2. Основна частина _________ хв.

2.1. Призначення колонних шляхів.

Колонним шляхом називається обраний на місцевості напрямок поза дорогами, підготовлений для короткочасного просування військ.

При виборі напрямку колонного шляху, необхідно керуватися вимогами, що ставляться до військових автомобільних доріг, а також додатковими вимогами, які пред'являються до колонних шляхів.

Основні технічні вимоги до колонних шляхів.

№ пор.	Основні показники	Од. виміру	Для колісних машин	Для гусеничних машин	Для змішаного руху
1.	Мінімальна ширина проїзної смуги	м	3,5	4,0	8,0
2.	Ширина колійних мостів	м	1,1+0,7+1,1	1,7+0,7+1,7	Два мости: 1,1+0,7+1,1 1,7+0,7+1,7
3.	Ширина проходів у мінних полях	м	5 – 6	8 – 10	15 – 20
4.	Ширина проходів на заражених ділянках	м	3,5 – 4,0	4 – 5	Два проходи по 4 – 5
5.	Максимальний поздовжній ухил	%	10	20	10

Колонні шляхи, як і військові автодороги є шляхами для просування військ, підвозу та евакуації.

При прокладанні колонного шляху виконують такі види робіт:

1. Розвідку місцевості на напрямку що прокладається колонного шляху,

2. Влаштування (розширення) проходів у загородженнях.

3. Налагодження переходів через вузькі перешкоди (шириною до 20-25м).

4. Підготування проїзної смуги на важкопрохідних ділянках місцевості.

5. Обладнання і позначення колонного шляху.

6. Маскування колонного шляху і руху по ньому,

Прокладання колонних шляхів виконують загони забезпечення руху чи спеціально виділені підрозділи інженерних або дорожніх військ, що мають необхідні засоби розвідки, розгородження, механізації дорожньо-мостових робіт, елементи збірних дорожніх покриттів і мостів. Склад і оснащення підрозділу, виділеного для прокладання колонного шляху, залежить від характеру і обсягу виконуваних робіт, довжини маршруту, часу року і доби, терміну виконання робіт.

Розвідка колонного шляху.

До початку розвідки збираються попередні данні про:

- наявну дорожню мережу в зоні прокладання колонного шляху;

- прохідність місцевості;

- наявність місцевих будівельних матеріалів;

- по інших питаннях.

Для цього використовують різноманітні описи, топографічні карти крупного масштабу, дані розвідки інших родів військ, повідомлення місцевих жителів, полонених (із перевіркою їх по інших джерелах). Розвідку колонного шляху, по можливості, необхідно робити завчасно. При розвідці колонного шляху необхідно:

- вибрати і закріпити на місцевості напрямок (трасу) колонного шляху, намічений на топографічній карті;

- виявити місця і характер загороджень і перешкод;

- установити прохідність місцевості;

- визначити види та обсяги робіт;

- установити наявність і можливість використання місцевих дорожньо-будівельних матеріалів.

При виборі напрямку колонного шляху на місцевості, особливу увагу слід приділяти виявленню загороджень, перешкод і важкопрохідних ділянок місцевості або створенню обходів чи проходів у них. При розвідці мінних загороджень у першу чергу відшукують у них проходи (зовнішнім оглядом, за допомогою міношукачів, щупів, мінних тралів).

Ділянки місцевості, заражені радіоактивними речовинами, виявляють за допомогою індикаторів, що включаються під час руху через кожні 250-500 м. Вимір рівня радіації роблять за допомогою рентгенометрів.

Хімічні загородження виявляють за допомогою засобів хімічної розвідки.

При розвідці загороджень, що не підриваються, у першу чергу встановлюють наявність у них мін, а потім визначають їхній вид, розташування на місцевості і розміри.

При розвідці боліт установлюють:

- місце, напрямок переходу через болото і його довжину;

- тип і глибину болота;

- щільність і вологість торфу;

- рівень води;

- прохідність болота;

- месцезнаходження, вид і умови підвозу місцевих будівельних матеріалів, придатних для виконання переходу через болото.

При розвідці колонних шляхів у горах варто широко використовувати існуючі шляхи і стежки, включаючи їх у загальний напрямок траси. При розвідці колонних шляхів особливу увагу необхідно приділяти прохідності місцевості. Прохідність місцевості визначається кількістю автомобілів, що можуть пройти по одному сліду певної ділянки місцевості без її підсилення, до повної посадки автомобіля заднім мостом на ґрунт.

Прохідність ґрунтової цілини залежить від:

- типу машин;

- виду ґрунту, його зернового складу і вологості;

- ухилу місцевості;

- наявності дернового покрову і його щільності;

- часу року і стану погоди.

Прохідність місцевості орієнтовно визначають за допомогою лому-ударника або гирьового ударника. Лом вагою 8 кг опускають із висоти 0,5 м. Якщо лом занурюється в ґрунт на глибину 15-16 см і більше, то така ділянка вважається непрохідною.

При розвідці колонного шляху вимірюють довжини і ухили його окремих ділянок. Обраний напрямок по осі траси позначають кілками або прапорцями, водночас намічають місця проведення дорожніх робіт і улаштування водопропускних споруд. Документом розвідки є схема колонного шляху з легендою (рис. 1).

Рис. 1. Приклад схеми колонного шляху з легендою

На цій схемі показують:

- план колонного шляху у вигляді ламаної лінії з нумерацією кожного напрямку (ділянки) римськими цифрами;

- азимут і довжину ділянок;

- загородження;

- перешкоди і важкопрохідні ділянки;

- місця улаштування водопропускних споруд;

- місце розташування будівельних матеріалів і шляхи їхнього підвозу.