Додаткова література до розділу

1. Гриценко В., Гавловський В., Колпак Р., Цимбалюк В. Поступ України до інформаційного суспільства (організаційно-правовий аспект). //Науковий вісник. Збірник наукових праць. 2001. №3 (13). – Ірпінь. – С. 184-187.

2. Калюжний Р., Гавловський В., Швець М., Цимбалюк В.С. Інформаційне законодавство України: концептуальні основи формування. //Право України. № 7.- 2001. - С. 88 – 81.

3. Цимбалюк В.С. Сутність і зміст правової інформатики (методологічний аспект) //Правова інформатика. – 2005. - № 4 (8). – С. 18 – 30.

4. Цимбалюк В. Наукові джерела інформаційного права України //Бюлетень Мін’юсту України. – 2007. - №5. – С. 28-76.

5. Цимбалюк В.Методологія інформаційного права як комплексної галузі юридичної науки (засадничі, принципові положення) //Правова інформатика. – 2007. - № 3 (15). - С. 40-51

6. Цимбалюк В.С. Інституціоналізація інформаційної безпеки в інформаційному праві України //Бюлетень Мін’юсту України. – 2007. - №8 (70). – С. 45-53.

7. Цимбалюк В.С. Охорона та захист інформаційних ресурсів на засадах юридичної деліктології //Правова інформатика. – 2007. - № 4 (16). - С.13-24.

8. Цимбалюк В.С. Інформація як об’єкт правовідносин та предмет наукового пізнання у правознавстві //Бюлетень Мін’юсту України. – 2007. - №10. – С.62-69.

9. Харченко В.П., Луппо О.Є., Колотуша В.П. Принципи організації повітряного простору: Навч.посіб. – К.: НАУ, 2006. – 124с.

10. Шкарупа В. Цимбалюк В. Застосування положень права щодо формування основ теорії інформаційного права //Правова інформатика. – 2006. №3 (11). – С. 44- 51.

Розділ XI Адміністративна відповідальність за правопорушення на повітряному транспорті

1. Загальна характеристика адміністративних правопорушень

в галузі повітряного транспорту та відповідальність за них

Для надійного забезпечення безпеки цивільної авіації застосовуються різні організаційно-правові засоби, у тому числі різні види юридичної відповідальності.

Зокрема, за правопорушення в галузі повітряного транспорту залежно від їх характеру і тяжкості настання шкідливих наслідків законодавством передбачена цивільно-правова, дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність. За правопорушення, які не характеризуються великою ступінню суспільної небезпеки і не тягнуть за собою тяжких наслідків (хоч і завдають шкоди нормальній і безпечній діяльності авіації та її об'єктів), здебільшого передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність сьогодні, безсумніву, є найпоширенішим видом юридичної відповідальності в правовій системі України і одним із самих дієвих правових інструментів у боротьбі з наймасовішими протиправними діяннями, якими є адміністративні проступки. В даний час заходами цього виду правової відповідальності захищається значний масив різноманітних суспільних відносин, що складаються переважно в управлінській сфері, у тому числі у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки, боротьби з різними правопорушеннями на транспорті, у тому числі в галузі повітряного транспорту, в галузі охорони праці та здоров’я населення, екологічної безпеки, охорони природи, заняття підприємницькою діяльністю, у сфері забезпечення встановленого порядку управління, боротьби з корупційними проявами та ін. ын.ын

В галузі повітряного транспорту адміністративна відповідальність широко застосовується з метою спонукання до належного дотримання у цій галузі різноманітних правил, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки на об’єктах авіації, нормального функціонування підприємств, установ та інших авіаційних об’єктів.

