4. Право власності на повітряні судна.

У багатьох країнах|громадянське| повітряне судно є|з'являється,являється| об'єктом цивільного|громадянського| права, права приватної власності. Його може бути продано, куплено, закладено, орендовано, даровано, включено до складу спадкового|спадкоємного| майна і т.п.

Стаття 41 Конституції України дозволяє зробити висновок про те, що повітряні судна можуть бути об’єктами права державної, комунальної та приватної власності, а статті 325-327 Цивільного кодексу України містять чітке визначення цих понять права власності.

Стаття 9 Закону України “Про транспорт” визначає, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту та зв’язку України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи. У загальнодержавній власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями інших міністерств і відомств (відомчий транспорт). Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємствами, установами та організаціями місцевих Рад народних депутатів, належать до комунальної власності. Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об'єднань, установ, організацій і громадян.

Повітряне судно як об’єкт регулювання повітряного права України є одночасно об’єктом майнових і господарських відносин, що регулюються Цивільним кодексом (ЦК) України і Гоподарським кодексом (ГК) України. Так наприклад, згідно ст. 115 ЦК України та ст. 86 ГК повітряні судна можуть бути вкладами учасників та засновників господарських товариств, але повітряні судна не можуть бути вкладами учасників або засновників до статутного фонду господарського товариства – страхової компанії, оскільки ст. 2 Закону України “Про страхування” передбачає формування статутного фонду страховиків виключно у грошовій формі.

Згідно ст. 181 ЦК України режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні судна, а це означає, що право власності та інші речові права на повітряні судна в таких випадках підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦК України), але на даний час застосування режиму нерухомої речі до повітряних суден законом не передбачено, за виключенням положень ст. 1 Закону України “Про іпотеку” які визначають, що застава повітряного судна регулюється цим законом, як для нерухомих речей.

У суб’єктивному розумінні право власності визначається як передбачене і гарантоване законом право конкретного суб’єкта – власника здійснювати володіння, користування і розпорядження належним йому майном, а в об’єктивному розумінні право власності це система норм, які встановлюють належність майна (повітряних суден) фізичним та/або юридичним особам, визначають умови та підстави виникнення та припинення прав щодо цього майна.

Власник повітряного судна на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається ним. Право володіння повітряним судном означає можливість фактичного перебування у власника цього транспортного засобу, а володіння може бути законним або незаконним. Право користування повітряним судном передбачає можливість вилучення його корисних можливостей з метою задоволення потреб власника або інших осіб. Право розпорядження повітряним судном це право визначати його юридичну чи фактичну долю. Право розпорядження може бути реалізовано власником шляхом його обмеження (передача права володіння і користування цим повітряним судном оредареві по договору оренди) та припинення ( договір куплі –продажу або дарування).

Виникнення права власності на повітряні судна встановлюється наступним чином:

а) право власності на повітряне судно, яке виготовлене (створене) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа яка виготовила (створила) повітряне судно зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цього повітряного судна (ст. 331 ЦК України). Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні встановлюють, що власник повітряного судна аматорської конструкції при реєстрації надає інформацію про те, звідки бралися основні вузли, агрегати та матеріали, що використовувались при виготовленні повітряного судна.

б) право власності на повітряне судно за договором виникає з моменту його передання, якщо інше не встановлено договором або законом (згідно ст. 334 ЦК України право власності на повітряне судно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним);

в) право на безхазяйне повітряне судно, яке не має власника або власник якого невідомий, переходить до органу місцевого самоврядування, на території якого воно знаходиться, після спливу одного року з дня взяття на облік (ст. 335 ЦК України)

г) право власності на повітряне судно, від якого власник відмовився, переходить до особи, яка ним заволоділа, з моменту заволодіння (ст. 336 ЦК України);

ґ) якщо особа заволоділа повітряним судном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю з часу спливу позовної давності ( ст. 344 ЦК України ).

