завоює цілу державу у ворогів, може нею користуватися 3 роки у вигляді нагороди.

Сміливець, який відзначиться яким-небудь подвигом, повинен одержати вищий чин; йому слід дати військовий молот, вишитий намет, перев’язь, шпагу, коня. Його слід зробити десятником, поки другий і третій подвиги не прославлять його до чину сотника і тисячника.

Правила роздачі литавр і прапорів

Я бажаю, щоб кожний з 12 емірів мав литавру і прапор. Але головнокомандуючий, окрім цього, повинен мати два почесні знаки.

Мінбаші одержує прапор і трубу, а юзбаші й унбаші– литаври. Еміри різних орд повинні мати розпізнавальні знаки, а кожному беглербеку дається прапор, литаври й інші почесні знаки.

Еміри, що завоювали область або вщент розбили армію, будуть зведені у вищі чини. Перший емір буде зведений у ранг другого, другий – у ранг третього і так до дванадцятого, якому будуть даровані прапор, значок і литаври.

Один значок дається першому еміру, два значки – другому і так до четвертого. Додаються литаври для заохочення емірів до отримання двох інших почесних знаків.

Правила обмундирування й озброєння

Я встановив, щоб у військовий час прості солдати одержували один намет на вісімнадцять чоловік; кожен повинен вести двох коней, він повинен бути забезпечений луком, сагайдаком, шпагою, пилою, шилом, мішком, рогожаною або нульовою голкою, сокирою, мати десять голок і шкіряний ранець.

Добірні ж воїни повинні розташовуватися по п’ять осіб в одному наметі і кожен повинен мати каску, панцир, шпагу, лук, сагайдак і коней, кількість яких передбачена указом. Кожен унбаші розташовується в окремому наметі й озброюється кольчугою, шпагою, луком, сагайдаком; за ним повинні слідувати п’ять коней.

Юзбаші може вести за собою десять коней, має окремий намет, зброю, що складається з шпаги, лука, сагайдака, палиці, булави, кольчуги і панцера.

Кожен мінбаші може мати, окрім намету, тент і безліч всілякої зброї, зокрема: кольчугу, каску, панцир, спис, шпагу, сагайдак і стріли.

Військовий обоз першого міністра повинен складатися з намету (юрти), двох тентів, вишитого намету і безлічі зброї, відповідно до його чину, для забезпечення нею інших.

Другий, третій і т.д. еміри до головнокомандуючого повинні мати все відповідне їх чину озброєння.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

107

Перший емір повинен вести110 коней, другий 120 коней, третій 130 коней і так до головнокомандуючого, якому необхідно мати не менше 300 коней. Піхотинець може озброюватися шпагою, луком і необмеженим числом стріл, в момент же битви йому необхідна лише кількість, передбачена законом.

Постанови для осіб, що з’являються на аудієнції та збори в мирний і військовий час

На аудієнції в мирний час солдати та їх начальники не повинні з’являтися в диван без шапок, без чобіт, без калош, без халата (бешмета) і без шпаги. Дванадцять тисяч жандармів, озброєних з ніг до голови, повинні знаходитися навколо палацу, справа, зліва, попереду і позаду, так що щоночі 1 000 чол. повинні складати патруль. Кожна рота, у складі 100 чол., знаходиться під начальством юзбаші, що дає (пропуск) пароль.

Я рекомендую 12 емірам, мінбашам, юзбашам і унбашам брати під час походів 12 000 добре озброєних вершників, щоб призначати їх на караул протягом дня і ночі. Ці 12 000 вершників слід розділити на чотири дивізії, розмістивши їх з усіх чотирьох сторін навколо табору, і кожна чергова зміна повинна стояти на варті на відстані півмилі від табору.

Кожна дивізія повинна вислати авангард, а з авангарду, у свою чергу, виставляється ведетта; всі ці воїни, дотримуючись відповідних застережних засобів, повинні доставляти до табору всі відомості. У кожну частину табору повинен бути призначений великий профос, – особа, що несе обов’язки варти і військової поліції; вони повинні спостерігати за продуктами, що доставляються в табір купцями; вони ж відповідають за всі крадіжки, які можуть бути вчинені; чотири загони чопекунчів повинні оберігати табір на відстані4 миль навколо нього. Якщо на цьому просторі скоїться крадіжка або вбивство, то відповідальність падає на об’їзних.

Третина моєї армії повинна піклуватися про охорону кордонів, інші дві третини повинні бути напоготові для виконання моїх наказів.

Службові обов’язки візирів

За моїм велінням рада завжди складалася з 4 візирів.

I. Візир провінцій і народу. Призначенням цього візира було повідомляти мене про події та справи, що відбуваються в адміністрації, а також стан народу.

Він доставляв мені інформацію з провінцій, податі і податки, а також міркування про розподіл всієї маси зборів; він же давав мені

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

108

точний звіт про кількість населення, його культуру, про розвиток торгівлі і стан поліцейського нагляду в державі.

