Підручник ВОБП

Вища освіта і болонський процес. Навчальний посібник.

Продовженння таблиці 3.2

Токмиленко Т.Т. Кафедра транспортних систем і логістики. ХНАДУ

3.3.Вища освіта у Сполучених Штатах Америки

Кожного року понад три мільйони учнів закінчують середню школу, з них майже мільйон поступають до вищих навчальних закладів. Стати студентом одного з престижних американських університетів — це вже велике досягнення для випускника середньої школи.

Відбір студентів ведеться на основі: а) їх шкільних результатів; б) рекомендації шкільних вчителів;

в) враження, яке вони справили під час співбесіди в університеті;

г) їх результатів на Тесті по шкільній успішності (SAT). Система вищої освіти в США складна. Вона розділяється на

чотири категорії:

(1)університети, які можуть мати (а) декілька коледжів, по закінченні яких студент отримує звання бакалавра, (б) один чи більше коледжів для тих, хто збирається отримати звання магістра або доктора;

(2)інститути з чотирьохрічним навчанням — коледжі — більшість з яких не є частиною університетів;

(3)технічні навчальні заклади, в яких навчання продовжується від шести місяців до чотирьох років, де вивчається широке коло професій — від перукаря до бухгалтера і комп'ютерного програміста;

(4)дворічні, або громадські коледжі, де студенти можуть отримати багато професій чи продовжити після цього навчання в чотирьохрічних коледжах або університетах.

В США існує чіткий розподіл на більш і менш престижні навчальні заклади. Навчатися в перших з них дорожче, але по закінченню випускник має переваги при працевлаштуванні і для подальшої кар'єри. Щоб стати студентом одного з таких коледжів, мільйон випускників середніх шкіл щороку здають екзамени SAT. Число претендентів на одне місце досягає 10-12 чоловік.

Вища освіта з'явилася на території сучасних США зусиллями емігрантів-європейців, які 1636 р. створили Гарвардський коледж, за зразком якого надалі формувалися заклади місцевого значення і невеликим контингентом студентів з багатих верств населення.

52

Вища освіта і болонський процес. Навчальний посібник.

Система вищої освіти США надзвичайно велика і різноманітна. На відміну від інших країн, великої популярності набули програми 2-3-річної спеціалізованої підготовки у місцевих і молодших коледжах, які давали змогу порівняно дешево і швидко готувати до ефективної практичної роботи широкі контингенти молоді. Завдяки цьому США у ХХ ст. постійно перебували й утримуються зараз у числі світових лідерів з охоплення населення різними видами післясередньої освіти. Середину 90-х років країна зустріла з майже 4000 ліцензованих закладів вищої освіти різного рівня й близько 14 млн. студентів (1/3 закладів і понад 1/5 студентів планети).

Особливістю США є й те, що, крім освітніх і наукових функцій, їх заклади вищої освіти виконують важливі соціальнокультурні завдання (програми безперервного навчання, перепідготовки безробітних, консультаційні й експертні послуги, надання курсів різного змісту і тривалості усім, хто цікавиться новим і прагне самовдосконалення).

Американська вища освіта належить до відкритих, бо створює досить сприятливі умови для вступу у ВЗО тим, хто виявив бодай середнє бажання продовжити навчання після середньої школи, яка має 12 класів.

Більшість вступає до ВЗО після отримання диплома заключного рівня середньої школи (high-school diploma), в якому домінує загальна освіта з мінімальною спеціалізацією чи поглибленням. Особи без такого документа можуть отримати його еквівалент (сертифікат чи диплом) з правом вступу до ВЗО традиційним чином після складання групи особливих тестів із загального освітнього розвитку (general educational development,GED).

Академічний рік (вересень — кінець травня) поділяється на два семестри з тривалістю від 14 до 18 тижнів кожен. Одночасно студенти вивчають 4-5 предметів, складаючи після виконання програми екзамени.

Застосовують усі види занять, лекції можуть читатися у малих, середніх і великих (до 1000 студентів) потоках. 1-2 рази на тиждень у малих (15-30 студентів) групах організовуються семінари з тем лекцій, до яких студенти готуються самостійно у бібліотеках. У частині ВЗО зустрічається американський варіант тьюторського навчання, коли викладач кілька разів на тиждень працює з

53

Токмиленко Т.Т. Кафедра транспортних систем і логістики. ХНАДУ

маленькою групою одних і тих самих студентів для уважного стеження за їх самостійною роботою і прогресом.

