- •3. Геодезичне забезпечення підприємства
- •3.1. Загальні відомості про топографо-геодезичні роботи виконані на території підприємства
- •3.1.1. Характеристика виконаних робіт у попередні періоди
- •3.1.2. Сучасний стан геодезичної мережі
- •3.2. Характеристика планового геодезичного обґрунтування
- •3.3. Характеристика висотного геодезичного обґрунтування
- •Характеристика мережі нівелювання
- •3.4. Закріплення пунктів опорної геодезичної мережі
- •1 ‒ Асфальт або поверхня землі;
- •3 ‒ Назва організації;
- •4 ‒ Номер марки
- •3.5. Каталог координат пунктів
- •Каталог координат і висот Овруцького щебеневого кар’єру
- •3.6. Розрахункова частина
- •3.6.1. Обґрунтування способу розвитку геодезичної опорної мережі для умов даного підприємства
- •Вимоги до мережі полігонометрії 2 розряду
- •3.6.2. Попередній розрахунок точності закладення і розвитку геодезичної опорної мережі
3.2. Характеристика планового геодезичного обґрунтування
Згідно технічного завдання опорна мережа виконана в місцевій системі координат.
У безпосередній близькості від кар’єру розміщені такі пункти державної геодезичної мережі:
Норинськ, пікет 2 класу тріангуляції;
Лиса гора, сигнал 3 класу тріангуляції;
Шишкова гора, сигнал 2 класу тріангуляції;
Коптівщина, сигнал 3 класу тріангуляції.
Передача дирекційного кута здійснена з пункту тріангуляції Норинськ на напрямок Норинськ – № 25 і Норинськ ‒ № 13 від двох вихідних дирекційних напрямків і Норинськ – пункт тріангуляції Лиса гора і Норинськ – Коптівщина. Розходження жорсткого кута виміряного і обрахованого складає 0,4̍ˈ. Координати точок № 25 і № 13 отримані від комбінованої засічки з пунктів тріангуляції Норинськ, Коптівщина, Лиса гора, Шишкова гора.
За вихідні прийняті координати точки № 9 X=181952,59 м, Y=113793,62 м, і дирекційним кутом сторони пункту № 9 – пункту Норинськ α=286˚26ˈ05,7ˈ̍
На основі координат пункту полігонометрії № 9 і орієнтуючого напрямку пункту № 9 – пункту Норинськ побудована лінійно-кутова мережа полігонометрії 1-го розряду, і кутова мережа тріангуляції 2-го розряду на території кар’єру.
Полігонометрія 1-го розряду представляє собою систему із 6 ходів з 4-ма вузловими точками. Точність побудови мережі полігонометрії представлена в табл. 3.1, мережі тріангуляції в табл. 3.2.
Таблиця 3.1
Полігонометрія 1-го розряду | ||||||||
№ ходів/точок |
Довжина ходу, м |
Кількість точок повороту |
Кутова нев’язка, сек |
Лінійна нев’язка, мм |
Відносна похибка | |||
допустима |
фактична | |||||||
1 - 13 |
581,701 |
2 |
10,2 |
0,02 |
± 0,014 |
1:41550 | ||
1 - 6 |
892,283 |
4 |
20,0 |
6,01 |
± 0,092 |
1:33562 | ||
6 - 13 |
1513,034 |
8 |
28,3 |
6,97 |
± 0,016 |
1:94564 | ||
6 - 22 |
298,136 |
2 |
10,2 |
2,31 |
± 0,012 |
1:24844 | ||
13 - 22 |
1691,869 |
7 |
26,3 |
5,1 |
± 0,114 |
1:14840 | ||
2 - 7 |
1789,191 |
8 |
28,1 |
7,2 |
± 0,046 |
1:37808 |
Таблиця 3.2
Тріангуляція 2-го розряду (прямі та комбіновані засічки)
№ точок |
Число напрямків засічки |
СКП визначення кута, сек |
Відносна похибка найбільшої сторони | ||
фактична |
допустима | ||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 | |
Труба котельні |
8 |
4 |
10 |
1:22800 | |
Сигнальна вишка |
9 |
4 |
10 |
1:48500 | |
Продовження табл. 3.2 | |||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 | |
30 |
9 |
4 |
10 |
1:32180 | |
31 |
7 |
5 |
10 |
1:28960 | |
32 |
8 |
5 |
10 |
1:33450 | |
33 |
6 |
4 |
10 |
1:45600 | |
34 |
12 |
3 |
10 |
1:43200 | |
35 |
8 |
6 |
10 |
1:18924 | |
36 |
7 |
6 |
10 |
1:19350 | |
14 |
3 |
5 |
10 |
1:12480 | |
15 |
3 |
4 |
10 |
1:46560 | |
16 |
3 |
5 |
10 |
1:36180 | |
84 |
6 |
4 |
10 |
1:36800 | |
86 |
4 |
6 |
10 |
1:18200 | |
57 |
8 |
4 |
10 |
1:33420 | |
58 |
6 |
5 |
10 |
1:28920 | |
25 |
8 |
6 |
10 |
1:22140 | |
26 |
4 |
3 |
10 |
1:19360 | |
85 |
6 |
4 |
10 |
1:18380 | |
83 |
6 |
4 |
10 |
1:22120 | |
82 |
4 |
3 |
10 |
1:26180 |
Аналіз таблиць показує, що точніть мережі полігонометрії 1-го і тріангуляції 2-го розрядів значно вище допусків передбачених нормативними документами.
Кути в полігонометрії 1-го розряду вимірювалися теодолітами ТБ-1 і ТЕВ-1 трьома і двома прийомами відповідно, способом вимірювання окремого кута і круговими прийомами. Теодоліт встановлювався над центром за допомогою оптичного центрира з похибкою центрування не більше 1 мм.
Лінії в полігонометрії 1-го розряду вимірювались світлодалекоміром 2СМ-2 двома прийомами.
Пункти полігонометрії 1-го і тріангуляції 2-го розрядів закріплювалися тимчасовими знаками – металевими штирями довжиною 0,8 м, забитими в грунт, і 15-ма ґрунтовими реперами типу 6 Гр (без ковпаків).
Грунтові репери окопані круглою окопкою.