Торкаючись питань адміністративної відповідальності в галузі повітряного транспорту, варто підкреслити, що використання при цьому одного лише Кодексу України про адміністративні правопорушення є недостатнім. Безперечно, в процесі застосування цієї відповідальност основним нормативно-правовим джерелом є згаданий кодекс. Але крім нього при визначенні відповідальності за адміністративні правопорушення в галузі повітряного транспорту слід також послуговуватися Повітряним кодексом України, законами України - “Про транспорт” (від 10.11.94 р.), “Про державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації” (від 20.02.2003 р.), Постановами Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про використання повітряного простору України” (від 29.03.2002 р.), “Про утворення Державної авіаційної адміністрації”[26] та про затвердження “Положення про Державну авіаційну адміністрацію” (від 2. 11. 2006 р.); Наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 23 грудня 2002 року № 911 „Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення на повітряному транспорті”, іншими відомчими та міжвідомчими джерелами, а також окремими міжнародно-правовими актами, зокрема такими, як:

• Конвенція про міжнародну цивільну авіацію, додатки до неї та інші документи ІКАО (Чикаго, 1944 р.) ;

• Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, 1971 р.,

• Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, 1970 р.,

• Конвенція про правопорушення і деякі інші дії, що здійснюються на борту повітряного судна, 1963 р. та ін.

Із спеціальних джерел передусім слід використовувати науково-практичний коментар до Кодексу України про адміністративні правопорушення та окремі наукові дослідження проблем адміністративної відповідальності за даний вид правопорушень⁵²⁴.

Слід зауважити, що у чинному вітчизняному законодавстві, яке стосується правового регулювання відносин у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору, відсутня єдність і однозначність визначення таких понять, як “повітряний транспорт” та “авіаційний транспорт”. Так, в Законі України “Про транспорт” законодавець вживає термін “авіаційний транспорт”, а в Кодексі про адміністративні правопорушення - “повітряний транспорт” (ст.ст. 120, 137 КУпАП та ін.). На нашу думку, ці поняття є тотожніми і надалі будуть вживатися нами як синоніми. Необхідно також вказати, що чинний КУпАП не містить визначення таких понять, як „правопорушення, що посягає на безпеку цивільної авіації” та „правопорушення на повітряному транспорті”, називаючи їх серед інших правопорушень на транспорті в цілому. Це засвідчує необхідність подальшого удосконалення чинного деліктного законодавства..

Зміст завдань і функцій органів виконавчої влади та інших суб’єктів управлінських відносин у галузі цивільної авіації показує, що значна їх частина є об’єктом адміністративно-правового захисту і водночас виступає родовим об’єктом окремих адміністративних правопорушень в галузі повітряного транспорту.

Певна частина вищезгаданих відносин має технічний характер. Інша ж частина урегульована нормами права і становить собою категорію правових відносин. Вони регламентовані правовими нормами, які містяться в самих різних нормативно-правових актах, насамперед в джерелах адміністративного права.

Як відомо, конкретні види переважної більшості адміністративних правопорушень згруповані в одинадцяти главах Особливої частини II розділу КУпАП. Ті чи інші правопорушення систематизовані у відповідних главах залежно від їх родового об’єкта або сфер державного управління чи галузей господарства.

Транспортні адміністративні правопорушення, у т.ч. правопорушення в галузі повітряного транспорту, містяться в главі 10 КУпАП, яка називається “Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку”. У ній згруповано більше сорока різновидностей правопорушень на транспорті.

Родовий об’єкт цієї групи адміністративних правопорушень досить складний і неоднозначний. В ролі основного об’єкта для цих посягань служать насамперед відносини громадської безпеки, зокрема авіаційної безпеки. Водночас поряд з ними такими можуть бути і відносини громадського порядку (скажімо, порушення правил поведінки на повітряному судні), і відносин у сфері встановленого порядку управління (наприклад, порушення порядку реєстрації літальних апаратів), майнові відносини (наприклад, порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на повітряному транспорті) та ін. Вочевидь, законодавець об’єднав різновиди правопорушень у цій главі в цілому не стільки за характером суспільних відносин, на які вони посягають,, скільки за галузевою ознакою. У зв’язку з цим можна відмітити, що родовим об’єктом групи адміністративних правопорушень на транспорті виступають суспільні відносини, що складаються в процесі експлуатації та користування різними видами транспорту (у т.ч. залізничним, повітряним, морським, річковим, автомобільним, трубопровідним та міським електротранспортом), а також у галузі шляхового господарства і зв’язку. Ці проступки посягають на нормальну, ритмічну роботу різних видів транспорту, на відносини, пов’язані із забезпеченням безпеки руху. Вони створюють загрозу життю та здоров’ю багатьох людей, нерідко спричиняють значну матеріальну шкоду чи інші шкідливі наслідки⁵⁰.

