КАФЕДРА АЕРОДРОМНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АВІАЦІЇ

ФакультетУ підготовки офіцерів запасу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова

НаціональнОго авіаційнОго університетУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

к.е.н., доцент Б.О. Плужніков

“___” ___________ 20__ р.

Методична розробка

З ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

з дисципліни „Військова підготовка”.

Розділ „Військово-інженерна підготовка”.

Тема № 4. Проектування траси під`їзної автодороги до аеродрому.

Заняття № 1. Вибір траси автодороги по топографічній карті.

НАВЧАЛЬНИЙ ЧАС 6 години.

Розробку склав викладач ________________О.К. Луценко

ОБГОВОРЕНО на засіданні кафедри (ПМК) № 3 протокол № ____ від “____” _______20__ р.

I. Мета заняття: Практично відпрацювати навички з проектування військової автомобільної дороги.

II. Навчальні питання:

Час:

1. Нанесення варіантів траси автодороги на карту. хв.

2. Розбивка кривих. хв.

3. Проектування поздовжнього профілю автодороги. хв

III. Матеріальне забезпечення заняття:

1. Учбові топографічні карти.

2. Креслярські прилади.

IV. Методичне забезпечення заняття:

1. Луценко О.К., Золотоперий В.М. та ін. Навчально-методичний посібник з виконання курсової роботи “Проектування під’їзної автодороги до польового аеродрому”. Військово-інженерна підготовка. Військові автомобільні дороги. – К.: НАУ, 2005. – 56с.

2. Військово-інженерна підготовка. Військові автомобільні дороги: Методичні рекомендації до виконання домашнього завдання “Складання спрощеного поздовжнього профілю ділянки проектованої автодороги і підрахунок обсягу земляних робіт” /Уклад.: О.К. Луценко, В.М. Золотоперий, М.В. Шинкарчук, Б.О. Плужніков. – К.: НАУ, 2006. – 32 c.

V. Література:

1. Настанови "Військові дороги та колонні шляхи"

2. Основи будівництва та експлуатації аеродромів. – М.: Воєнвидав, 1972..

3. Наставление по военно-инженерному делу для всех родов войск СА. Воениздат, 1982.

VI. Загальні організаційно-методичні вказівки:

За тиждень до проведення практичного заняття викладач повідомляє студентам:

• місце і час проведення практичного заняття і тему цього заняття;

• ціль заняття і досліджувані питання;

• порядок проведення заняття;

• обсяг робіт і вимоги до їхнього виконання;

• завдання на самостійне підготування до заняття.

Перед початком проведення заняття викладач зобов’язаний перевірити:

• стан спеціалізованого класу;

• наявність літератури, плакатів, макетів.

VII. Зміст та методика проведення заняття:

1. Вступна частина _________ хв.

1. Нанесення варіантів траси дороги на карту:

- вивчення району траси автодороги;

- визначення кутів повороту та призначення радіусів кривих;

2. Розбивка кривих:

- визначення елементів кривих;

- складання відомості прямих та кривих;

- детальна розбивка кривих.

3. Поздовжній профіль автодороги:

- опрацювання поздовжнього профілю автодороги;

- нанесення лінії існуючої поверхні землі;

- нанесення проектної лінії поверхні автодороги.

2. Основна частина _________ хв.

2.1. Нанесення варіантів траси автодороги на карту.

Нанесенню варіантів траси автодороги на топографічну карту передує вивчення на ній характеру місцевості (вивчається ситуація і рельєф місцевості, визначаються величини ухилів поверхні землі, наявність рослинності, наявність водозлив та їх основні характеристики, наявність та кількість існуючих автодоріг і тип покриття на них, місцезнаходження місцевих дорожньо-будівельних матеріалів тощо).

Трасування автодороги на топографічній карті необхідно виконувати з урахуванням таких положень:

- автодорога повинна проходити по місцевості, яка забезпечує природне маскування (під прикриттям лісових масивів, на зворотному схилі височин відносно противника) та захист як самої дороги, так і руху по ній;

- автодорога повинна обходити великі населені пункти, залізничні станції, інші об’єкти можливого нападу противника з повітря на віддаленні 3–5 км від них;

- на автодорозі повинна бути мінімальна кількість штучних споруд як найбільш уразливих об’єктів для противника;

- автодорога повинна мати найменшу кількість значних ухилів, кривих малого радіусу і найменшу кількість перехрещень з іншими автодорогами та залізницями;

- обраний основний варіант траси має забезпечувати (при інших рівних умовах) мінімальний обсяг робіт з будівництва автодороги.

