Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепції управління

Ознаки традиційної концепції управління	Ознаки логістичної концепції управління
1. Низький рівень виробничої інтеграції	1. Високий рівень виробничої інтеграції
2. Потяг до максимального випуску продукції	2. Забезпечення гнучкості виробництва продукції
3. Оптимізація функції виробництва	3. Оптимізація матеріального потоку
4. Високий рівень використання виробничих потужностей	4. Висока пропускна спроможність
5. Надлишки у вигляді матеріалів для забезпечення виробництва	5. Надлишки у вигляді потужностей
6. Продовжений годинний цикл диспозиції	6. Дуже скорочений цикл диспозиції, наявність добових та годинних проміжків
7. Високий рівень готовності продукції, що виготовляється, до споживання	7. Низький або середній рівень готовності продукції до кінцевого споживання
8. Масове виробництво, орієнтоване на виконання певної програми та складування	8. Виробництво, орієнтоване на задоволення клієнтів, тобто на попит

Тема: Види логістики.

Розрізняють два види логістики: 1) макрологістика, завдання якої є розгляд глобальних проблем управління матеріальними та інформаційними процесами; 2) мікрологістика, яка вивчає локальні проблеми управління матеріальними та інформаційними потоками на внутрішньо фірм енному рівні.

Остання охоплює міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси, між різноманітними фірмами, транспортом, посередниками зі складування та зберігання.

Отже, мікрологістика – це внутрішньовиробнича логістика, пов’язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми. Слід розрізняти логістику а) як господарський процес, б) як функцію управління, в) як науку.

Мікрологістика, в свою чергу, поділяється на три види: 1) логістика, пов’язана із заготівлею чи закупівлею товарів (закупівельна логістика); 2) виробнича логістика; 3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика). Усі ці види логістики обов’язково передбачають наявність логістичного інформаційного потоку, що включає надходження даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку та систематизацію з наступною видачею готової інформації. Якщо в рамках логістичної системи інтегруються функції постачання, виробництва, збуту, розподілу, транспортування, споживання і ринку, то тоді система стає макрологістикою.

Таким чином, сфери застосування мікрологістики та її функції полягають у такому: у сфері виробництва – планування виробничих завдань з детальним розкладом випуску виробів, розподіл плану випуску продукції за виробничими дільницями підприємства, контроль за якістю праці: у переробці вантажів, що транспортуються, - управління запасами, переміщення, зв'язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів; у маркетингу – вивчення ринку, організація служби постачання, фінансування та розрахунків, матеріальне заохочення, у споживанні – проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.

Мікрологістична система вирішує питання в межах окремих функціональних елементів логістичної системи. Так, у межах підприємства інтегруються процеси планування виробництва продукції та її збуту, здійснюються оптимізація транспортно-складських та вантажно-розвантажувальних робіт, контролювання матеріального потоку, що надходить до підприємства, обробляється там і залишає його, а також інформаційного потоку, що супроводжує підприємництво. Такі мікрологістичні системи іноді називають внутрішньовиробничими. До них належать також великі автоматизовані транспортно - складські комплекси (ТСК). Виробнича логістика розглядає раціональну структуру виробничого підприємства, різноманітних технічних засобів, склад обслуговування персоналу та його функції, організацію служби матеріально-технічного забезпечення та збуту готової продукції. Принцип взаємодії перелічених елементів є визначальним у побудові виробничої логістики.

Повною мірою потенційні можливості раціоналізації виробничих процесів у межах логістичної системи можуть бути використані тільки тоді, коли вдається з’єднати в інтегровану систему окремі її підсистеми. Тобто йдеться про гнучкий виробничий модуль з підсистемами виготовлення та розподілу готової продукції, її складування та експедирування.

Основна мета заготівельної логістики полягає у задоволенні потреб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з максимально можливою ефективністю. Базовими завданнями заготівельної логістики є:

1. встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини і комплектуючих виробів;

2. забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок готової продукції та потребами в них;

3. дотримання вимог виробництва за якістю сировини та комплектуючих.

Заготівельна логістика повинна займатися організацією пошуку та закупівлею необхідних матеріалів відповідної якості та за мінімальними цінами. Для підвищення ефективності заготівельної логістики істотну роль відіграє аналіз можливих логістичних витрат. Хоча ступінь впливу постачальних витрат на рівень загальних виробничих витрат у трудомістких і капіталомістких галузях досить великих на відміну від інших, особливо матеріаломістких галузей, розрахунок витрат на придбання сировини та матеріалів визначає подальшу стратегію підприємства.

Розподільча логістика тісно пов’язана зі збутом продукції, тому доцільно детальніше зупинитися саме на його сьогоднішніх завданнях. На жаль, темпи падіння виробництва в галузях, що працюють безпосередньо на споживчий ринок, вище за темпи загально промислового спаду. Виробництво ж сировини та проміжної продукції не тільки зберегло тенденцію до зниження темпів інфляції (лісова та деревообробна промисловість), але й приймає стійкий потяг до зростання (чорна і кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість).

Методологія внутрішньовиробничої логістики дозволяє здійснювати системну раціоналізацію складних виробничих систем. Вона озброює методами підвищення організованості цих систем і дозволяє ефективно набувати конкретних перемог.

В умовах ринкової економіки життєдіяльність підприємств можлива лише за умови їх обов’язкової безперервної організаційно-технічної перебудови з метою наближення реально існуючого виробництва до оптимального проекту, що відповідає досягнутим рівням знань, техніки, технології, організації та управління виробництвом. Подібна організаційно-технічна перебудова є безперервним процесом гнучкої адаптації підприємства до змінюваних умов ринку, нестабільної системи податків і методів державного регулювання.

Високий ступінь розвитку виробництва і товарного обміну робить присутність комерційних посередників у системах розподілу та товароруху очевидним. Тому, не маючи жодних доказів проти об’єктивної необхідності комерційного посередництва, відзначимо, що , на жаль, у загальній теорії логістики комерційному посередництву, або, як ми її називаємо, «торговельної логістики», не приділяється достатньої уваги. Комерційне посередництво є процесом надання послуг з організації товарного обміну на еквівалентній основі товаровиробникам і споживачам. Послуги, що надаються комерсантами споживачам, створюють умови для того, щоб матеріальні блага, вироблені у масовому порядку багатьма підприємствами, розміщеними на значній території, були доступними у такій кількості та якості, у тому місці і в такий час, що зручні для цих споживачів. Комерсанти беруть на себе виконання таких операцій як, складування і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, комплектування товарів та багато іншого. Це «логістика посередництва».

Також існує таке поняття, як логістика складування. Логістичні процеси на складі є досить складними, оскільки вимагають повної узгодженості функцій постачання запасами, переробки вантажів і фізичного розподілу замовлень. Практично логістика на складі охоплює всі основні функціональні галузі, що розглядаються на мікрорівні.