- •Розділ.1 теоретичні основи оцінки діяльності центрів відповідальності та трансфертне ціноутворення
- •1.1.Концепція і організація центрів відповідальності на підприємстві
- •1.2.Оцінка діяльності центрів відповідальності
- •1.3. Трансфертне ціноутворення та його роль в оцінюванні діяльності центрів відповідальності
- •Розділ 2. Практичні аспекти використання трансфертних цін та проведення оцінки діяльності центрів відповідальності на підприємстві тов «оашка»
- •2.1 Організаційно-економічна характеристика тов «оАшка»
- •Виробнича структура тов „оАшка"
- •Доведення і випробування
- •2.3. Особливості трансфертного ціноутворення на тов «оАшка»
- •Розділ 3.Удосконалення методів оцінки діяльності центрів відповідальності та застосування трансфертного ціноутворення на підприємстві тов «оашка»
- •3.1.Удосконалення оцінки ефективності центрів відповідальності на тов «оАшка»
- •3.2. Удосконалення методики трансфертного ціноутворення на підприємстві «оАшка»
- •Висновки
- •Список використаних джерел
1.2.Оцінка діяльності центрів відповідальності
Оцінка діяльності центрів відповідальності являє собою складову частину управлінського контролю на будь-якому підприємстві.
Система управлінського контролю – це процес з допомогою якого менеджери здійснюють вплив на працівників компанії для забезпечення поставлених цілей[12].
Розробка показників та оцінка діяльності окремих підрозділів і їх керівників є центральною проблемою управлінського контролю. Від її вирішення залежить ефективність управління взагалі.
Створення системи управлінського контролю передбачає[11]:
-
визначення загальної цілі компанії та її проміжних цілей
-
визначення центрів відповідальності
-
розробка показників діяльності для мотивації і узгодження цілей
-
вимір фактичних показників діяльності і складання звітності
В основу системи управлінського контролю покладено бюджетний контроль. Але останній характеризує лише відхилення від бюджету, тобто фінансові показники, які є об’єктом управлінського обліку. А менеджера можуть цікавити ще й нефінансові показники, такі як: плинність кадрів, якість продукції, інновації, використання робочого часу тощо.
Використання нефінансових показників надає можливість здійснювати комплексну оцінку діяльності , що ґрунтується на якісних і кількісних показниках.
Діяльність центру відповідальності та його керівника може визначатися її результативністю та ефективністю.
Результативність – це показник того, як виконує свої зав-дання центр відповідальності, наскільки він досягає бажаних або запланованих результатів (за обсягом діяльності, часом, якістю продукції тощо)[3].
Ефективність – це відношення результату діяльності до використання ресурсів (витрат), тобто досягнення максимуму продукції при мінімальних витратах, або мінімуму витрат на одиницю діяльності[3].
При виборі показників для оцінки діяльності центрів відповідальності бажано дотримуватися таких критеріїв:
-
взаємозв’язок зі стратегічними цілями компанії;
-
відображення основної діяльності керівника та підрозділу в цілому;
-
зрозумілість для працівників, об’єктивність та відносна простота розрахунку;
-
можливість використання для оцінки та заохочення працівників;
-
послідовність та регулярність використання.
Вибір показників для оцінки діяльності центрів відповідальності в першу чергу залежить від типу центру.
Так для аналізу центрів доходів можуть бути використані відомості про отриманий дохід та його порівняння з плановими показниками. Однак, оцінити результативність роботи центру доходів за показником зростання доходу від реалізації продукції недостатньо, необхідно його порівняти з витратами центру, тобто розрахувати рентабельність продаж[8].
Зміна доходу від реалізації продукції залежить від зміни двох показників: від ціни реалізації та обсягу продажу[4].
Відхилення доходу = (Фактична ціна – Бюджетна ціна) * Фактичний обсяг продажу за рахунок ціни (1.1)
Відхилення доходу за рахунок обсягу =(Фактичний обсяг – Бюджетний обсяг) * Бюджетна ціна продаж (1.2)
Нагадаємо, що центри витрат можна поділити на :
-
центр нормативних(технологічних) витрат;
-
центр дискреційних витрат.
Оцінка центрів нормативних витрат ґрунтується на попередньому нормуванні витрат пов’язаних з отриманням доходу. Причому контроль здійснюється шляхом порівняння нормативних витрат з фактичними витратами центру. Різниця отримана в ході таких дій визначає відхилення які підлягають детальному аналізу.
У дискреційних центрах у випадку коли витрати коштів порівняно менші від кошторисних не завжди є позитивним фактором, оскільки це може свідчити про нижчий рівень виконання планових завдань чи обслуговування клієнтів ніж було заплановано. Тому висновок про ефективну роботу центру слід робити з урахуванням досягнення поставлених цілей.
Роботу центрів прибутку можна оцінити за рядом показників:
-
валового прибутку, якщо на центри прибутку не відноситься відповідальність за формування операційних витрат;
-
операційного прибутку, якщо відповідальність за формування операційних витрат розподіляються між центрами прибутку;
-
маржинального доходу та внеску у покриття непрямих постійних витрат, якщо використовується маржинальний підхід до складання звіту про прибутки.
Найпоширенішим показником результативності центрів інвестицій є прибутковість інвестицій:
Прибутковість інвестицій = Операційний прибуток / Інвестований капітал (1.3)
Операційний прибуток – це прибуток до сплати відсотка за кредит і податку на прибуток[15].
Інвестований капітал – це всі активи, інвестовані для отримання операційного прибутку (грошові кошти, дебіторська заборгованість, запаси, основні засоби)[15].
Показник прибутковості інвестицій характеризує суму заробленого прибутку на одиницю інвестицій, тобто показує віддачу від інвестованого капіталу.
Отже можна сказати, що оцінка діяльності центрів відповідальності відбувається з урахуванням фінансових та не фінансових показників, що обираються підприємством виходячи з типу центру відповідальності та з урахуванням особливостей його функціонування.