прибутки з інших міст були присвячені на утримування гробниць: імама Муса-Касима, імама Магомет-Наки і Солима- на-фарсі.

Землі Кутех-Баст і околиці Туса служили для утримування гробниці імама Алі, сина Муси. Я запропонував, щоб вони були забезпечені килимами, освітленням і щоденною кількістю їстівних припасів.

Язробив подібні пожертвування і на гробниці кожного святого в Ірані й Турані. Я повелів збирати жебраків у будь-якій знову скореній країні і видавати їм щоденно порцію їжі; їх відзначали особливими знаками, щоб забрати у них можливість продовжувати жебракувати. Якщо хтонебудь з цих відмічених (пансіонів) брався за колишнє ремесло, його продавали в далекі країни або виганяли, щоб викоренити жебрацтво в моїх володіннях.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

119

Постанова для збору прибутків і контрибуцій з народу; порядок і впорядкування держави;

культура і народонаселення; безпека і поліція в провінціях

При зборі податків слід остерігатися обтяжувати народ податями або спустошувати провінції, тому що розорення народу веде за собою збіднення державної скарбниці, а неспроможність скарбниці є слідством розсіяння військових сил, що в свою чергу веде до ослаблення влади.

Коли я завойовував яку-небудь область, або вона капітулювала переді мною, що позбавляло її від згубних наслідків війни, то наказував зібрати відомості про прибутки і продуктивність цієї області.

Якщо народ бажав залишити колишній порядок управління, то згоджувалися з його бажанням, у протилежному ж випадку податі збиралися за встановленими мною правилами. Податки визначалися продуктивністю земель і, відповідно, встановленими оцінками. Наприклад, якщо землероб мав землі, зрошувані постійними ариками, водопроводами або потоками, лише б тільки ці води текли безперервно, то дохід з цих земель ділився на три частини, причому 2/3 залишалися власнику, а 1/3 стягувалася збирачем податків.

Якщо підданий бажав платити грошима, то частина збору оцінювалася за поточними цінами, а солдати одержували жалування згідно з вартістю їстівних запасів. Якщо ж і подібний розподіл не подобався підданим, то стягувався урожай з трьох десятин окремо. З першої збиралося 3 міри, з другої – 2 міри, а з третьої – 1 міра. Половина засівалася хлібом, а інша – ячменем, і стягувалася половина всього урожаю. Якщо підданий відмовлявся платити натурою, то оцінювали міру хліба в п’ять срібних міськалей, а міру ячменю – в 2,5 міськаля. На нього накладався борг. Але понад це з народу не дозволялося нічого вимагати під будь-яким приводом. Що стосується іншого урожаю ґрунту протягом осені, весни, зими та літа і місцевостей, які зрошувалися тільки дощем, то вони ділилися на дві частини, з яких стягувалася третина або чверть.

Податки на траву, фрукти та інші сільські продукти, так само, як на господарське приладдя, резервуари, пасовища й інші цінні земельні угіддя, залишалися без зміни; якщо ж підданий був не задоволений, то обирався інший порядок.

Суворо заборонялося брати податі раніше збирання хліба, і сплата відбувалася в три визначені терміни. Якщо піддані платили охоче, то справа обходилася без збирача податків; якщо ж у цьому була потреба, то він повинен був діяти словом і впливом для збору державної

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

120