Відповідальність за адміністративні правопорушення на повітряному транспорті сьогодні передбачена статтями 111-113, частиною 2 статті 120, частиною 3 статті 133, статтею 137, що входять до глави 10 КУпАП. До цієї групи входять наступні види правопорушень:

порушення правил безпеки польотів (ст.111 КУпАП);

порушення правил поведінки на повітряному судні (ст.112 КУпАП);

порушення правил міжнародних польотів (ст.113 КУпАП);

порушення правил пожежної безпеки на повітряному транспорті

(ч.2 ст.120 КУпАП);

порушення правил перевезення небезпечних речовин і предметів

на повітряному транспорті (ч.3 ст.133 КУпАП);

порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності

вантажів на повітряному транспорті (ст.137 КУпАП).

Визначення об’єкту будь-якого правопорушення є досить важливим і має як теоретичне, так і відповідне практичне значення. Без точного визначення об’єкту посягання неможлива правильна кваліфікація протиправного діяння, оскільки це не дозволяє розмежувати ті чи інші склади правопорушень .

Видовим об’єктом адміністративних правопорушень в галузі повітряного транспорту виступають суспільні відносини, що складаються в процесі нормального і безпечного функціонування авіаційних підприємств, установ та інших об’єктів цивільної авіації, встановленого порядку управління в галузі повітряного транспорту, дотримання в цій галузі різноманітних правил, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки. Ці відносини доцільно об’єднати в однорідну комплексну групу відносин, пов’язаних із забезпеченням безпеки цивільної авіації. У сукупності інших відносин, що виступають об’єктом правопорушень в галузі повітряного транспорту, переважають саме ці відносини. Їх превалююче значення послужило підставою А. В. Філіппову запропонувати передбачити їх у Кодексі про адміністративні правопорушення в окремій главі під назвою „Адміністративні правопорушення проти безпеки цивільної авіації”. Він пропонує широке тлумачення комплексного поняття безпеки авіації, як стану нормального і безпечного функціонування повітряного транспорту і всіх його складових⁵²⁵

Таким чином, основним (видовим) об’єктом адміністративних правопорушень на повітряному транспорті є нормальна і безпечна діяльність цивільної авіації та її об'єктів, тобто безпека цивільної авіації в цілому. Аналіз змісту відповідних статей КУпАП свідчить, що саме на безпеку авіації та її складові (безпеку польотів, пожежну безпеку та ін.), посягають адміністративні правопорушення на повітряному транспорті.

Як раніше підкреслювалось, метою і основним завданням забезпечення безпеки цивільної авіації, як це витікає із Закону України „Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації,” є створення організаційно-правових засад та здійснення заходів із забезпечення захисту, охорони та безпеки пасажирів, членів екіпажу, авіаційного персоналу, повітряних суден, об'єктів аеропорту та об'єктів радіонавігаційного забезпечення незалежно від форм їх власності та підпорядкованості”.

