Класифікація видів праці залежно від виду діяльності:

1.За характером та змістои праці: праця наймана та приватна;індивідуальна та колективна;за бажанням, необхідністю, та примусова;фізична та розумова;творча та репродуктивна.

2.За предметом та продуктом праці: праця наукова,інженерна управлінська,виробнича; підприємницька,інноваційна,промислова і сільськогосподарська,транспортна та комунікаційна.

3.За засобами та способами праці: праця ручна(технічно не озброена),механізована та автоматизована, коп’ютеризована, низько-,середньо-,високотехнологічна;різного ступеня участі людини.

4.За умовами праці: стаціонарна та рухома,наземна й підземна; легка, середньої важкості та важка; приваблива, вільна та різного ступення регламентації.

Класифікація видів праці за її характером та змістом розглядається у двох аспектах — соціальному та структурному.

Соціальний характер праці зумовлений формою власності на засоби виробництва. Згідно з цією ознакою розрізняють приватну працю (праця власника або орендаря) і найману працю.

Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з точки зору двох головних параметрів — ступеня інтелектуалізації та кваліфікаційної складності трудових функцій.

За змістом розрізняють такі види праці: проста й складна, творча та репродуктивна, фізична та розумова тощо

Важливими закономірностями в економічному житті людини є розвиток суспільного виробництва його постійне вдосконалення, засноване на прогресі науки і техніки. Наука — це особливий вид людської діяльності, спрямованої на виробництво нових знань про природу, суспільство, мислення. Техніка — сукупність засобів праці, що використовуються у виробничих цілях та для задоволення особистих потреб людини.

Науково-технічний прогрес є безперервним процесом розвитку науки, техніки, технології, виробництва та споживання; в рамках цього процесу нові знання перетворюються в нові засоби праці, задоволення одних потреб породжує інші, виникають нові ідеї та розробки, створюються досконаліші техніка і технологія, предмети споживання.

5. Трудовий потенцiал – це сукупнiсть кiлькiсних та якiсних характеристик, здiбностей i можливостей трудоактивностi населення, що реалiзуються в межах кiлькостi вибору iснуючих системних вiдносин. ТП може характеризуватися в цiлому сусп., певному регiонi, органiзацii i окремого робiтника. Трудові ресурси — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. На рівні суспільства трудовий потенціал характеризується такими узагальненими показниками, як здоров'я, рівень освіти, організованість, творчий потенціал та активність, моральність тощо. трудовий потенцiал виражаe, з одного боку, можливостi участi працiвника або всiх членiв колективу пiдприeмства в суспiльно кориснiй дiяльностi, з iншого – характеристику якостей працiвникiв, що вiдображаe рiвень розвитку iх здiбностей

6. Трудовий потенціал - це сукупна суспільна здібність до праці, потенційна дієздатність суспільства, його ресурси праці. Трудовий потенціал і механізм його формування характеризується кількісними і якісними факторами.