Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Розділ3 Тема 4 Нормативно-правова ().doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
202.75 Кб
Скачать

Засновницький договір

Другим за значенням, а для повного та командитного товариства основним документом є Засновницький договір. Його головне призначення полягає у правовому регулюванні відносин засновників підприємства.

Суть засновницького договору полягає в тому, що він є одним з різновидів угоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. Його зміст – об’єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому основним для засновницького договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та організаційного характеру. Це виявляється і в структурі договору, яка має такі розділи: “Преамбула”; “Предмет договору”; “Загальні положення договору”; “Юридичний статус фірми”; “Види діяльності”; “Статутний фонд і вклади засновників (учасників)”; “Права та обов’язки засновників (учасників)”; “Управління фірмою”; “Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків”; “Решта умов”; “Відповідальність за порушення договору”; “Умови розірвання договору”; “Умови та строки набуття договором чинності”.

Процес укладання засновницьких документів передбачає;

  • підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;

  • попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;

  • збирання і узагальнення необхідних матеріалів;

  • створення робочої групи для розробки статуту та засновницького договору;

  • юридичні та економічні консультації щодо змісту засновницьких документів;

  • підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають;

  • питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;

  • проекти найменування фірми та її юридичну адресу;

  • склад засновників;

  • строки розробки засновницьких документів;

  • організаційні питання.

4.3. Статутний капітал і його формування

Статутний капітал організації визначається юридичною формою підприємства. Порядок його формування має специфічні особливості для індивідуальних та колективних підприємств.

Індивідуальні підприємства формують (не фіксований встановлений законодавством) статутний капітал і як правило, за рахунок власних коштів або грошей, які залучені у друзів, родичів, знайомих.

Колективні підприємства – це форма об’єднання підприємницького капіталу. Об’єднання капіталів здійснюється на основі пайової (дольової або акціонерної) власності.

Акціонерне об’єднання капіталу характерне для акціонерних товариств або корпорацій. Всі інші види товариств створюють на основі пайової форми власності.

В свою чергу статутний капітал для акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають фіксовану законодавством форму. Індивідуальні, малі підприємства, повні та командитні товариства мають статутний фонд, який не зафіксований існуючим законодавством.

Основу майна підприємницьких структур становить статутний фонд, за допомогою якого створюється і функціонує підприємство (фірма). Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а (в разі потреби) також додаткових вкладів учасників, в тому числі спонсорів. Вкладом до фонду можуть бути: всі види майна – будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), в тому числі й у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав – на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об’єктами, а також на використання винаходів, “ноу-хау”, інших об’єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.

Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника (учасника) в статутний фонд обумовлюються в засновницьких документах.

До моменту реєстрації підприємства, що функціонує (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю), кожний з його учасників зобов’язаний внести до статутного фонду не менше як 30% коштів, як зазначено в засновницьких документах, що має підтвердити банк.

Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток виробництва.

Використовувати кошти статутного фонду на заробітну плату, заохочення та інші потреби забороняється. Статутний фонд є власністю засновників (учасників) у межах їх вкладів.

Утворення статутного капіталу у товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю

Законодавство країни визначає розмір статутного фонду у товаристві з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Статутний капітал цих товариств створюється із внесків його засновників, який ділиться на частки участі (паї). Товариство, згідно законодавству України, повинно мати статутний фонд у розмірі 625 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент реєстрації товариства

Отже, прибуток, який розподіляється пропорційно паю, виплачується тільки після кінцевого формування статутного капіталу, і лише у випадку, якщо майно товариства перевищує розмір основного капіталу.

Товариство з додатковою відповідальністю формує статутний капітал, якій дорівнює 625 мінімальних заробітних плат. При цьому відповідальність товариства розповсюджується не тільки на долі, які внесені до статутного фонду, але і на майно в однаковому для всіх учасників розмірі, який кратний величині їх внеску.

Формування акціонерного капіталу має специфічні особливості, які притаманні українському корпоративному сектору. Ці особливості відображають період переходу від державних підприємств до акціонерних товариств. В Україні такий перехід здійснюється за наступними напрямками:

1. Перетворення державного підприємства в акціонерне товариство через оренду з поступовим викупом.

2. Перетворення державного підприємства шляхом корпоратизації.

3. Створення акціонерного товариства фізичними або юридичними особами з метою мобілізації інвестиційного капіталу.