2.2. Обладнання і позначення колонного шляху.

У залежності від конкретних умов бойової обстановки можуть знайти за­стосування всі засоби прокладання або розширення проходів:

- механізований;

- вибуховий;

- ручний.

В усіх випадках проходи повинні бути позначені та обгороджені.

В умовах радіоактивного чи хімічного зараження основним засобом створення проходів є зрізання і видалення зараженого поверхневого шару ґрунту за допомогою автогрейдерів, бульдозерів, шляхопрокладчиків на глибину 4–10 см (пухкого снігу – на 20–25 см). Крім зрізання ґрунту створення проходів може здійснюватися засипанням зараженої поверхні незараженим ґрунтом на товщину не менше 8–10 см або укладкою суцільних чи колійних дорожніх покриттів.

Ступінь дезактивації проходів визначають дозиметричним контролем за допомогою приладів радіаційної розвідки.

Створені проходи позначають спеціальними знаками. Знак являє собою картонний щит розміром 300 × 255 мм (носимий) і 350 × 350 (возимий). Шити пофарбовані у жовтий колір, на одній стороні щита чорною фарбою нанесений напис "ЗАРАЖЕНО". На щиті є скоби для кріплення паперових трикутників на яких указано: чим заражено, дата установки знака.

Для створення переходів через протитанкові рови, траншеї, ходи сполучення використовують траншейні містки або засипають ґрунтом. Проходи в надовбах, бар'єрах створюють, як правило, вибуховим способом. Проходи в кам'яних і лісових завалах виконують за допомогою шляхопрокладчиків, бульдозерів, а також вибуховим способом. Через кам'яні або ґрунтові завали великої довжини підготовляють переїзди поверху з дотриманням допустимих поздовжніх ухилів.

Улаштування переходів через вузькі перешкоди.

Основними видами перешкод, що можуть зустрітися при прокладанні колонних шляхів, є водяні перешкоди (струмки, ріки, канали, озера), суходоли (яри, балки, лощини, канави).

Через водяні перешкоди в залежності від їх виду облаштовують броди, роблять фільтруючі насипи, прокладають труби або будують мости. Переходи через суходоли влаштовують шляхом засипання їх ґрунтом, отриманим при його зрізанні на інших ділянках, вибуховим способом або перекривають мостами.

На водних перешкодах брід облаштовують, як правило, роздільно для колісних і гусеничних машин при глибині води:

Техніка, що переправляється	Допустима глибина броду (м) при швидкості течії води
	менше 1 м/с	1 м/с – 2 м/с	більше 2 м/с
Автомобілі легкові	0,6	0,5	0,4
Автомобілі вантажні (від 1,5 до 5 т)	0,6–0,9	0,5–0,8	0,4–0,7
Трактора	0,8	0,7	0,6
Середні танки	1,2	1,1	1,0
Важкі танки	1,5	1,4	1,3

Для облаштування броду (рис. 2) необхідно:

- усунути загородження і перешкоди, що заважають руху (мінно-вибухові і дротові загородження, камені, коряги, ями, воронки, вибоїни тощо);

- позначити віхами загородження і перешкоди, які не вдалося усунути;

- зміцнити дно зі слабким ґрунтом, улаштувати з'їзди (виїзди);

- позначити межу броду;

- установити біля броду табличку з указівкою його глибини.

Рис. 2. Облаштований брід

Ухили з'їздів (виїздів) не повинні перевищувати 8-10% для колісних і 15-20% для гусеничних машин.

Фільтруючі насипи улаштовують із місцевих кам'яних матеріалів і колод, а труби приймають найпростішої конструкції. На колонних шляхах влаштовують мости, як правило,колійного типу або збірні мости різноманітних конструкцій. Автомобільні мостоукладчики дозволяють зводити мости за декілька хвилин.