Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Розділ3 Тема 4 Нормативно-правова ().doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
202.75 Кб
Скачать

4.2. Засновницькі документи та їх підготовка

Засновницькі документи юридичних осіб можна поділити на основні і додаткові. Основні документи визначаються законодавством і, звичайно, складаються з Статуту та договору.

Додаткові документи встановлюються місцевими органами реєстрації і являють собою різні довідки. Наприклад, довідка про юридичну адресу фірми, виписка банку про формування 30% статутного фонду та ін. Приватне та мале підприємство створюються та функціонують на основі Статуту.

Статут є головним і дуже важливим документом у діяльності підприємства. Це так званий паспорт підприємства, який виконує важливу роль – регулює економічні та юридичні відносини всіх робітників підприємства.

Створення малих підприємств, фірм, товариств, банків, фінансових груп, бірж, асоціацій, концернів, об’єднань, підприємств та інших підприємницьких структур без цих документів неможливе. Для тих, що створюватимуть індивідуальні, приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу необхідним документом є статут підприємства, а для повного, командитного товариства, товариств з обмеженою, додатковою відповідальністю, різних об’єднань підприємств, – ще й засновницький договір.

Оскільки статут і засновницький договір підприємств, фірм мають самостійне значення та однакову юридичну силу, їх слід затверджувати і змінювати в тому самому порядку. Вони не повинні дублювати один одного, хоча найбільш принципові положення слід формулювати ідентично. Це стосується, зокрема, найменування підприємства (фірми) та його місцезнаходження; обсягу статутного фонду; розміру і вкладу кожного учасника; порядку і строків внесення вкладів; розподілу прибутку; формування і повноваження органів управління; умов ліквідації. При суперечливості формулювань перевагу слід віддавати положенням засновницького договору, зареєстрованого нарівні зі статутом.

Завдання статуту – дати повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного господарського суб’єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підприємств (фірм), розпорядження його коштами і прибутком. У цьому розумінні статут – це акт підприємства, що внутрішньо регламентується, доповнює та конкретизує більшість положень засновницького договору. Статут складається з наступних розділів: “Загальні положення”, “Предмет (вид), основні цілі та напрями діяльності”; “Зовнішньоекономічна діяльність”; “Права фірми”; “Майно фірми”; “Фонди фірми”; “Виробничо-господарська діяльність”; “Управління фірмою та її трудовим колективом”; “Організація та оплата праці”; “Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків”; “Облік, звітність і контроль”; “Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація)”.

Назва фірми позначається на бланках кореспонденції, печатках, товарному знаку, рекламі, грошових документах, візитних картках персоналу та керівництва, при реєстрації на фондовій біржі, у банку тощо.

Визначаючи статус підприємства, необхідно в Статуті вказати, що “підприємство має свій розрахунковий рахунок у банку, самостійний баланс, печатку, штампи та бланки зі своїм найменуванням і (при необхідності) фірмовий знак”.

Такий запис потрібен для подальшого відкриття рахунку у банку та отримання дозволу на виготовлення печатки, штампів, бланків, фірмового знаку.

Самостійним та життєво важливим для діяльності підприємства є розділ Статуту “Цілі та предмет діяльності”.

Особливого відношення потребує розділ Статуту, який визначає склад та компетенцію органів управління підприємством. Тут важливо визначити не тільки склад органів управління, але й їх права та відповідальність. Звичайно вищим органом управління є загальні збори засновників або акціонерів, а виконавчим органом – дирекція. Тому для того, щоб запобігти конфліктним ситуаціям при розподілі влади необхідно чітко встановити ті рішення, які потребують загального схвалення та коло питань, рішення яких знаходиться у компетенції дирекції. Дуже важливо в Статуті визначити відповідальність директора, по якій наступає звільнення його від посади..