Розділ 9. Рекультивація

Поряд з вдосконаленням технологій розробки відкритим способом велике значення відводиться рекультиваційним роботам на порушених землях. Рекультивація розглядається в виді одної з частин загальної проблеми раціонального використання земельних ресурсів - найбільш раціональному і ефективному використанню відновлених земель, створення оптимально організованих та економічно збалансованих ландшафтів. Рекультивація повинна забезпечити пріоритет використання сільськогосподарського я використання порушених земель. Крім того, в лісовій та лісостеповій зоні використовується з метою збільшення лісного фонду переважне поширення повинно мати лісогосподарський напрям рекультивації. Лісові насадження ґрунтозахисного протиерозійного водоохоронного і рекреаційного типів можуть створюватися пр необхідності в різних грунтово - кліматичних районах. Важливе значення приймають водо- і рибогосподарське, а також санітарно-гігієнічне рекреаційне направлення рекультивації земель. В ряді випадків є можливість використовувати порушені землі для цілей промислового і громадянського будівництва.

Технологія відкритої розробки родовищ корисних копалини повинна забезпечувати попереджуюче зняття ґрунтового слою по фронту розкривних і відвальних робіт, селективне виймання, транспортування і використання для рекультивації потенційно родючих порід, а також розміщення поверхневого слою відвалів які можуть використовуватися для біологічної рекультивації гірських порід.

При знятті складування і зберігання ґрунтового слою повинні прийматися міри, виключаючи погіршення його ґатунку, розмив і вивітрювання. Зовнішні відвали, хвостосховища, і шламонакоплювачі повинні розміщуватися переважно на землях, які не використовуються в сільському господарстві, з врахуванням рельєфу місцевості і господарюючих вітрів, нижче прилягаючих населених пунктів і підприємств.

Для створення сільськогосподарських угідь в першу чергу повинні використовуватися відвали, складених з суміші родючих і потенційно родючих порід. В процесі відсипки відвалу на їх поверхні повинен бути створений шар, складений із гірських порід придатних для біологічної рекультивації. Ділянки, що рекультивуються повинні бути сплановані без замкнутих заглиблень мати прямокутну, або близьку до неї форму розміри, забезпечуючи промислове використання техніки для сільськогосподарських робіт

Для створення лісонасаджень експлуатаційного типу повинно використовуватися великі площі порушених земель (переважно внутрішні відвали кар’єрів). Насадження другого типу можуть створюватися на зовнішніх відвалах і в не обводненому виробленому просторі. Ділянки підготовлені для лісогосподарського використання, повинні бути сплановані і мати стійкі відкоси. В залежності від умов відвалоутворення повинні виконуватись виположування відкосів відвалів і бортів виїмок, або їх терасування. Рельєф рекультивованих площ і їх форма в плані повинні забезпечувати ефективне господарське освоєння цих площ. При створенні лісонасаджень

експлуатаційного типу рельєф поверхні рекультивованих відвалів повинен бути рівний.

Допускається хвилястий рельєф, що забезпечує безпечне використання грунтообробляючих та лісопосадочних машин і машин по догляду за посадками.

При створенні водоймищ для різних цілей повинні виконуватися міри по попередженню оповзнів бортів і піддержання сприятливого режиму і складу води у відповідності з санітарно-гігієнічними нормам, а також по попередженню прориву води в діючі, або спроектовані підземні виробки. Відкоси надводної частини водоймищ повинні виположуватися до кута природного відкосу в воді. При наявності нестійких, або розмиваємих порід берегова лінія водоймища повинна бути закріплення спеціальним покриття. Водоймища повинні мати захист дна і берегів від можливої фільтрації. Ці та інші вимоги повинні виконуватися в процесі розробки родовища.

Рекультивація земель, порушених гірничими роботами (площа відвалів і кар’єрного поля) передбачає проведення комплексу гірничих, меліоративних сільськогосподарських і гідротехнічних робіт, направлених на встановлення народногосподарської цінності цих земель, створення сільськогосподарських і лісових угідь, водоймищ, зон відпочинку .

Розрізняють гірничотехнічну і біологічну рекультивацію. Гірничотехнічна рекультивація здійснюється гірничим підприємством: вона включає формування відвалів, виймання, складування і зберігання родючих земель, придання потрібної форми, покриття відвалів родючим шаром, проведення меліоративних та інших заходів. Біологічна рекультивація виконується після гірничотехнічної рекультивації. Вона включає агротехнічні заходи направлення на відновлення родючості порушених земель, їх озеленення, висадку лісів, освоєння водоймищ.

При виконанні робіт по гірничотехнічній рекультивації необхідно знати агрохімічні властивості порід відвалу, так як вони визначають їх родючість і можливість використання для різних цілей.

Якщо розкривні уступи складені породами однакової степені родючості, то вони розробляються валовим способом. При різній степені родючості порід для більш ефективної підготовки відвалів до біологічної рекультивації потрібно породи виймати роздільним способом і здійснювати роздільне відвалоутворення. Токсичні породи при цьому повинні розміщуватися на глибині 1,5-3 метри від поверхні відвалу. Необхідність роздільного виймання і роздільної укладання порід у відвал в деяких випадках настільки ускладнює технологію розкривних робіт, що вимушує відмовитися від економічних без транспортних схем з використанням потужних розкривних екскаваторів(при розробці горизонтальних покладів корисної копалини) і використовування більш мобільне, але менш економічне обладнання.

Об’єм родючого шару що підлягає скреперуванню: