1.2. Окремі злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації транспорту.

1.2.1. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 ККУ). Диспозиція зазначеної норми передбачає кримінальну відповідальність за порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків (ч.1 ст. 276 ККУ).

Предметом даного злочину можуть виступати повітряні судна, засоби сигналізації чи зв’язку.

Об’єктивна сторона даного злочину передбачає сукупність наступних ознак: 1) діяння (порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, недоброякісний ремонт транспортних засобів, засобів сигналізації та зв’язку); 2) суспільно небезпечні наслідки (або створення небезпеки настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених ч.1 ст.276 ККУ) і 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння може виявлятися як у формі дії (недоброякісний ремонт повітряного судна), так і у формі бездіяльності (невиконання команд керівників польоту).

Правила безпеки руху та експлуатації транспорту являють собою сукупність нормативно-правових документів, котрі визначають порядок організації та використання повітряного простору України юридичними і фізичними особами - користувачами повітряного простору, а також, правила експлуатації повітряних суден, технічних вузлів, агрегатів, від яких залежить технічна справність аеротехніки.

Порушення правил безпеки руху та експлуатації повітряного судна полягає в недотриманні членами екіпажу повітряного судна або особами, котрі відповідають за безпеку польотів (диспетчери, особи, котрі дають дозвіл на використання повітряних суден) приписів, щодо певної поведінки під час виконання польотів або підготовки до них. Зокрема, конкретні порушення можуть бути пов’язані з допуском повітряних суден до зльоту та посадки в умовах обмеженої видимості, несприятливих метеорологічних умов, неповідомленням командиром екіпажу, що виконує візуальний політ, про перехід на політ по приладах, виконанням обходу перешкод у повітряному просторі із порушенням існуючих інструкцій, недотриманням командиром екіпажу повітряного судна встановленого маршруту чи висоти польоту, ігноруванням диспетчерської та радіолокаційної інформації, перевантаженням повітряного судна, допуском до польоту або експлуатація транспортних засобів, котрі за своїм технічним станом можуть створювати небезпеку тощо.

Недоброякісний ремонт виявляється в тому, що працівник, котрий відповідає за проведення ремонтних робіт, порушуючи технологічні вимоги, не усуває неполадки, що може призвести до аварії повітряного судна.

Серед наслідків, передбачених у даній статті, можна виділити такі: спричинення шкоди життю чи здоров’ю людей, велика матеріальна шкода, аварія на повітряному транспорті, порушення нормальної роботи повітряного транспорту тощо. Означені поняття вже були проаналізовані у параграфі 1.1. даного розділу.

Суб’єктом досліджуваного злочину може бути лише працівник транспорту (член екіпажу повітряного судна, диспетчер, особа, котра відповідає за виконання ремонтних робіт в авіатранспортній галузі). Кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ст. 276 ККУ, настає з шістнадцяти років.

Суб’єктивна сторона досліджуваного складу злочину характеризується складним характером вини. Щодо діяння психічне ставлення особи може виявлятися як у формі умислу, так і у формі необережності. Стосовно наслідків завжди має місце необережна форма вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

Кваліфікуючі ознаки у даній нормі визначені як спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 276 ККУ), або загибель людей (ч. 3 ст. 276 ККУ).

Покарання за злочин, передбачений ст. 276 ККУ: виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років (ч. 1 ст.276 ККУ); позбавленням волі на строк від двох до семи років (ч. 2 ст. 276 ККУ); позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років (ч.3 ст.276 ККУ).

1.2.2. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 ККУ). Кримінальна відповідальність за даний злочин настає у випадку умисного руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інших дій, спрямованих на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо це спричинило чи могло спричинити аварію поїзда, судна або порушило нормальну роботу транспорту, або створило небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків (ч.1 ст.277 ККУ).

Предметом даного злочину можуть виступати повітряні судна, засоби сигналізації чи зв’язку, споруди, що забезпечують безпеку повітряного руху. Дані поняття проаналізовані у параграфі 1.1. розділу.

Об’єктивна сторона злочину, що досліджується поєднує наступні ознаки: 1) діяння (умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан); 2) суспільно небезпечні наслідки (або створення небезпеки настання суспільно небезпечних наслідків, передбачені ч.1 ст.277 ККУ) і 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Під руйнуванням слід розуміти приведення повітряних суден, засобів зв’язку чи сигналізації в непридатний для експлуатації стан відповідно до їх цільового призначення, внаслідок протиправного впливу, а також, повне або часткове знищення зазначених предметів.