Поряд з родовим і видовим об’єктами окремих правопорушень виділяють також і безпосередній об’єкт правопорушення, яким виступають відносини, пов’язані з окремим конкретним посяганням. Крім того в адміністративно-правовій теорії і практиці розрізняють також основний і додатковий об’єкти посягання. Основним об’єктом посягання прийнято вважати ті суспільні відносини, проти яких безпосередно спрямоване певне протиправне діяння і яким воно завжди завдає шкоди. Як правило, основний об’єкт адміністративних правопорушень в галузі повітряного транспорту співпадає з видовим та безпосередніми об’єктами цих посягань – це відносини безпеки цивільної авіації. Додатковим об’єктом виступають ті чи інші суспільні відносини, проти яких правопорушення безпосередньо не спрямоване, але водночас воно завдає (або може завдати) їм шкоди. Так, для актів незаконного втручання в діяльність авіації в більшості випадків основним об’єктом є безпека авіації, тобто нормальна і безпечна діяльність авіації та авіаційних об'єктів, а власність, життя і здоров’я пасажирів та ін. – додатковим.

З об’єктивної сторони адміністративні правопорушення в галузі повітряного транспорту характеризуються здебільшого активними протиправними діями, що виражаються в порушенні встановлених у галузі повітряного транспорту правил, пов’язаних із забезпеченням нормальної і безпечної діяльності авіації і авіаційних об'єктів. Окремі з таких правопорушень можуть вчинятися і у формі протиправної бездіяльності (наприклад, невиконання певних правил щодо безпеки польотів, правил пожежної безпеки тощо).

Час, місце, спосіб вчинення правопорушення, настання шкідливих наслідків, як додаткові ознаки об’єктивної сторони, мають суттєве значення лише в залежності від характеру і виду конкретного посягання.

Торкнемося глибше аналізу об’єктивної сторони юридичних складів окремих адміністративних правопорушень в галузі повітряного транспорту.

Порушення правил безпеки польотів (стаття 111 КУпАП) охоплює значну сукупність протиправних дій (в деяких випадках - і протиправну бездіяльність), які тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, а в окремих випадках – і на посадових осіб. Такі протиправні діяння, порушують існуючі правила безпеки польотів, урегульовані Повітряним кодексом України та прийнятими на його основі іншими нормативно-правовими актами. До них, зокрема, можна віднести Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29 березня 2002 року; Правила польотів повітряних суден та обслуговування повітряного руху в класифікованому повітряному просторі України, затверджені Наказом Мінтрансу України від 16 квітня 2003 року та ін.

Ці порушення, зокрема, стосуються:

- розміщення в районі аеродрому будь-яких знаків і пристроїв, схожих на маркірувальні знаки і пристрої, прийняті для розпізнання аеродромів, або спалювання піротехнічних виробів без дозволу адміністрації аеропорту чи аеродрому, або влаштування об’єктів, які сприяють масовому скупченню птахів, небезпечних для польотів повітряних суден (ч.1 ст.111 КУпАП – передбачає накладення штрафу на громадян від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів);

- невиконання правил про розміщення нічних і денних маркірувальних знаків або пристроїв на будівлях і спорудах ( ч.2 ст.111 КУпАП - передбачає накладення штрафу на громадян від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів);

- пошкодження аеродромного устаткування, аеродромних знаків, а також повітряних суден та їх устаткування (ч.3 ст.111 КУпАП - передбачає накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

- прохід або проїзд без належного дозволу по території аеропортів, аеродромів, об’єктів радіо- і світлозабезпечення польотів (ч.4 ст. 111 КУпАП - передбачає накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

• виконання польотів з порушенням нормативно-правових актів, які регулюють діяльність авіації (ч.5 ст.111 КУпАП – передбачає накладення штрафу від трьох до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

В більшості випадків протиправні діяння, що формують юридичний склад цього правопорушення, не пов’язані з настанням шкідливих наслідків, носять формальний характер. Виключення становить ч. 3 цієї статті, яка формує матеріальний склад даного правопорушення. При цьому, як в даному випадку, так і в інших випадках, характер і розмір шкідливих наслідків, які настали в результаті вищеперерахованих протиправних дій, може суттєво впливати на кваліфікацію посягання та вид правової відповідальності за нього.