Повітряні судна можуть знаходитись у власності двох або більше осіб (співвласників) та належати їм на праві спільної власності, яке поділяється на право спільної часткової власності та право спільної сумісної власності (глава 26 ЦК України).

Припинення права власності на повітряні судна регулюється загальним порядком припинення права власності передбаченим главою 25 ЦК України, згідно якого право власності на повітряні судна припиняється припиняється у разі:

а) відчуження власником повітряного судна;

б) відмова власника від права власності на повітряне судно;

в) знищення повітряного судна;

г) звернення стягнення на повітряне судно за зобов’язаннями власника;

ґ) реквізиції повітряного судна;

д) конфіскації повітряного судна;

е) припинення юридичної особи чи смерті власника повітряного судна.

Принцип національної приналежності| повітряних суден створює безпосередній (публічно-правовий) зв'язок між державою реєстрації і повітряним судном, яке таким чином знаходиться під захистом цієї держави, але від вказаного принципу слід відрізняти цивільно-правові питання власності, володіння| і користування повітряним судном.

5. Правові основи оренди, фрахтування та обміну повітряними суднами.

На міжнародному ринку повітряних перевезень існує велика кількість повітряних перевізників, які не мають власних повітряних суден, а використовують повітряні судна на підставі договорів оренди чи фрахтування. Це обумовлюється тим, що сучасні повітряні судна коштують дуже дорого, а їх експлуатація супроводжується значними витратами, тому не завжди економічно виправданим є придбання повітряних суден у власність.

Оренду повітряних суден слід відрізняти від фрахтування. На підставі договору оренди власники повітряних суден орендодавці, передають повітряні судна в тимчасове користування орендаторам, які використовуються ним на певних фінансових умовах, з обов’язковим дотриманням норм льотної придатності.

Фрахтування повітряних суден застосовується у випадках коли авіакомпанії необхідна заміна тимчасово несправного повітряного судна для завершення рейсів, або необхідності організації додаткових рейсів. Зазвичай фрахтують повітряні судна туристичні агенства, туроператори, транспортні експедитори, які не являються повітряними перевізниками. Фрахт передбачає фрахтування всієї або частини ємності (пасажирськіх місць, грузових відсіків) і не передбачає передачі прав на експлуатацію повітряного судна, що є характерним для договорів оренди.

На відміну від договору фрахтування договір оренди передбачає, що повітряне судно передається орендатору в його повне комерційне і експлуатаційне користування, але права розпорядження та володіння зберігаються за власником повітряного судна, який не бере участі в комерційній і технічній експлуатації переданого в аренду повітряного судна.

Орендатор зазвичай не має права на передачу повітряного судна в суборенду без згоди власника і не може допускати його застави, чи будь-які інші обтяження відносно нього, а орендодавець залишає за собою право контролю за технічною експлуатацією повітряного судна переданого в оренду.

Стаття 798 Цивільного кодексу України передбачає, що предметом договору найму (оренди) транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму (оренди) транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони договору можуть домовитися про надання комплексу послуг для забезпечення нормального користування транспортним засобом.

Особливістю передачі повітряного судна в оренду з екіпажем є те, що управління та технічна експлуатація повітряного судна переданого в оренду з екіпажем, проводиться його екіпажем, який не припиняє трудових відносин з орендодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе орендар. Екіпаж повітряного судна зобов’язаний відмовитися від виконання розпоряджень орендаря, якщо вони суперечать умовам договору оренди, умовам використання повітряного судна, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, повітряного судна, прав інших осіб.

Наприкінці минулого століття в міжнародному повітряному праві виникла проблемна ситуація, яка стосувалась того, що орендовані повітряні судна зберігали національну належність держави реєстрації, а їх експлуатація здійснувалася в іншій державі, що створювало значні проблеми при вирішенні питань відповідальності. У відповідності з Чиказькою конвенцією 1944 року на державу реєстрації повітряного судна покладались основні зобов’язання щодо дотримання положень цієї конвенції і у випадку передачі повітряного судна іноземному повітряному перевізнику держава реєстрації не в змозі була належним чином виконувати свої зобов’язання.

