2.3. Проектування поздовжнього профілю.

Поздовжній профіль ВАД являє собою важливий документ, який найбільш повно в технічному відношенні характеризує автодорогу. Він складається з власне профілю і підпрофільної сітки, яка містить низку даних про автодорогу.

На військових автодорогах проектна лінія поздовжнього профілю повинна мати характер, що обгортає існуючий рельєф місцевості. Улаштування високих насипів та глибоких виїмок, здебільшого, уникають.

В домашньому завданні поздовжній профіль ВАД (рис. 3) складають у частково скороченому об'ємі, що відповідає польовому проекту автодороги. Підпрофільна сітка містить 9 горизонтальних рядків.

Рядок 1 – тип місцевості. Заповнюється з урахуванням даних, наведених у табл. 2.

Рис. 3. Поздовжній профіль траси автодороги

Таблиця 2

Тип місцевості за характером і ступеню зволоження

Ділянки місцевості за умовами зволоження	Ознаки типів місцевості у дорожньо-кліматичних зонах
	II	III	IV
1-й тип
Сухі	Поверхневий стік забезпечено; ґрунтові води не впливають на зволоження верхньої товщі; ґрунти слабо- або середньо підзолисті без ознак болота	Поверхневий стік забезпечено; ґрунтові води не впливають на зволоження верхньої товщі; ґрунти сірі, лісові слабопідзолисті, в північній частині зони – темно-сірі лісові і чорноземи опідзолені та вищолочені	Поверхневий стік забезпечено; ґрунтові води не впливають на зволоження верхньої товщі; ґрунти – чорноземи потужні, в південній частині зони – південні чорноземи, темно-каштанові і каштанові ґрунти
2-й тип
Сирі із залишковим зволоженням в окремі періоди року	Поверхневий стік не забезпечено; ґрунтові води не впливають на зволоження верхньої товщі; ґрунти середньо- і сильно підзолисті або напівболотні з ознаками болота	Поверхневий стік не забезпечено; ґрунтові води не впливають на зволоження верхньої товщі; ґрунти підзолисті або напівболотні з ознаками оглеювання, в південній частині зони – лугово-чорноземні, солонці та солоди	Поверхневий стік не забезпечено; ґрунтові води не впливають на зволоження верхньої товщі; ґрунти – сильно солонцеваті чорноземи, каштанові, солонці та солоди
3-й тип
Мокрі з постійним залишковим зволоженням	Ґрунтові води або тривало (більше 30 діб) стоячі поверхневі води впливають на зволоження верхньої товщі; ґрунти торф’яно-болотні або напівболотні		Ґрунтові води або тривало (більше 30 діб) стоячі поверхневі води впливають на зволоження верхньої товщі; ґрунти напівболотні або болотні, солончаки та солончакові солонці

Примітки до табл. 2. 1. Ділянки місцевості, де залягають піщано-гравійні або піщані ґрунти (за виключенням дрібних пилуватих пісків) потужністю більше 5 м при знаходженні рівня ґрунтових вод на глибині більше 3 м в II, III зонах і більше 2 м в IV зоні, відносяться до 1-го типу незалежно від наявності поверхневого стоку (при відсутності тривалого підтоплення).

2. Ґрунтові води не впливають на зволоження верхньої товщі у випадку, якщо їх рівень у передморозний період знаходиться нижче глибини промерзання не менше ніж на 2 м в глинах, суглинках важких пилуватих і важких; на 1,5 м – в суглинках легких пилуватих і легких, супісках легких, легких великих та пісках пилуватих.

3. Поверхневий стік рахується забезпеченим, якщо ухили поверхні ґрунту в межах смуги відводу більше 2 ‰.

Рядок 2 – тип земляного полотна. Заповнюється згідно з рішеннями поперечного профілю автодороги.

Рядок 3 – ухили та вертикальні криві. Вертикальними лініями обмежуються ділянки визначеного повздовжнього ухилу проектної лінії. В межах між вертикальними лініями проводиться похила лінія, нахил якої має відповідати ухилу проектної лінії на цій ділянці, який підраховується з використанням проектних відміток точок початку і кінця ділянки та відстані між ними. Зверху похилої лінії вказується поздовжній ухил проектної лінії у тисячних частинах одиниці (проміле), а під нею – довжина проектної лінії з точністю до цілих метрів, яка зберігає даний ухил. Вказується довжина вертикальної кривої К та її радіус R.

Рядок 4 – відмітки осі земляного полотна. Показують проектну висоту осі відносно умовно прийнятої за нуль поверхні відліку висот.

Рядок 5 – відмітки землі по осі траси. Виписуються за горизонталями топографічної карти.

Рядок 6 – ухили землі по осі траси. Оформлюється подібно оформленню рядка 3. значення ухилів підраховуються з використанням відміток точок, зазначених в рядку 5, та відстані між ними.

Рядок 7 – відстані. Виписуються для визначення відстаней проміжних точок між пікетами.

Рядок 8 – пікети, прямі та криві у плані, кілометри. Номери пікетів виписуються під верхньою лінією, що обмежує даний рядок, напроти вертикальної лінії, проведеній для кожного пікету в рядку 7. Пікети рахуються за порядковим номером незалежно від кілометрів. Виписуються лише останні цифри повного номеру кожного основного пікету, тобто одиниці, десятки та сотні для скорочення відкидаються. На номерних пікетах, що співпадають з межами кілометрів, номери пікетів виписуються повністю.

Посередині рядка 8 проводиться горизонтальна лінія, що умовно відображує вісь траси автодороги в спрямованому вигляді. Криві на поворотах траси, відображаються прямокутними виступами, спрямованими вгору – для повороту траси вправо (враховуючи напрямок руху від нульового пікету), та вниз – для повороту вліво. Згідно з даними табл. 3.4 виписуються числові значення магнітних азимутів і довжин прямих, пікетів початку і кінця кривих, кутів повороту траси, радіусів та довжин кривих.

Рядок 9 – дорожня ситуація. У відповідності до топографічній карти відображається ситуаційний план місцевості на 100 м у кожну сторону від осі траси автодороги, розгорнутої у пряму смугу. На ситуаційному плані показують горизонталі рельєфу місцевості, характер рослинності, існуючі дороги, річки, струмки, суходоли, напрямки схилів (стрілками), мости та ін.

Поздовжній профіль траси автодороги доповнюють даними про підстилаючи ґрунти, потужність яких за даними шурфів вказують у масштабі 1:50.

Креслення поздовжнього профілю по осі траси автодороги здійснюють так, щоб воно своїми нижніми точками було розташоване не ближче 7–8 см від верхньої горизонтальної лінії підпрофільної сітки.

Побудування проектної лінії починають з нанесення на поздовжній профіль контрольних точок: відміток осі земляного полотна на ділянках траси в залежності від дорожньо-кліматичної зони і відміток у місцях улаштування водопропускних споруд (табл. 3).

Таблиця 3