Місце вчинення більшості протиправних дій даного правопорушення має обов’язкове значення. Насамперед це стосується аеродромів, аеропортів та приаеродромних територій. Під аеродромом розуміється ділянка землі з розміщеними на ній будівлями, спорудами і обладнанням, призначена для злету, посадки та стоянки повітряного судна. Під аеропортом розуміється комплекс споруд, які включають в себе аеродром, аеровокзал, інші споруди, призначений для приймання та відправлення повітряних суден, обслуговування повітряних перевезень і який має для цього необхідне обладнання, авіаційний персонал та інших працівників.

Порушення правил поведінки на повітряному судні ( ст. 112 КУпАП) виражається в невиконанні особами, які перебувають на повітряному судні, розпоряджень командира судна, а також в порушенні правил фотографування, кінозйомки і користування засобами радіозв’язку з борту повітряного судна. Відповідальність за вчинення цього правопорушення настає у вигляді попередження або штрафу – за частиною першою – від одного до п’яти, а за частиною другою – від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Це правопорушення може вчинятися як шляхом протиправних дій, так і через бездіяльність. Якщо в діях порушника крім порушення правил поведінки на повітряному судні будуть вбачатися склади інших правопорушень (наприклад, дрібного хуліганства), то відповідальність буде наставати за сукупністю правопорушень.

Обов’язкового значення набуває при цьому також місце вчинення даного правопорушення – це повітряне судно.

Дане правопорушення характеризується формальним складом.

Порушення правил міжнародних польотів (ст. 113 КУпАП) тягне за собою накладення штрафу в розмірі від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - як на громадян, так і на спеціалістів та посадових осіб, хоч в даній статті спеціальні суб’єкти безпосередньо не виділяються.

Статтею 57 Повітряного кодексу України передбачено, що регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод. Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і погоджується з митними органами України. Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, що встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України і і включаються до збірників аеронавігаційної інформації. Переліт повітряними суднами державного кордону України здійснюється по спеціально виділених коридорах. Такий переліт поза спеціально виділеними повітряними коридорами забороняється, якщо це не передбачено міжнародною угодою або іншими нормативними актами України.

Як бачимо, при кваліфікації вказаного правопорушення необхідно звертатися до аналізу спеціальних правил міжнародних польотів. В чинному законодавстві, у т.ч. в КУпАП, відсутнє визначення діянь, що підпадають під дію ст. 113 КУпАП. Самі порушення правил міжнародних польотів в диспозиції цієї статті не вказані. Водночас за порушення чинних на транспорті правил передбачена також і кримінальна відповідальність (ст. 291 ККУ). А тому існує нагальна потреба в законодавчому уточненні характеру і змісту відповідних протиправних дій для їх розмежування, оскільки міжнародні конвенції відносять навмисні порушення правил міжнародних польотів, що створили або могли створити загрозу безпеці авіації, до злочинів.

Порушення встановлених на повітряному транспорті правил пожежної безпеки (ч.2 ст.120 КУпАП) тягне за собою накладення штрафу як на громадян ( від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів), так і на посадових осіб (від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Необхідність звертатися до аналізу спеціальних правил пожежної безпеки, встановлених на повітряному транспорті, стосується і цього порушення. Пожежна безпека є важливою невід’ємною складовою авіаційної безпеки в цілому. Правила пожежної безпеки, встановлені на повітряному транспорті, регламентовані різними нормативно-правовими актами, у т.ч. Повітряним кодексом України, законами “Про пожежну безпеку”, „Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації”, а також відомчими нормативними актами.

Дане правопорушення може вчинятися як шляхом протиправних дій (пряме порушення таких правил або їх неналежне виконання), так і шляхом бездіяльності (невиконання таких правил).

Суттєвою ознакою об’єктивної сторони цього правопорушення є можливість настання шкідливих наслідків. Якщо такі наслідки є, якщо є сам факт загоряння, то уже повинно вирішуватися питання про настання кримінальної відповідальності.