Дивною і незвичною видається нам "комбінована" шкала оцінок, що поєднує кредити і оцінки (бали). Визначене для даної дисципліни число кредитів пропорційне до кількості її навчальних годин.

Оцінки, як і в Англії, позначають великими літерами: A — відмінно (4 бали), B — добре (3), C — посередньо (2), D — прохідна (1), Е — незадовільно (0).

Якщо предмет оцінений у 2 кредити і складений на "відмінно", то студент отримує 4*2=8 балів. Предмет в 1 кредит за заключної оцінки "добре" додає студенту 3 бали. Для отримання диплома бакалавра за 4 роки (8 семестрів) необхідно набрати 120 і більше балів (але середній бал повинен перевищувати "2", а це можливо лише тоді, коли у студента траплялися і добре складені екзамени).

Вища освіта США належить до найвідкритіших для іноземців, хоч вартість її досить висока. Країна вже багато років утримує світове лідерство як за розміром контингенту студентів-іноземців (але не за їх відсотком серед усіх студентів), так і за кількістю країн, з яких вони прибувають. Для навчання досить виконати три попередні умови:

—засвідчити володіння мовою і скласти відомий тест на знання англійської як іноземної (TEFL) з оцінкою понад 500 (у кращі ВЗО — понад 550) чи якийсь інший еквівалентний мовний тест;

—мати атестат про закінчення середньої 12-річної чи іншої освіти, яку б американський ВЗО захотів визнати еквівалентним до національного диплома за старшу середню школу;

—заплатити за навчання або отримати фінансову допомогу від американських чи інших спонсорів.

Політика уряду США скерована на максимальне залучення іноземців у заклади країни, тому існує велика система найрізноманітніших органів, організацій і агентств для виконання цього завдання. Не бракує їхніх представників і в Україні. Все ж не вони, а заклади вищої освіти США на основі досьє кандидата остаточно вирішують питання про дозвіл розпочати навчання. Рішення про це приймається за 6-12 місяців до початку навчального року. Деякі ВНЗ охоче беруть і тих, хто має невисокі бали з TEFL, й

54

Вища освіта і болонський процес. Навчальний посібник.

організовують їм інтенсивні мовні курси перед початком навчального року.

3.4. Система освіти Великої Британії

Освіта Великобританії поєднує в собі багатовікову традиційність і новітні технології. Сьогодні університети і коледжі Великобританії пропонують великий вибір програм вищої освіти. Система навчання у британських університетах трохи відрізняється від інших систем. Основні форми занять - це лекції, семінари і „приватні заняття‖ (індивідуально-груповий метод навчання, що пропонує заняття з 2—10 студентами, які проводяться викладачем не рідше за один раз на тиждень). При цьому основна увага приділяється самостійній роботі, формуванню навичок незалежного мислення, причому не тільки в рамках вибраної спеціалізації.

Навчальний рік у Великобританії починається в жовтні і закінчується у червні.

Система освіти Великобританії має три рівня: бакалавр; магістратура (на цей рівень освіти поступають випускники університетів і коледжів, які мають ступінь бакалавра, для подальшого отримання професійної освіти більш вужчої спеціалізації); докторантура (третій рівень освіти; зарахування на програму докторантури здійснюється в основному на базі магістрату).

Кілька століть усю вищу освіту країни репрезентували засновані у ХІ І-ХІІІ ст. університети в Оксфорді та Кембриджі, створені для навчання еліти. І лише у XX ст. статус університетів отримали коледжі, які готували молодь до складання випускних екзаменів у Лондонському університеті. Вища освіта країни була елітарною та охоплювала дуже малий відсоток молоді. Однак після Другої світової війни кількість університетів подвоїлася.

