4.Опис родовища(пш)

Польові шпати – група найпоширеніших породотвірних мінералів класу силікатів каркасної структури, які характеризуються порівняно високою твердістю.

Польові шпати становлять бл. 50% від маси земної кори. Приблизно 60% їх міститься у вивержених гірських породах, у метаморфічних – бл. 30%, у осадових – 10-11%. Густина 2,6-2,8. Тв. 6-6,5. За хімічним складом – це алюмосилікати натрію, кальцію, калію, барію, як ізоморфні домішки містять рубідій, свинець, стронцій.

Польовий шпат використовуються у скляній, паперовій та інших галузях промисловості, деякі польові шпати використовуються як облицювальний матеріал та виробне каміння.

Польові шпати підрозділяють на 3 групи:

• калієво-натрієві (лужні – ортоклази, мікроклін та ін.),

• кальцієво-натрієві (плагіоклази),

• калієво-барієві або гіалофани (дуже рідкісні).

Гірські породи і руди.

Польовошпатові вивержені гірські породи непегматитового характеру можна поділити на дві підгрупи:

а) алюмосилікатні породи, що складаються переважно з польових шпатів і кварцу – граніти, фельзити, апліти, аляскіти та ін.;

б) алюмосилікатні породи, в яких кварцу немає, а польовий шпат замінений лужними мінералами – нефелінові сієніти, міаскіти та ін.

Родовища.

Усі родовища польовошпатової сировини можна поділити на три групи:

1. Гранітні і частково лужні пегматити.

2. Польовошпатові вивержені гірські породи непегматитового характеру.

3. Польовошпатові піски. Пегматити є комплексними родовищами, і польовий шпат видобувається з них як спеціально, так і попутно.

Найбільшими родовищами гранітних пегматитів є родовища в РФ (Карелія, Урал, Прибайкалля, Сх. Сибір, Забайкалля, Далекий Схід), Швеції, Норвегії, США та інших країнах.

Нефелінові пегматити відомі на Уралі (Вишневогорське родовище та ін.). Великі родовища гранітних пегматитів є в Україні (Єлисеївське, Зелена Могила).

5.Опис маршрутів

Маршрут №1 Опис оголення масиву гірських порід річки Тетерів біля Монументу Слави

Кварц – 70%; ортоклаз – 14%; мікроклін – 2%; біотит – 2%; апатит, магматит, турмалін та інші – 12%. Геологічний вік гранітів району річки Тетерів приблизно 150 млн років, і за стратеграфічно-літологічними ознаками, вони належать до пізнього протерозою докембрійського періоду. Граніти являють собою інтрузивну магматичну породу кислого складу, яка утворились глибоко в надрах Землі завдяки діяльності магми.

Мінеральний склад даного граніту:

1. Польовий шпат (рожевого і червоного кольору, до 65%)

2. Кварц (здебільшого димчатий, 30%)

3. Біотин, рогова обманка то інші метали, до 5%.

Геологічний розріз даного масиву гірських порід представлений наступними породами:

1. Грунтово-рослинний шар, потужність до 25 см.

2. Глинисті породи, потужність до 40 см.

3. Жорства, потужність до 50 см.

4. Вивітрений сильно тріщинуватий граніт, потужність до 1,5 м.

5. Граніт тріщинуватий, середньозернистий, рожево-червоний, потужність до 10 м.

- Грунтово-рослинний шар потужністю до 25 см;

• Глинисті породи потужністю до 40 см;

• Жорства потужністю до 50 см;

• Вивітрений сильно тріщинуватий граніт потужністю до 1,5м;

• Граніт тріщинуватий середньозернистий рожево-червоний потужністю до 10м

Скеля Голова Чацького-це природне скельне утворення, яке нагадує людський образ , який став символом міста Житомира. Ця скеля претендує на статус «Чуда». Вона розташована на лівому березі річки Тетерів, її ширина до 120 м, висота до 20 м.

Маршрут №2.Геологічний опис райони річки Кам'янка.

Даний район представлений відкладами палеогенової системи:

глини, піски з домішками кремнію та сипкої крейди. Низ самої річки складений докембрійськими породами:

дрібнозернисті кварцові піски з прошарками граніту та пісковиків. На поверхні четвертинних відкладів виходять кристалічні породи червоних гранітів та пегматитів, приблизно 10м.

Масштаб 1:100

- грунтово-рослинний шар потужністю 20-25см;

- піски докембрійського періоду, які містять кварц потужністю до 20см;

- пісок глинястий з проміжками суглинку, кварцу, кремнію потужністю до10м.

Маршрут №3 Геологічний опис району Силікатного кар’єру

Даний кар’єр був місцем видобутку піску, розробка проводилась відкритим способом. На даний час даний кар’єр не працює і родовище було рекультивовано. Рекультивація проводилась близько десятиріччя тому, тому що місцевість має трав’янистий покрив та на схилах з’явилися дерева. Рекультивація проводилась водним способом, шляхом затоплення.

Місця для відпочинку немає, тому що кут кар’єру складає від 45° до 60°, стан водоймища занедбаний, місцями видно сміттєзвалище.

Корисні копалини цього родовища представлені різними пісками. Слобідське родовище розташоване за 5 км від міста Житомира, біля залізничної колії на південний схід. В довжину воно витягнуте до 3 км, а ширина становить від 250 до 400 м.

Геологічний опис Слобідського родовища піску

Корисні копалини данної місцевості представлені різними пісками. Слобідське родовище розташоване за 5 км від Житомира біля залізничной колії на південний схід, в довжину витягується яна 3 км, а ширина від 250 до 400 м.

Геологічний розріз:

• Грунтово – рослинний шар потужністю 20 – 60 см

• Пісок алювіальний жовтий. Кварцовий, різнозернистий потужністю 0,2 – 1м.

• Пісок кварцовий жовтувато – сірий, світло – сірий та білий рівно зернистий з домішками гальки, кристалічних порід потужністю 5-17 м

• Каолін первинний потужністю до 0,5 м

• Корисні копалини піски 2 – 3 шарів до 8м. Використовують піски данного родовища в будівництві.