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті (ч. 3 ст. 133 КУпАП) - тягне за собою накладення штрафу – на громадян від двох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з оплатним вилученням або конфіскацією зазначених речовин і предметів або без таких, а на посадових осіб - штраф від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зауважити, що відповідальність за частиною 3 статті 133 КУпАП настає здебільшого за замах на порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті. Такі речовини та предмети в більшості випадків виявляються (і вилучаються) ще під час передпольотного огляду речей і багажу – здійснення контролю на безпеку ручної поклажі, вантажу, пошти та бортового припасу, а також особистого контролю на безпеку пасажирів і членів екіпажу. Водночас у чинному КУпАП, як відомо, спеціально про відповідальність за замах на вчинення адміністративного правопорушення нічого не вказується. Це потребує внесення відповідного доповнення до чинного законодавства.

Контроль на безпеку як на внутрішніх, так і на міжнародних лініях здійснюють служби авіаційної безпеки, органи внутрішніх справ та прикордонного контролю. В разі відмови пасажира або члена екіпажу повітряного судна від проходження контролю на безпеку, а також відмови осіб пред’явити ручну поклажу, багаж, вантаж, пошту або бортові припаси для контролю на безпеку вони до польоту чи перевезення на повітряному судні не допускаються.

На повітряному судні, що перебуває в польоті, контроль на безпеку в разі необхідності може бути проведено за рішенням командира повітряного судна незалежно від згоди пасажира. Для зазначеної мети повітряне судно вважається таким, що перебуває у польоті, з часу зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження і до часу відкриття будь-яких з цих дверей для розвантаження.

Правила проведення контролю на безпеку, перелік осіб, що мають право проводити контроль на безпеку, перелік осіб, звільнених від проходження контролю на безпеку, передбачаються Українською державною програмою цивільної авіації.

Перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених до здачі, прийому, зберігання і перевезення на цивільних повітряних суднах, визначається нормами, правилами і процедурами Української державної програми безпеки цивільної авіації.

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті в більшості випадків характеризується матеріальним складом.

Якщо в діях порушника крім порушення згаданих правил будуть вбачатися склади інших правопорушень (наприклад, порушення порядку перевезення піротехнічних засобів – ст. 195-6 КУпАП), то відповідальність буде наставати за сукупністю правопорушень.

Порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на повітряному транспорті, (ст. 137 КУпАП) виражається в таких протиправних діях, як:

- пошкодження пломб і запірних пристроїв контейнерів, зривання з них пломб, пошкодження окремих вантажних місць та їх упаковки, пакетів, а також огорож складів, які використовуються для виконання операцій, зв’язаних з перевезенням вантажів на повітряному транспорті (ч.1 ст. 137 КУпАП – передбачає накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

- пошкодження контейнерів і транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів на повітряному транспорті (ч. 2 ст.137 - передбачає накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Дане правопорушення вчиняється шляхом протиправних дій щодо вказаних в диспозиції статті предметів чи об’єктів. Воно може формувати як формальний, так і матеріальний склад.

Таким чином, об’єктивна сторона адміністративних правопорушень на повітряному транспорті характеризується здебільшого активними протиправними діями, що посягають на різноманітні правила авіаційної безпеки.

Окремі факультативні ознаки об'єктивної сторони в певних випадках носять конструктивний характер і набувають кваліфікуючого значення. Це, зокрема, стосується місця вчинення окремих правопорушень (наприклад, території аеропортів, аеродромів, їх будівель та споруд, повітряного судна та інших авіаційних об’єктів) та часу вчинення правопорушення (наприклад, вчинення правопорушення під час перебування повітряного судна в польоті).

Більшість юридичних складів адміністративних проступків даної групи щодо настання шкідливих наслідків правопорушення мають формальний характер. Тобто, настання таких наслідків, як результат окремих протиправних діянь, не передбачється.