Сучасна система освіти в Великобританії складається з чотирьох рівнів: початкового, середнього, так званої подальшої і вищої освіти. Для всіх типів шкіл законодавче закріплений єдиний освітній мінімум, який повинна дати школа. Також законодавче введена обов'язкова безкоштовна середня освіта, яка завершується у віці 15-16 років. Випускники шкіл складають випускні екзамени і

55

Токмиленко Т.Т. Кафедра транспортних систем і логістики. ХНАДУ

отримують сертифікат про середню освіту GCSE (General Certificate of Secondary Education). Цей сертифікат є достатнім для початку самостійної трудової діяльності, але не дає права вступу у вищі учбові заклади.

Термін "подальше навчання" (further education) у Великобританії відноситься до продовження освіти після закінчення обов'язкового навчання (звичайно, після 16 років) за програмами, що не ведуть до отримання ступеню (degree) або його еквівалента. Як правило, це:

академічне навчання, в результаті якого отримують сертифікати GCE-A level або GCE-AS level з декількох предметів (звичайно, не менше трьох). Ці сертифікати надають право вступу до британських університетів;

професійне навчання, в результаті якого отримують NVQ (National Vocational Qualification) або SVQ в Шотландії.Успішне закінчення цих курсів дає можливість почати професійну діяльність

увибраній вами області;

професіонально-академічне, в результаті, якого отримують

GNVQ (General National Vocational Qualification) або GSVQ в

Шотландії. Успішне закінчення цих курсів дає можливість як почати професійну діяльність у вибраній вами області, так і продовжити навчання в університеті, але треба враховувати те, що британські університети при прийомі віддають перевагу власникам

GCE-A level або GCE-AS level сертифікатів.

Після отримання сертифіката GCE-A level починається етап вищої освіти. Термін "вища освіта" (higher education) у Великобританії відноситься до програм, мета яких - присудження ступеня (degree): ступені бакалавра (Bachelor degree), магістра

(Master degree) або доктора (Doctoral or PhD degree). Численні коледжі вищої освіти (colleges of higher education) крім отримання ступеня бакалавра дозволяють пройти дворічну програму "подальшого навчання" практично з будь-якої академічної або професійної спеціальності. Курс "подальшого навчання" завершується екзаменами і видачею вищого національного диплома

(higher national diploma, загальноприйняте скорочення - HND). У

області професійної освіти найбільш високо ціняться і широко визнаються дипломи, видані одним з трьох основних екзаменаційних комітетів: диплом CGLI (City & Guilds of London

56

Вища освіта і болонський процес. Навчальний посібник.

Institute), диплом RSA (Royal Society of Arts), диплом BTEC (Business and Technical Education Council).

Всі університети Великої Британії мають високий рівень автономії у визначенні курсів, програм і методів навчання. Загальну політику у вищій освіті здійснює міністерство освіти і науки шляхом розподілу фінансових і матеріальних ресурсів. Посередницькі функції між урядом та університетами покладені на три ради університетських фондів (Higher Education Funding Council) (Англії, Шотландії та Уельсу). До складу цих рад входять представники закладів вищої освіти з регіонів Великої Британії, шкіл і ліцеїв, роботодавців. Таке широке представництво дає змогу поєднати цілі держави та інтереси ВЗО, досить об'єктивно оцінюючи останні. З цією метою, починаючи з 1996 р. збільшується число критеріїв, за якими має визначатися якість навчальних послуг і рівень закладу. Консультативним органом з оцінки є комітет ректорів, який з 1992 р. перейменований на Комітет з якості вищої освіти (Higher Education Quality Council).

У 1997 р в Великій Британії було 96 університетів та 50 коледжів університетського сектору різного розміру, серед яких чимало гігантів з багатьма тисячами студентів, і карликів з кількома викладачами і дюжиною-другою студентів. Для того, щоб ВЗО міг (за бажання) додати до своєї назви слово "університет", він повинен виконати вимогу Закону 1992 р. і мати не менше 4000 студентів, з них понад 3000 на денному навчанні за програмами університетського рівня.