Асамблеєю міжнародної організації цивільної авіації у 1980 році було прийнято доповнення до Чиказької конвенції 1944 року у вигляді поправки до статті 83 під назвою “Передача окремих функцій і обов’язків” (протокол ратифіковано Законом України N 67/95-ВР від 15.02.95)

Стаття 83 bis Чиказької конвенції визначала, що незважаючи на положення статей 12, 30, 31 і 32 а), у випадку, коли повітряне судно, що зареєстроване в Договірній державі, експлуатується згідно з договором про оренду, фрахтування або взаємний обмін повітряними суднами або відповідно до будь-якого подібного договору експлуатантом, основне місце діяльності якого або, якщо він не має такого місця діяльності, постійне місцеперебування якого знаходиться в іншій Договірній державі, держава реєстрації може за погодженням з такою іншою державою передати їй всі або частину своїх функцій та обов'язків як держави реєстрації щодо такого повітряного судна, які передбачені статтями 12, 30, 31 і 32 а). Держава реєстрації звільняється від відповідальності відносно переданих функцій та обов'язків. Ця стаття Чиказької конвенції не передбачала автоматичної передачі функцій і обов’язків держави реєстрації повітряного судна державі експлуатанту повітряного судна. Поправка 83 bis вступила в дію 20 червня 1997 року.

Для подальшого розгляду питань оренди, фрахтування і обміну повітряними суднами потребують визначення наступні терміни:

Безпека польотів – стан, при якому ризик заподіяння шкоди чи нанесення збитків не перевищує придатного рівня. Це комплексна характеристика повітряного транспорту, що визначає його здатність виконувати польоти без загрози для життя та здоров’я людей.

Держава експлуатанта повітряного судна (далі ПС) – держава, в якій міститься основне місце діяльності експлуатанта або, якщо експлуатант не має такого місця діяльності, держава постійного місця перебування експлуатанта.

Держава реєстрації ПС – держава, до авіаційного реєстру якої занесено ПС.

Договір оренди ПС – договір, за яким орендодавець передає або зобов’язується передати орендарю повітряне судно у користування за плату на певний строк.

Дозвіл – офіційний документ, який надає право експлуатанту України здійснювати експлуатацію контрактних цивільних ПС згідно з договорами (контрактами) про оренду, фрахтування або обмін ПС за умови виконання вимог і процедур, встановлених цим Положенням з метою забезпечення безпеки польотів.

Експлуатант – особа, організація або підприємство, що здійснює експлуатацію ПС або пропонує свої послуги у цій галузі.

JAA експлуатант– експлуатант який має сертифікат експлуатанта виданий державою-членом JAA (Об’єднаних авіаційних властей).

Контрактне цивільне ПС – цивільне ПС, експлуатація якого здійснюється за договором (контрактом) оренди, фрахтування або обміну.

Льотна експлуатація – комплекс робіт, що виконуються протягом польотного часу за затвердженими процедурами при неухильному додержанні правил безпеки польотів.

Оренда ПС – строкове платне користування ПС, засноване на договорі (контракті) і потрібне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Залежно від умов договору оренди ПС розрізняють такі її види:

– оренда ПС без екіпажу орендодавця з метою експлуатації ПС на підставі сертифіката експлуатанта - орендаря;

– оренда ПС з екіпажем експлуатанта, який здає в оренду повітряне судно, з метою експлуатації ПС на підставі сертифіката експлуатанта-орендодавця;

– комбінована оренда ПС за умов, коли екіпаж складається з льотного персоналу орендодавця й орендаря, при цьому експлуатація ПС здійснюється на підставі Сертифіката експлуатанта-орендодавця.

Крім того, різновидностями оренди ПС є обмін ПС при виконанні регулярних рейсів, тобто взаємна оренда ПС експлуатантами-сторонами відповідного договору, а також фрахтування ПС на основі договорів найму ПС.

Орендар – фізична або юридична особа, яка за договором оренди взяла ПС у тимчасове платне користування.