Поняттям «пошкодження» охоплюються ситуації, коли предмети злочину частково втрачають свою здатність бути використаними за їх цільовим призначенням (у тому числі, за умов пошкодження або виведення з ладу окремих механізмів повітряних суден, засобів сигналізації та зв’язку). Під дане визначення підпадають і випадки, коли означені предмети були виведені з ладу тимчасово і підлягають відновленню.

Злочин вважається закінченим з моменту пошкодження або зруйнування перелічених в диспозиції ч.1 ст.277 ККУ предметів.

Суб’єктом зазначеного складу злочину може бути осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 277 ККУ характеризується складною формою вини (умисна або необережна щодо дії чи бездіяльності і умисна або необережна стосовно суспільно небезпечних наслідків).

Кваліфікуючі ознаки у даній нормі визначені як спричинення потерпілому середньої тяжкості, чи тяжких тілесних ушкоджень чи заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 277 ККУ) або загибель людей (ч. 3 ст. 277 ККУ).

Покарання за злочин, передбачений ст. 277 ККУ: штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років (ч.1 ст. 277ККУ); позбавлення волі на строк від трьох до восьми років (ч.2 ст. 277 ККУ); позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років ч.3 ст.277 ККУ).

1.2.3. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст.. 278 ККУ). Дана норма передбачає настання кримінальної відповідальності за умов угону або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ч.1 ст.278 ККУ).

Предметом даного складу злочину виступає повітряне судно.

Об’єктивна сторона складу злочину полягає у вчиненні дії по угону або захопленню повітряного судна. Злочин, передбачений ч.3 ст.278 ККУ, визначає також обов’язкову ознаку у вигляді суспільно небезпечних наслідків – загибелі людей.

Угон повітряного судна може бути визначений як протиправне заволодіння повітряним судном, з метою його подальшого просування по маршруту, обраному особою, що вчинила злочин. Місцезнаходження повітряного судна при цьому не впливає на кваліфікацію.

Поняття «захоплення» пов’язане із незаконним заволодінням повітряним судном, вчиненим з метою його угону.

Угон може вважатися закінченим з моменту початку руху (у разі, якщо він здійснюється з місця стоянки повітряного судна), або з моменту зміни маршруту (якщо злочин вчинений під час польоту). Заволодіння вважається закінченим з моменту встановлення контролю над транспортним засобом, незалежно від місця його знаходження.

Суб’єктом зазначеного складу злочину може бути осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона досліджуваного складу злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками щодо даного злочину э вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб чи вчинення дій, поєднаних з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч.2 ст.278 ККУ) або вчинення діяння організованою групою, чи із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, потерпілого, або загибель людей чи настання інших тяжких наслідків (ч.3 ст.278 ККУ). Означені поняття були проаналізовані у параграфі 1.1. даного розділу.

Покарання за злочин, передбачений ст. 278 ККУ: позбавлення волі на строк від трьох до шести років (ч.1 ст.278 ККУ); позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років (ч.2 ст.278 ККУ); позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років (ч.3 ст.278 ККУ).

1.2.4. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (ст. 279 ККУ). Диспозиція даної норми (ч.1 ст.279 ККУ) сформульована наступним чином: “ Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків ”. Частина 2 ст. 279 ККУ передбачає настання відповідальності у разі захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації. З огляду на тематику даного посібника, ми розглянемо характеристики діяння, передбаченого ч.2 ст.279 ККУ.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 279 ККУ можуть виступати аеродроми, транспортні підприємства і організації.

Об’єктивна сторона означеного складу злочину характеризується вчиненням діяння у вигляді захоплення аеродрому або іншого транспортного підприємства, установи чи організації.

Захоплення аеродрому або іншого транспортного підприємства, установи чи організації виявляється у протиправному заволодінні ними з метою встановлення контролю над усією територією чи її частиною, над приміщеннями і спорудами, що перешкоджає нормальному функціонуванню повітряного транспорту.