В ході бойових дій використовують швидкісний метод проектування ВАД із скороченими об’ємами проектної документації на основі широкого застосування типових рішень і часткового сумісництва проектування з вишукуванням.

Траса автодороги у плані повинна мати вигляд прямих ділянок, що розташовані під кутом одна до одної. Бажано щоб кут повороту траси (кут між напрямками попередньої та наступної її ділянок) був гострим.

Трасування автодороги починають з нанесення на топографічну карту двох або трьох варіантів траси та наступного їхнього техніко-економічного порівняння. Спочатку пунктиром проводять повітряну лінію, яка поєднує початковий та кінцевий (проміжний) пункти траси. Потім зламаним ходом вибирають найбільш доцільні напрямки окремих ділянок автодороги з обходом різних перешкод, які зустрічаються на повітряній лінії: жилі квартали, сільгоспугіддя, болота, рівчаки, лісні масиви та інші важко долаємі перешкоди і загородження. При трасуванні слід враховувати технічні вимоги, які ставляться до шляхів руху військ.

Варіант траси автодороги викреслюють на топографічній карті олівцем і підписують його номер (наприклад, Варіант № 1). Після того, як усі варіанти траси на карті намічені, необхідно зробити їхню порівняну оцінку. На підставі цього обґрунтовується і обирається основний варіант траси автодороги, який наводиться більш товстими лініями олівцем червоного кольору. На карті показують також водозбірні басейни – лініями синього кольору, місця розташування кар’єрів дорожньо-будівельних матеріалів і шляхи під’їзду до них – лініями коричневого кольору.

Кути поворотів нумеруються по ходу траси і позначаються: Кут-1, Кут-2 і т.д. В кутах повороту необхідно передбачати радіуси кривих в плані з урахуванням зручності та безпеки руху, мінімального обсягу робіт та забезпечення відстані видимості, приймаючи рекомендований, найменший та виключний радіус кривої згідно з призначенням ВАД.

Вихідними даними для визначення елементів кривих є значення виміряного кута повороту траси автодороги (вимірюється транспортиром на плані траси) та прийнятий для даного кута повороту радіус кривої (R).

Числові значення елементів кривої – довжину тангенсу (Т), довжину кривої (К), поправку (домір Д) та бісектрису (Б) визначають за нижче наведеними формулами чи за допомогою даних табл. 1 для відомого кута повороту траси автодороги (α).

Після визначення числових значень елементів кривих на трасі розбивається пікетаж та визначаються довжини її прямих ділянок. Пікети розбиваються через 100 м, помічаються тонкими штрихами твердим олівцем і нумеруються через кожний п’ятий пікет, на десятих пікетах проставляються кілометрові позначки. На ділянках повороту траси пікети розбиваються по кривим. На середині кожної прямої виписується її магнітний азимут та довжина в метрах.

Магнітній азимут першої прямої ділянки траси визначається як її істинний азимут, до якого додана поправка на магнітне похилення меридіанів, взята за даними топографічної карти. Вказаний істинний азимут визначають на топографічній карті як кут, між істинним напрямком на північ та напрямком першої прямої ділянки траси автодороги, виміряний за ходом годинної стрілки. Магнітний азимут наступної прямої ділянки підраховують з урахуванням магнітного азимута попередньої ділянки, до якого додається значення кута повороту траси (якщо має місце поворот траси вправо) або віднімається значення цього кута (якщо має місце поворот траси вліво).

Довжину прямих ділянок траси визначають у такий спосіб.

Для першої прямої ділянки спочатку за допомогою масштабної лінійки по топографічній карті виміряють відстань в метрах від нульового пікету, який збігається з початком траси, до вершини першого кута повороту. Від знайденої відстані віднімають значення довжини тангенсу кривої на першому куті повороту траси автодороги.

Для наступних прямих ділянок (крім останньої) на топографічній карті вимірюють відстань між вершинами суміжних кутів повороту, від якої віднімають значення довжин тангенсів кривих на цих кутах повороту траси автодороги.

Довжину останньої прямої ділянки знаходять по аналогії з її визначенням для першої прямої ділянки траси автодороги.