Орендодавець – фізична або юридична особа, власник або представник власника ПС, що здається в оренду.

Сертифікат експлуатанта – юридичний документ, який дозволяє експлуатанту виконувати певні комерційні повітряні перевезення. Видача сертифіката експлуатанта в Україні здійснюється згідно з Правилами сертифікації експлуатантів.

Сертифікат льотної придатності – документ, що свідчить про відповідність екземпляра ПС чинним вимогам льотної придатності і дає право на льотну експлуатацію ПС згідно зі встановленими обмеженнями.

Суборенда ПС – передача орендарем орендованого їм ПС третій стороні за згодою орендодавця для виконання авіаційних перевезень.

Технічна експлуатація – комплекс робіт, що виконуються в наземних умовах за затвердженими процедурами з метою забезпечення льотної придатності ПС.

Згідно статті 31 Повітряного кодексу України порядок і правила здачі повітряного судна в оренду іноземному експлуатанту регулюються внутрішнім законодавством України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами та договорами, учасником яких є Україна, а стаття 69 цього кодексу визначає, що авіаційні роботи на території України можуть виконуватись іноземними експлуатантами, а також спільними підприємствами і підприємствами, які повністю належать іноземним інвесторам, на підставі дозволу та/або ліцензії на виконання авіаційних робіт, що видається органом державного регулювання діяльності авіації України.

Європейські спільні авіаційні вимоги JAR-OPS 1 “Комерційні повітряні перевезення”, введені в дію в Україні наказом Державіаслужби № 137 від 21.02.2006 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.03.2006 року за № 245/12119, містять циркуляри ACJ OPS 1.165(b)(2) “Оренда літаків між JAA експлуатантами” та ACJ OPS 1.165(c)(2) “Оренда літаків між JAA експлуатантом і будь-якою іншою організацією, що не є JAA експлуатантом”, які визначають, що дозвіл JAA експлуатанту орендувати повітряне судно з екіпажем у іншого JAA експлуатанта при негайній, непередбаченій або терміновій необхідності може бути наданий адміністрацією в державі орендаря заздалегідь відповідно до методу, описаного нижче.

Орендар повинен підтримувати запис випадків, якщо використовується орендодавець, для інспектування державою, яка видала його сертифікат експлуатанта. Адміністрація в державі орендаря може видати загальне схвалення, що дозволяє орендарю використовувати літак, що замінює, наданий іншим JAA експлуатантом, який володіє сертифікатом експлуатанта JAR-OPS за умови, що:

а) маршрути, на яких передбачаються польоти, знаходяться усередині дозволених регіонів експлуатації, викладених у сертифікаті експлуатанта орендодавця;

б) термін оренди не перевищує п'яти послідовних днів;

в) під час оренди обмеження тривалості несення служби і вимоги до відпочинку, якими користується орендодавець, не є більш вільними, ніж ті, що застосовуються в державі орендаря.

Дозвіл для JAA експлуатанта на оренду повітряного судна, що заміщає, з екіпажем від іншої організації, що не є JAA експлуатантом, для обслуговування ситуацій при негайній, непередбаченій або терміновій необхідності може бути наданий адміністрацією в державі орендаря заздалегідь відповідно до методу, описаного нижче.

Орендар повинен підтримувати запис випадків, якщо використовується орендодавець, для інспектування державою, яка видала його Сертифікат експлуатанта.

Адміністрація в державі орендаря може схвалити в індивідуальному порядку не-JAA експлуатантів, чиї назви повинні бути розміщені в списку, що веде орендар, за умови, що:

а) орендодавець є експлуатантом, який має Сертифікат експлуатанта, виданий державою, яка підписала Конвенцію з міжнародної цивільної авіації;

б) якщо не була досягнута інша домовленість Адміністрацією орендаря, орендар перевіряє діяльність орендодавця, щоб підтвердити відповідність експлуатаційним стандартам та стандартам підготовки екіпажу, еквівалентних JAR-OPS 1, нормативам технічного обслуговування, еквівалентним JAR 145, та стандартам сертифікації повітряного судна, як описано в JAR або FAR;

в) маршрути, на яких передбачаються польоти, знаходяться усередині дозволених регіонів експлуатації, викладених у сертифікаті експлуатанта орендодавця;

г) термін оренди не перевищує п'яти послідовних днів;

ґ) під час оренди обмеження тривалості несення служби і вимоги до відпочинку, якими користується орендодавець, не є більш вільними, ніж ті, що застосовуються в державі орендаря.