II. Військовий візир. Обов’язки цього візира полягали в поданні мені списків військ і реєстрів жалування, в знайомстві з розташуванням загонів для попередження розкиданості і в повідомленні ради про все, що стосується військової справи.

III. Візир мандрівників та залишеного майна. Цей міністр охороняв від розкрадання майна тих, хто є відсутнім, померлим або дезертирував; він же стежив за пожертвуваннями, а також і за податками, які сплачувалися мандрівниками. Він збирав податки, встановлені із стад, ставків і лугів. Це був вірний вартовий всіх пойменованих статей державного казначейства і спостерігав за передачею майна померлих або відсутніх осіб їх законним спадкоємцям.

IV. Візир імператорського двору. Він спостерігав за прибутками і витратами двору і всього того, що видавалося з казначейства або витрачалося на утримування коней та інших в’ючних тварин. Я призначив три візири (інтендантів) у прикордонних областях і усередині держави для невсипущого нагляду за охороною провінцій і управлінням державним майном. Ці сім візирів або міністрів підлягали начальнику дивана, і, обговоривши з ними всі справи, що стосувалися фінансів, вони доводили їх до моєї уваги.

Яхотів також призначити урядовця, обов’язком якого було доповідати мені про стан моїх військ і мого народу, приріст і зменшення народонаселення і про всі важкі справи, що ще не були виконані. Обов’язком представника духовної влади було– доповідати мені про стан пансіонів, призначених нащадкам пророка, про жалування іншим духовним особам, так само, як і про розподіл внесків та інших фондів, призначених для справ віри.

Духовний суддя доносив мені про справи, щодо релігії, а цивільний – про справи, що стосувалися його відомства.

Явимагав, щоб всі державні справи, всі питання, які стосувалися змін і нововведень, розподілу військ і призначення емірів ,інарешті, всі міркування, в яких справа йшла про подання яких-небудь планів або порядку ведення якої-небудь операції, розглядалися в приватній раді. Я встановив, щоб на цій раді був присутнім секретар, відомий своєю стриманістю, для ведення точних протоколів про ці таємні справи та їх обговорення.

Янаказав призначити декілька секретарів аудієнцій(або публічної ради), які по черзі повинні були бути присутніми в дивані; вони ретельно записували всі справи й ускладнення, вирішені або ті, що поки що лише просто обговорювалися. Вони включали в історію подій

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

109

мого життя думки, які я висловлював, і все те, що відбувалося в моїй раді.

У кожному департаменті управління був особливий урядовець, який вів журнал прибутків і витрат.

Постанови про призначення начальників (емірів) улусів, кушунів і туменів

Я запропонував, щоб емір кожної орди і кожного тумену брав з собою у військовий час по одному вершнику з кожного намету, по одному з кожного дувалу і, нарешті, по одній людині з кожного будинку.

Всюди, де б вони не зупинялися, їх повинні забезпечувати водою і фуражем для продовольства. Начальники племені одержували Іргу і Бірк. Вони були зобов’язані виводити в поле число вершників, що відповідало силі їх улусу або тумену. З середовища 40 оймаків або начальників орд, які визнали мою владу, я бажав (би), щоб 12 одержали офіцерську тамгу для того, щоб підняти їх на ступінь моїх довірених слуг. І я вибрав начальників Берласу, Тархану, Аргуну, Салаїру, Тулкачи, Дульді, Могулу, Сельдузу, Туги, Капчаку, Ерлату і Татарії.

Ворді Берласу я поставив4 головних офіцерів. Еміра Кодададу, якому я віддав область Бадакшана; еміри: Яку, Іку-Тимур і Солейманшах одержали в управління кожен прикордонну область або провінцію. Сто осіб з орди Берласу були зведені в звання мінбаші; нарешті, Желаледдін Берлас був зроблений десятим еміром, а Абу-Сеїд – дев’я- тим.

Ворді Тархану я відзначив Балзеда сьомим еміром, а 20 воїнів одержали звання юзбаші.

Ворді Аргуну Таш Хаджу я наділив почестями восьмого еміра і вибрав 20 осіб з цієї орди в мінбаші, юзбаші й унбаші.

Ворді Салаїру Тук Тимур і Шир-байрам мною призначені восьмим і дев’ятим емірами і 20 осіб призначені унбашами і юзбашами.

Ворді Тулкачи звання еміра було залишене за Алжету-Берді.

Ворді Дульді те ж звання дане Табан-Бехадеру і Сам-Бехадеру. Тимур-Хаджі-Аглан був еміром в орді Могулу.

Ілчи-Бехадер – в орді Сельдузу, Али-дервіш – в орді Туги. Емір Сар Буга в орді Капчаку.

Ворді Ерелату звання головного начальника було надане еміру Мувіду, який одружувався з моєю сестрою, а Солянчи-Бехадер зроблений еміром.

Це ж звання одержав Кунк Хан у Татарській орді.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

110