Водночас, шкідливі наслідки правопорушення є однією з проблем якісного розмежування адміністративних правопорушень і злочинів на повітряному транспорті. Основним критерієм, який дозволяє відмежувати злочини від адміністративних правопорушень на повітряному транспорті, є наявність чи відсутність тяжких наслідків (людські жертви, спричинення середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, заподіяння великої матеріальної шкоди внаслідок загибелі вантажу, пошкодження рухомого складу або суден до непридатності їх подальшої експлуатації, значна шкода навколишньому природному середовищу тощо). Інколи ті ж самі порушення, що передбачені в КУпАП, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або в результаті яких виникла реальна загроза настання таких наслідків, кваліфікуються як злочин і тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Чинне вітчизняне законодавство, на жаль, нечітко визначає поняття тяжких наслідків для розмежування правопорушень в подібних випадках. Враховуючи зміст окремих статей розділу ХI ККУ, тяжкими наслідками при цьому слід вважати загибель людей чи її загрозу, середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, велику (значну) матеріальну шкоду тощо. Їх чіткого вичерпного переліку закон не дає. Судова практика визнає тяжкими наслідками також загибель вантажу, що заподіяла велику матеріальну шкоду, пошкодження рухомого складу або повітряних суден, внаслідок чого вони стали непридатні до подальшої експлуатації, значну шкоду навколишньому природному середовищу тощо.

Суб’єктами адміністративних правопорушень в галузі повітряного транспорту в основному є фізичні осудні особи, що досягли 16-річного віку. В той же час серед загального кола таких суб’єктів виділяється і категорія спеціальних суб’єктів. До цієї категорії слід віднести посадові особи, неповнолітніх, військовослужбовців та працівників міліції, батьків або осіб, що їх заміняють, іноземців, спеціалістів даної галузі ( службові особи - наприклад, командир повітряного судна, члени екіпажу) та ін.

Посадові особи відповідно до загальних положень, передбачених у статті 14 КУпАП, підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов’язані з недодержанням установленого у сфері повітряного транспорту порядку управління та відповідних правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків. Як правило, таку відповідальність вони несуть у вигляді підвищених розмірів штрафу. В окремих випадках щодо такої категорії осіб відповідно до статті 15 КУпАП можуть замість адміністративної відповідальності застосовуватися дисциплінарні стягнення.

До неповнолітніх (особи віком від 16 до 18 років) за адміністративні правопорушення у галузі повітряного транспорту застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП, а саме: зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Справи про адміністративні правопорушення у цій галузі з боку неповнолітніх розглядаються лише судами (суддями).

Військовослужбовці та особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ за вчинення адміністративних правопорушень у галузі повітряного транспорту несуть відповідальність за дисциплінарними статутами.

У такому ж порядку несуть відповідальність за адміністративні правопорушення в цій галузі і окремі категорії посадових осіб повітряного транспорту, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну (це, наприклад, командир повітряного судна та члени екіпажу та ін.).

Іноземці та особи без громадянства відповідно до положень статті 16 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень у галузі повітряного транспорту на території України несуть відповідальність на загальних підставах з громадянами України (за виключенням осіб, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України).

Відповідно до частини 3 статті 184 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень у галузі повітряного транспорту неповнолітніми віком від 14 до 16 років адміністративну відповідальність несуть їх батьки або особи, які їх замінюють (частина 3 статті 184 КУпАП). Вони також несуть адміністративну відповідальність і за вчинення неповнолітніми протиправних діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (частина 4 статті 184 КУпАП).

З суб’єктивної сторони адміністративні правопорушення у галузі повітряного транспорту характеризуються змішаними формами вини, тобто вони можуть вчинятися як зумисне, так і через необережність. В диспозиціях відповідних статтей форми вини не вказуються. Водночас, превалюючою формою вини для цієї категорії правопорушень, на наш погляд, все ж є необережність, тому що при вчиненні, скажімо, таких правопорушень як порушення правил безпеки польотів (ст. 111 КУпАП), чи правил міжнародних польотів (ст. 113 КУпАП), правил провезення небезпечних речовин і предметів (ч.3 ст. 133 КУпАП) і т.п. - умисна форма вини може обумовлювати їх кваліфікацію як злочинів.