Уповноважені органи у галузі цивільної авіації держави експлуатанта і держави реєстрації ПС санкціонують оренду ПС за умови узгодження питання стосовно укладення угоди щодо безпечної експлуатації ПС. Нагляд за здійсненням технічної й льотної експлуатації ПС повинен забезпечувати: підтримання льотної придатності ПС і контроль за його технічним обслуговуванням; належну компетентність льотних екіпажів; виконання вимог стандартів льотної експлуатації ПС.

Використання експлуатантом України ПС іноземної реєстрації, орендованих без екіпажу повинно здійснюватись при додержанні наступних умов. ПС, взяте в оренду, повинно бути вилучено на період оренди із Сертифіката експлуатанта-орендодавця і занесено до Сертифіката експлуатанта-орендаря. Експлуатант-орендар України повинен здійснювати експлуатацію ПС з використанням льотного й технічного персоналу, який має чинні свідоцтва та кваліфікаційні відмітки, що підтверджують його кваліфікацію, видані або визнані повноважним органом держави реєстрації і визнані Державіаадміністрацією України. Програма технічного обслуговування, а також організація, відповідальна за технічне обслуговування орендованого ПС, повинні бути узгоджені з Державіаадміністрацією України. При вирішенні питання про експлуатацію орендованих ПС необхідно визначитися щодо розподілу обов'язків і відповідальності між авіаційними владами держави реєстрації і держави орендаря відповідно до положень статті 83 bis Чиказької конвенції шляхом укладення відповідної двосторонньої угоди.

ПС української реєстрації, взяте в оренду без екіпажу в користування іноземним експлуатантом повинно бути вилучено з сертифікату експлуатанта-оредодавця України, експлуатант-орендар повинен надати договір, укладений з організацією технічного обслуговування, що має виданий або визнаний Державіаадміністрацією України відповідний сертифікат на технічне обслуговування ПС того ж типу, до якого відноситься ПС, що здається в оренду. Експлуатація ПС здійснюється за правилами, встановленими уповноваженим органом держави експлуатанта-орендаря ПС, з дотриманням таких вимог нормативно-правових актів України:

– експлуатант-орендар має і забезпечує супроводження системи управління безпекою польотів;

– експлуатаційно-технічна документація експлуатанта-орендаря для зазначених ПС повинна бути схвалена Державіадміністрацією України;

– експлуатант-орендар здійснює експлуатацію ПС з використанням льотного й технічного персоналу, який має видані або визнані повноважним органом держави орендаря чинні свідоцтва та кваліфікаційні відмітки, що підтверджують його кваліфікацію;

– експлуатант-орендар виконує видані Державіаадміністрацією України директиви льотної придатності, що стосуються експлуатації орендованих ПС;

– зміни конструкції і ремонт зазначених ПС проводяться відповідно до вимог нормативно-правових актів, затверджених в Україні;

– продовження дії Сертифіката льотної придатності ПС та інших документів, що підтверджують відповідність орендованого ПС вимогам чинних нормативно-правових актів України з питань льотної придатності, здійснюється Державіаадміністрацією України;

– експлуатант-орендар повинен негайно повідомити Державіаадміністрацію Уккраїни про аварії та інциденти, що сталися під час експлуатації орендованих ПС.

Необхідною також є домовленість між Державіаадміністрації України і уповноваженим органом держави експлуатанта-орендаря щодо укладення двосторонньої Угоди про розподіл обов'язків і відповідальності відповідно до положень статті 83 bis Чиказької конвенції.