Закінченим цей злочин вважається з моменту захоплення аеродрому, або транспортного підприємства, установи чи організації, тобто, з часу встановлення контролю над захопленим об’єктом або його частиною.

Суб’єктом зазначеного складу злочину може бути 16-річна осудна особа.

Суб’єктивна сторона досліджуваного складу злочину характеризується умисною формою вини.

Кваліфікуючою ознакою щодо даного злочину є загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч.3 ст.279 ККУ).

Покарання за злочин, передбачений ст. 279 ККУ: штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років (ч.1 ст.279 ККУ); позбавлення волі на строк від двох до п'яти років (ч.2 ст. 279 ККУ); позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років (ч.3 ст.279 ККУ).

1.2.5. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (ст. 280 ККУ.) Диспозиція зазначеної статті передбачає настання кримінальної відповідальності у разі примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов'язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб (ч.1 ст.280 ККУ).

Дослідження даного складу злочину дозволяє виділити як окрему ознаку, котра впливає на кваліфікацію, особу потерпілого, яким, відповідно до формулювання диспозиції може бути тільки працівник повітряного транспорту або близькі йому особи. До кола осіб, що підпадають під поняття «працівник повітряного транспорту» в контексті досліджуваної норми можна віднести членів екіпажу повітряного судна, осіб командно-керівного, командно-льотного, інспекторського та інструкторського складу; спеціалістів, які здійснюють регулювання використання повітряного простору України і обслуговування повітряного руху на території України; спеціалістів, котрі здійснюють організацію і технічне обслуговування повітряних суден, а також всі види забезпечення польотів; спеціалістів, що обслуговують повітряні перевезення; спеціалістів, які здійснюють нагляд і контроль за безпекою польотів тощо (ч.2 ст.32 Повітряного кодексу України). До кола близьких осіб працівника повітряного транспорту потрапляють не тільки їх родичі, а й особи, вплив на яких не може залишити байдужими означених суб’єктів.

Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1 ст.280 ККУ, характеризується діянням, котре полягає у примушуванні осіб, зазначених у нормі, до виконання певних дій, які ці особи не мають права виконувати (діяння), або, до невиконання приписів нормативно-правових документів, котрими врегульовано їхню діяльність (бездіяльність).

Під примушуванням слід розуміти протиправні дії проти працівника транспорту, вчинені з метою примусити дану особу до неналежного виконання своїх посадових обов’язків. Примус може виражатися в погрозах вчинити насильство щодо працівника авіатранспорту чи знищити його майно, або скоїти перелічені дії щодо близьких йому осіб (психічне насильство). В даному випадку, погроза, як спосіб вчинення злочину, відіграє роль кваліфікуючої ознаки. При цьому, не має значення, в який спосіб вона була висловлена (особисто або через посередників).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення певних дій, що мають на меті здійснення протиправного впливу на потерпілого (висловлювання погроз щодо нього або його близьких осіб).

Водночас, кваліфіковані склади злочинів передбачають настання суспільно небезпечних наслідків у виді спричинення середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, загибелі людей, великої матеріальної шкоди тощо (ч.3 ст.280 ККУ). Крім того, складом даного злочину охоплюються випадки здійснення примусу із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого (ч.3 ст.280 ККУ). Означені поняття проаналізовано у параграфі 1.1. даного розділу.

До кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 280 ККУ може бути притягнена осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктом зазначеного складу злочину може бути осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона досліджуваного складу злочину характеризується умисною формою вини.

Кваліфікуючими ознаками щодо даного злочину э вчинення злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.280 ККУ), або вчинення злочину організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч.3 ст.280 ККУ).

Покарання за злочин, передбачений ст. 280 ККУ: штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років (ч.1 ст.280 ККУ); обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк (ч.2 ст.280 ККУ); позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років (ч.3 ст.280 ККУ).

1.2.6. Порушення правил повітряних польотів (ст.281 ККУ).Диспозиція ч.1 ст.281 визначає в якості злочинного діяння порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

Об’єктивна сторонаданого злочину складається з: 1) діяння (дії чи бездіяльності), що виражається у порушенні правил безпеки польотів; 2) суспільно небезпечних наслідках (спричинення шкоди життю або здоров’ю людей, заподіяння матеріальної шкоди тощо, або створення небезпеки настання перелічених наслідків); 3) причинного зв’язку між діянням і наслідком.

