Культура епохи Середньовіччя: Західноєвропейське середньовіччя План

1. Загальна характеристика доби

2. Церковна данина культурі

3. Освіта і наука у Західній Європі у середні віки.

4. Розвиток літератури.

5. Скульптура. Живопис. Театр. Музика доби Середньовіччя.

6. Романський і готичний стилі в архітектурі.

7. Лицарська культура. Хрестові походи.

Загальна характеристика доби

Доба Середньовіччя почалася на руїнах Римської імперії, яка впала під ударами варварів. Період середніх віків займає 5 – 15 століття і в сучасній історичній науці його називають епохою феодалізму.

Думка, що Середньовіччя – “темні століття”, справедлива тільки по відношенню до раннього етапу.

В епоху Середньовіччя починається історія Англії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Візантії та інших держав.

З одного боку цю культуру розглядають як втілення догматизму, релігійного фанатизму, придушення свободи особистості. Уся культура перебуває під впливом католицької церкви, а тому уся історія постає як боротьба між праведниками і служителями диявола. Церква володіє освітою, контролює її. Вона мала своє право, основні норми якого іменувались канонами. Джерелом канонічного права було святе письмо. Церковним судом вирішувалися справи про шлюб і сім’ю, підробку грошей, наклепи, фальшиві свідчення тощо. Вважалось, що усе це зв’язано з гріхопадінням.

Хоч церква і жорстоко контролювала життя людей, але на духовне життя суспільства вона мала позитивний вплив, сприяла зміцненню єдності європейських народів. Але з іншого боку, церква пригнічувала народну культуру, гальмувала розвиток науки, переслідувала іновірців.

Важливу роль у житті відіграють монастирі. Виникає чернецтво. Одним із чинників доби є хрестові походи (11-кінець 13 століття).

З іншого боку, – це доба готики, основного художнього стилю середньовіччя, що згодом був названий символом християнства. У цей період при монастирях виникають школи, згодом вони з’являються у містах, як і університети. Середньовіччя дало життя і своєрідному типу демократії – середньовічній міській республіці.

Основними класами тогочасного суспільства є феодал і залежний селянин.

Зростають продуктивні сили, відділяється ремесло від росту міст, торгівлі.

У Середньовіччі в містах виникають цехи і гільдії – товариства ремісників і дрібних торгівців. Належність до цеху давала право на професію. Тут вчились і працювали. Члени цехів мали свої неписані кодекси честі. Існували і цехи, де виготовлялись книги. Тут працювали переписувачі, художники, мініатюристи, палітурники.

Для Середньовіччя характерні такі соціально-історичні особливості:

1. Перехід до феодалізму (земельна власність. Передача її в спадщину, залежність політичної влади від неї).

2. Затвердження системи міського самоврядування, організація цехів.

3. Виникнення абсолютної монархії.

Суспільний устрій

Абсолютне право власності на всі землі залишалося за королем. За вірну службу король давав підданим землі – бенефіції. Володарі бенефіцій збирали з людей податки на свою користь, упроваджували свої закони, вводили свої гроші, формували військо.

Король не міг це припинити, бо феодали зобов’язувались відбувати військову службу в інтересах корони.

Особливе місце в суспільній ієрархії посідали духовні особи. Церква звільнялась від податків, її власність була недоторканна.

Розвиток феодального землеволодіння породив систему васалітету. Кожен був залежний від іншого, більш сильного і повноправного. Король ставав сеньйором для великих феодалів, а ті – сеньйорами для дрібних землевласників. Вони ж – його васали. Селяни були кріпаками. Їхня залежність від можновладців була абсолютною.