У разі виключення ПС на період оренди з державного реєстру цивільних ПС України їх експлуатація здійснюється відповідно до правил, встановлених уповноваженим органом держави, що зареєструвала зазначені ПС.

Використання експлуатантом України ПС іноземної реєстрації, орендованих з екіпажем або умовах комбінованої оренди повинно здійснюватись при додержанні наступних умов. Іноземний експлуатант, який передає в користування експлуатанту України ПС згідно з договором оренди, фрахтування або обміну, є експлуатантом ПС і несе відповідальність за виконання вимог міжнародних правил щодо забезпечення безпеки польотів і авіаційної безпеки. Експлуатант України повинен пересвідчитися (за допомогою аудиту, перевірки документів тощо, з наступним поданням результатів цих перевірок до Державіаадміністрації України) в тому, що:

– експлуатант-орендодавець ПС є власником сертифіката експлуатанта, виданого державою-членом ІКАО, і має право на виконання транспортних комерційних авіаперевезень або виконання авіаційних робіт;

– вимоги і стандарти щодо забезпечення безпеки льотної й технічної експлуатації ПС та авіаційної безпеки, яких дотримується експлуатант-орендодавець, відповідають вимогам міжнародних стандартів;

– документи, видані уповноваженим органом держави експлуатанта-орендодавця й подані до Державіаадміністрації України, мають англомовний переклад.

У договір оренди ПС повинні бути внесені положення, що зобов’язують експлуатанта України забезпечувати протягом терміну дії цього договору належний нагляд за експлуатацією ПС з метою дотримання вимог міжнародних стандартів щодо забезпечення безпеки польотів. Експлуатація орендованого ПС може здійснюватись, якщо Державіаадміністрація України пересвідчиться (у разі необхідності, шляхом проведення інспекційної перевірки) в тому, що іноземний експлуатант, згідно із сертифікатом якого здійснюватиметься експлуатація ПС, відповідає всім вимогам міжнародних стандартів щодо забезпечення безпеки польотів. Експлуатацію орендованого ПС може бути обумовлено вимогою укладення двосторонньої угоди між Державіаадміністрацією України і уповноваженим органом держави експлуатанта-орендодавця щодо безпечної експлуатації зазначених ПС.

Використання іноземним експлуатантом ПС української реєстрації, орендованих з екіпажем або на умовах комбінованої оренди повинно здійнюватись при додержанні наступних умов. Експлуатант України, який передає в користування зареєстроване в Україні ПС за умовами такого договору, залишається експлуатантом ПС і несе відповідальність за виконання всіх вимог, передбачених Авіаційними правилами України щодо забезпечення безпеки польотів і авіаційної безпеки. У договір оренди ПС повинні бути внесені положення, що зобов’язують експлуатанта-орендаря забезпечувати протягом терміну дії цього договору можливість здійснення Державіаадміністрацією України інспекційних перевірок і нагляду за експлуатацією ПС, а експлуатація ПС може бути обумовлена вимогою укладення двосторонньої угоди між Державіаадмістрацією України і уповноваженим органом держави експлуатанта-орендаря щодо безпечної експлуатації ПС.

Договори (контракти) оренди, фрахтування та обміну ПС повинні містити положення по дотриманню вимог правил і стандартів у частині, що стосується відповідальності експлуатантів України за забезпечення безпеки польотів при експлуатації ПС та про припинення дії такого договору в разі порушення таких вимог. Усі зміни або доповнення, що вносяться в договори (контракти) оренди, фрахтування та обміну і стосуються вимог безпечної експлуатації зазначених ПС, повинні бути узгоджені з Державіаадміністрацією України. З метою забезпечення безпеки польотів, відповідно до положень чинних національних та міжнародних правил, Державіаадміністрація України здійснює нагляд за експлуатацією ПС та може встановлювати обмеження для експлуатантів України щодо використання незареєстрованих в Україні орендованих ПС.