Тема: Доцільність створення компаній-операторів залізничних перевезень

Аналізуючи роботу залізничного транспорту, варто зазначити, що за період з 2001 по 2010 рік збільшився вантажообіг, зріст середньодобовий пробіг і продуктивність локомотива, скоротився обіг вагона. Це звичайно позитивні фактори, крім зменшення загального парку вагонів залізниць та зносу основних фондів залізниць, що, в свою чергу, веде до неможливості задоволення попиту споживачів. Отже, необхідно негайно ухвалювати рішення щодо збільшення власного вагонного парку, що потребує відповідних законопроектів, стабільності економіки та введення відповідних коефіцієнтів і знижок.

Компаніями-операторами та власниками вагонів на сьогодні здійснюється до 35% обсягів перевезень вантажів.

Свого часу підприємства ДП УДЦТС «Ліски», ДП УДЦВРП «Укррефтранс», ДП «Укрспецвагон» та ДП «Дарницький ВРЗ» отримали ліцензії на право проведення операторської діяльності та почали самостійно експлуатувати свій рухомий склад. Однак досвід останніх років засвідчив низьку ефективність використання вагонів.

Як правило, вагони здають в оренду вантажовласником або експедиторським організаціям, чим значно знижується ефективність використання рухомого складу.

Динаміка зміни вагонного парку уз

Роки	Парк УЗ	В т.ч. на піввагон
2000	182038	80991
2001	177611	79652
2002	170042	77826
2003	165467	76004
2004	156927	70717
2005	148772	64694
2006	148216	63605
2007	143313	62603
2008	134046	62067
2009	128075	61935
2010	120564	59347

На залізницях України експлуатується 60,5 тис. власних вагонів 397 підприємствами. Близько 22 тис. вагонів належать операторським компаніям різних форм власності. Лише 27 із них мають договори із залізницями для спільної організації перевезень. Безсистемна експлуатація вагонів операторськими компаніями створює недобросовісну конкуренцію з вагонами парку Укрзалізниці шляхом заволодіння вигідними перевезеннями високотарифних вантажів (чорні метали, нафтопродукти), залишаючи залізницям перевезення вугілля, будматеріалів, сільськогосподарської , продукції та ін.

На жаль, залізниці України на нинішньому етапі не в змозі забезпечити необхідний обсяг перевезень вантажів навіть з урахуванням використання власних вагонів. Тому залучення інвестицій для закупівлі вагонів є неминучим.

Проблеми, що не дають можливості подальшого розвитку залізничного транспорту в Україні сьогодні, аналогічно проблемам, що зумовили реформу залізничного транспорту більшості зарубіжних країн. Так, спільними факторами, що спонукають до змін на Українських та на зарубіжних залізницях є:

• суміщення функцій державного регулювання та господарської діяльності;

• неадекватний об’єм інвестицій та необхідність підвищення інвестиційної привабливості;

• високий темп монополізації галузі;

• необхідність підвищення ефективності, зокрема продуктивності праці мотивація робітників і ефективність технологічного та фінансового управління;

• наявність перехресного субсидування;

• необхідність підвищення якості послуг.

Інвестиційна привабливість залізного транспорту невелика через нестабільність економічних та політичних критеріїв. Також відсутній механізм приваблення інвестицій. Зокрема, інвесторів лякає високий ступінь державного регулювання залізничного транспорту та форма власності. Інвестори нині не мають сприятливих умов для вкладу коштів у інфраструктуру та рухомий склад. Держава зрозуміла необхідність реорганізації залізничного транспорту й розробила концепцію «Державної програми реформування залізничного транспорту».

У світі вже давно зрозуміли, що лише за допомогою приватних інвестицій можна досягти високого рівня розвитку залізниць. Залучаючи приватні підприємства, країна не лише отримує нові вагони, завдяки цьому розвивається конкуренція, що сприяє поліпшенню послуг, підвищеного рівня безпеки руху і збагаченню держави.