Дана норма є бланкетною. Закріплене в ній правопорушення пов’язане з порушенням встановлених норм і приписів щодо поведінки осіб, котрі знаходяться на борту повітряного судна під час здійснення перельоту і може полягати в невиконанні членами екіпажу повітряного судна інструктивних приписів щодо дотримання правил безпеки у літаку, або у невиконанні пасажирами вимог членів екіпажу (невимкнення мобільних телефонів під час зльоту та посадки тощо).

Суспільно небезпечні наслідки визначаються заподіянням потерпілому середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, загибеллю людей, спричиненням великої матеріальної шкоди. Ці ознаки складу злочину були проаналізовані у параграфі 1.1. розділу.

Суб’єктом зазначеного складу злочину може бути 16-річна осудна особа. Водночас, диспозицією досліджуваної норми передбачені деякі додаткові ознаки, що характеризують суб’єкта злочину. Йдеться про те, що суб’єктом даного злочину може бути лише особа, яка не є працівником повітряного транспорту (пасажир, член екіпажу повітряного судна, який не є працівником повітряного транспорту).

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 281 ККУ характеризується складною формою вини (умисна або необережна щодо дії чи бездіяльності і умисна або необережна стосовно суспільно небезпечних наслідків).

Кваліфікуючі ознаки у даній нормі визначені як спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 281 ККУ) або загибель людей (ч. 3 ст. 281 ККУ).

Покарання за злочин, передбачений ст. 281 ККУ: штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років (ч.1 ст.281 ККУ); позбавлення волі на строк від двох до п'яти років (ч.2 чт.281 ККУ); позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років (ч.3 ст.281 ККУ).

1.2.7. Порушення правил використання повітряного простору (ст.282 ККУ). Дана норма передбачає кримінальну відповідальність за порушення правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчинення інших дій у повітряному просторі, якщо це створило загрозу безпеці повітряних польотів (ч.1 ст.282 ККУ).

Об’єктивна сторонаданого злочину складається з: 1) діяння (дії чи бездіяльності), що виражається у порушенні правил пуску ракет, проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчиненні інших дій у повітряному просторі; 2) суспільно небезпечних наслідках (спричинення шкоди життю або здоров’ю людей, заподіяння матеріальної шкоди тощо, або створення небезпеки настання цих наслідків); 3) причинному зв’язку між діянням і наслідком.

Закріплене в цій нормі злочинне діяння полягає в порушенні особами, відповідальними за проведення стрільб, пуску ракет, вибухових робіт, проведення монтажних, ремонтних або інших видів робіт у повітряному просторі, встановлених приписів щодо належної поведінки під час проведення зазначених заходів.

Суспільно небезпечні наслідки визначаються заподіянням потерпілому середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, загибеллю людей, спричиненням великої матеріальної шкоди. Ці ознаки складу злочину були проаналізовані у попередніх параграфах (1.1. Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту).

Суб’єктом зазначеного складу злочину може бути осудна особа, котра досягла 16-річного віку, на яку покладено обов’язки по проведенню пуску ракет, стрільб, вибухових робіт, або особа, що відповідає за дотримання правил техніки безпеки при проведенні зазначених заходів.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 282 ККУ характеризується складною формою вини (умисна або необережна щодо дії чи бездіяльності і умисна або необережна стосовно суспільно небезпечних наслідків).

Кваліфікуючі ознаки у даній нормі визначені як спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 282 ККУ) або загибель людей (ч. 3 ст. 282 ККУ).

Покарання за злочин, передбачений ст. 282 ККУ: штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років (ч.1 ст.282 ККУ); позбавлення волі на строк від двох до п'яти років (ч.2 ст.282 ККУ); позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років (ч.3 ст. 262 ККУ).

Список використаних джерел:

1. Кримінальний кодекс України від 05. 04 2001 р., ВВР, 2001, № 25-26, ст. 131.

2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - 1196 с.

3. Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. Професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. –Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 4-тє вид., переробл. та доповн. / За редакцією М.І. Мельника, М.І. Хавронюка.- К.: Юридична думка, 2007. - 1184 с.

5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп. Ред С.С. Яценко. - К.: А.С.К., 2002. - 968 с.

Навчальне видання