- •ТЕМА 8. ФІЛОСОФІЯ ЯК ФОРМА ДУХОВНОГО ОСВОЄННЯ СВІТУ
- •План лекції
- •1. Буття як всеохоплююча реальність
- •3. Буття як світ у цілому і його обумовленість (детермінація)
- •4. Структурна організація буття. Поняття “матерії”
- •5. Атрибути матерії та спосіб її існування
- •ТЕМА 9. ПРОБЛЕМА СВІДОМОСТІ У ФІЛОСОФІЇ
- •План лекції
- •1. Духовність
- •2. Проблема свідомості в історії філософії
- •3. Передумови виникнення свідомості
- •4. Свідомість як філософська категорія та її структура
- •5. Свідомість і мова
- •6. Самосвідомість
- •ТЕМА 10. МЕТОДИ ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ СВІТУ
- •План лекції
- •3. Основні принципи філософської методології
- •4. Основні закони діалектики
- •6. Альтернативні концепції розвитку
- •ТЕМА 11. ПРОЦЕС ПІЗНАННЯ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ
- •План лекції
- •2. Поняття чуттєвого та раціонального у пізнанні
- •4. Поняття практики
- •5. Наукове пізнання. Рівні наукового пізнання
- •7. Наукове пізнання і творчість
- •ТЕМА 12. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ
- •План лекції
- •1. Проблема людини в філософії. Сутність людини
- •3. Людина, індивід, особистість
- •4. Соціальна роль особистості в контексті її індивідуалізації
- •5. Проблема смерті та безсмертя. Сенс життя людини
- •ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ
- •ТЕМА 13. СУСПІЛЬСТВО ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ
- •План лекції
- •1. Предмет, головні ідеї та методи соціальної філософії
- •2. Основні теоретичні концепції з’ясування сутності суспільства
- •ТЕМА 14. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ
- •ТЕМА 14. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ
- •План лекції
- •1. Сутність і проблемна сфера філософії економіки
- •2. Праця як соціально-філософська категорія
- •4. Сутність науково-технічної революції
- •5. Філософія грошей
- •6. Людиновимірна сутність економіки
- •ТЕМА 15. ДУХОВНА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ СУСПІЛЬСТВА
- •План лекції
- •1. Сутність духовного життя суспільства
- •2. Суспільна свідомість та її рівні
- •3. Форми суспільної свідомості
- •4. Особливості духовної культури суспільства
і система її методів, формуються нові прийоми і способи дослідницької діяльності. Завдання методології як науки полягає не тільки у виявленні та фіксації прийомів, що вже склалися, і методів дослідницької діяльності, але і в з’ясуванні тенденцій їх розвитку.
7. Наукове пізнання і творчість
Аналізуючи це питання, передусім зверніть увагу на те, що в найширшому значенні слова творчість – це активна взаємодія суб’єкта та об’єкта, в ході якої суб’єкт цілеспрямовано змінює оточуючий світ, створює щось нове відповідно до вимог об’єктивних законів, а також перетворює самого себе. Більш коротко творчість можна визначити як продуктивну людську діяльність, у ході якої створюються якісно нові матеріальні та духовні цінності.
Як специфічно людська властивість творчість виникає в процесі та на основі праці як здатність людини створювати з певного матеріалу нову дійсність з метою задоволення різноманітних людських потреб.
Творчість як людська діяльність, що перетворює природу і соціальну дійсність, нерозривно пов’язана з пізнанням. Це пояснюється тим, що перетворююча діяльність людини є свідомою діяльністю, яка спирається на знання як результат пізнання.
У свою чергу, весь пізнавальний процес прогнозується творчістю. Не можна назвати жодної форми пізнання, яка була б “чистим відображенням”, копіюванням об’єкта. Творчі компоненти наявні людині і у складі чуттєвих уявлень, і у системі понятійних образів як у живому спогляданні, так і в емпіричному, і в теоретичному пізнанні. Це зумовлено тим, що пізнавальний процес за своєю природою є не механічним, а принципово творчим відображенням, бо його результатом є не створення ідеальної копії наявного стану речей, а єдність в ідеальних образах дійсності і можливості того, що є, і того, що могло бути в минулому, але не здійснилося, і того, що буде і може бути в майбутньому.
Отже, людина як суб’єкт пізнання– не пасивна споглядальна істота, котра механічно відображає природу, а активна творча особистість, яка реалізує в пізнанні свою свободу. Творчість є специфічним видом людської діяльності, в якій реалізується воля, мета, інтереси, здібності суб’єкта. У цьому процесі задіяний весь творчий потенціал людини (органи чуття, пам’ять, мислення, уява, фантазія, інтуїція та ін.) в їх єдності та взаємодії. І це стосується будь-якого виду творчості, включаючи
ітворчість у науковому пізнанні.
Згносеологічної точки зору наукова творчість є не що інше, як конструювання наукових образів об’єкта, що вивчається. Винятково важливу роль у цьому процесі відіграють уява і, особливо, інтуїція.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
104
Інтуїція – це здатність суб’єкта робити у процесі пізнання висновок, який є науковим відкриттям, не усвідомлюючи проміжних ланок аргументації. Інтуїція – це кульмінаційний момент творчого процесу, коли всі елементи пізнавальної проблеми, які до цього були у відокремленому стані, об’єднуються в єдину систему. Основні характеристики інтуїції при дослідженні: безпосередність, несподіваність, неусвідомленість шляхів одержання нового знання.
Отже, аналізуючи взаємозв’язок творчості і наукового пізнання, слід пам’ятати, що творчість є атрибутом наукового пізнання. Наукове пізнання – це завжди пошук і відкриття нового, відкриття раніше невідомих підходів і рішень, цілеспрямоване досягнення істини, активна (а не споглядальна, пасивна) діяльність суб’єкта в будь-якій її формі. Ще великий німецький філософ І.Г. Фіхте любив повторювати: “Діяти! Діяти! Це те, заради чого ми існуємо!” І сутність людини, на його думку, визначається, передусім, творчою активністю її дії – в тому числі й у сфері пізнання.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
105