Такі ознаки, як мотив і намір для цієї категорії правопорушень у більшості випадків кваліфікуючого значення не мають.

Особливістю застосування інституту адміністративної відповідальності в названій галузі є те, що в процесі реалізації правових норм, які передбачають адміністративні стягнення за конкретні види правопорушень у цій сфері, необхідно постійно звертатись до змісту різних положень та норм технічного характеру, які встановлюють правила експлуатації та користування тими чи іншими об’єктами транспорту. Інколи в цій сфері діють і змішані, так звані техніко-юридичні норми. Отже, диспозиції багатьох правових норм, що передбачають адміністративну відповідальність за адміністративні правопорушення у галузі повітряного транспорту, є банкетними і носять відсилочний характер.

За вчинення адміністративних правопорушень у галузі повітряного транспорту, як зазначалось, застосовується здебільшого таке адміністративне стягнення, як штраф. І лише інколи - попередження і як додаткові адміністративні стягнення в окремих випадках – оплатне вилучення або конфіскацію небезпечних речовин і предметів.

Аналізуючи міри адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у галузі повітряного транспорту, потрібно сказати, що в даний час назріла нагальна потреба посилити їх репресивний характер, зокрема збільшити в декілька разів розміри штрафу. Крім того, враховуючи непоодинокі випадки керування повітряними транспортними засобами особами, які перебувають в стані сп’яніння, назріла також необхідність більш чітко законодавчо визначити можливість застосування такого адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, і щодо згаданих осіб.

------ Д О -------

Органами, уповноваженими розглядати справи про вчинення адміністративних проступків у галузі повітряного транспорту (суб’єктами адміністративної юрисдикції), виступають здебільшого органи управління цим видом транспорту (як правило, це керівники таких органів та їх заступники, а також посадові особи їх контролюючих органів), суди (судді), органи внутрішніх справ на повітряному транспорті (керівники таких органів та їх заступники), посадові особи органів державного пожежного нагляду.

Зокрема, органи повітряного транспорту розглядають справи про правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 111, ч.1 статті 112, статтею 113, ч.2 статті 120, статтею 137 КУпАП. Від імені органів повітряного транспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення на порушників мають право: керівник спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі цивільної авіації України та його заступники; начальник інспекції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі цивільної авіації України та його заступник; інспектори та регіональні інспектори спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі цивільної авіації України; керівники авіапідприємств та аеропортів або їх заступники; начальники служб організації перевезень авіапідприємств та аеропортів, командири повітряних суден; посадові особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі транспорту, що виконують контрольно-ревізійні функції; начальники загонів і окремих команд воєнізованої охорони авіапідприємств (авіапортів).

Звичайно, застосування адміністративної відповідальності в галузі повітряного транспорту має свої особливості. Однією з таких особливостей, зокрема, є те, що справи про адміністративні правопорушення в цій галузі уповноважене розглядати широке коло суб’єктів. До кола цих суб’єктів відносяться посадові особи різних органів повітряного транспорту, органів внутрішніх справ на повітряному транспорті, органів державного пожежного нагляду, адміністративні комісії при виконавчих органах місцевих рад та ін. Це досить ускладнює їх розгляд і в цілому застосування інституту адміністративної відповідальності в цій галузі.

Справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які пердбачена статтями 111 та 137 КУпАП, мають право розглядати також начальники органів внутрішніх справ на повітряному транспорті та їх заступники.

Справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 120 КУпАП, розглядають уповноважені на те посадові особи органів державного пожежного нагляду.

Справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена частинами 1, 3, 4 і 5 статті 111 КУпАП, можуть також розглядати адміністративні комісії при виконавчих комітетах місцевих рад.

Лише суди мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми особами, справи щодо батьків за статтею 184 КУпАП, а також справи, які в якості стягнення передбачають застосування конфіскації.