З багатьох причин Велика Британія залишається одним з найпривабливіших місць навчання для іноземців. На жаль, країна не може задовольнити всі прохання, тому допуск у ВЗО йде через сувору селекцію. Для підвищення шансів на вступ абітурієнтіноземець повинен звернутися до Служби прийому (UCAS) восени за рік до навчання. Радимо завчасно шукати інформацію про ВЗО у Великій Британії та їх характеристики, умови вступу і необхідні документи, а також дуже уважно поставитися до вибору закладу, його розташування, програми тощо. Відомим усім джерелом інформації є пошукова база данних ECCTIS 2000, котра вміщує понад 100 000 курсів у більш ніж 1000 британських навчальних закладах подальшої та вищої освіти. Доступ до неі можно одержати

57

Токмиленко Т.Т. Кафедра транспортних систем і логістики. ХНАДУ

у регіональних відділеннях Британської Ради або в академічних агенствах ,що займаються освітою за кордоном.

Про умови визнання закордонних кваліфікацій і дипломів можна дізнатися в NARIC, діючи через Британську Раду. Щодо сприяння мобільності іноземцю слід звернутися у представництво TACIS у своїй країні.

Абітурієнт-іноземець повинен подати документ про середню освіту, який дає доступ до університету, й супровідні папери. Варто звернути увагу на підготовку до співбесіди, від якої залежить результат процедури селекції. Вступ на продовження вищої освіти чи в аспірантуру йде лише шляхом прямих переговорів з англійським університетом.

3.5. Система освіти Німеччини

Історично освіта на заселених німцями територіях була справою Церкви і Держави. Ще з часів раннього середньовіччя саме вони визначали її зміст та обсяг, несли тягар відповідальності за організацію та матеріальне забезпечення. Сучасна земельнофедеративна структура системи освіти є одним з видимих спадків старих часів.

Найстаріший університет Німеччини (м.Гейдельберг, 1385 р.) створений відповідно до паризької моделі, за якою імператор чи папа надавали корпорації викладачів і студентів право вивчати теологію, право, медицину і філософію латиною, задовго до введення наприкінці 17-го ст. обов'язкової освіти у частині земель.

Вища освіта ФРН має чітку бінарну структуру, складаючись з університетів ("наукових вищих шкіл") та політехнічних інститутів ("вищих фахових шкіл"). До речі, роль останніх постійно зростає. Вищою освітою Німеччини опікуються як федеральний уряд, так і уряди земель. Нове будівництво вони виконують спільно, а решта справ перебуває у віданні земель відповідно до згаданого рамкового закону про вищу освіту 1975 р. Поточна діяльність державних і приватних ВНЗ регулюється законами земель. Регулярно збирається конференція міністрів освіти земель, є також Спілка ректорів ВНЗ. Більшість серйозних документів вони створюють спільно. Є також комісія з наукового планування. Заклади вищої освіти фінансуються землями на 94%, центром — на

58

Вища освіта і болонський процес. Навчальний посібник.

6% (1993 р.). Близько 7,8% фінансування університетської науки здійснює приватний сектор економіки.

Після об'єднання у 1992/93 навчальному році в Німеччині стало 318 закладів вищої освіти різного рівня: 91 звичайний і один загальноосвітній університети, 11 педагогічних, 19 теологічних, 43 мистецьких і 153 технічних і спеціалізованих ВНЗ. З них у недержавний сектор входили 6 університетів, 17 теологічних закладів, 2 мистецьких коледжі, 35 вищих фахових шкіл. Плата за навчання у них часто висока.

Усі ці заклади поділяються на наступні групи:

—університети (класичні, технічні, загальноосвітні), а також спеціалізовані заклади університетського рівня (вищі школи для підготовки вчителів, теологів, лікарів тощо) (група А). У закладах цієї групи навчається 1,4 млн. студентів;

—вищі фахові школи зі спеціалізованою фаховою підготовкою, в яких навчається 445 000 студентів (група В);

—вищі школи (коледжі) мистецтв і музики: 45 закладів і 30 000 студентів (група С).

Основою системи вищої освіти є група А. Вчительські заклади університетського рівня з'явилися після 1945 р., вищі фахові школи

-з 1970 р. Після 1970 року. було зроблено невдалу спробу створити загальноосвітні університети шляхом поєднання змісту і методів викладання у класичних університетах та вищих фахових школах. Трохи пізніше почали діяти спеціалізовані вищі школи для підготовки чиновників середнього рівня (30 закладів і 52 000 студентів у 1993 р.).

УНІВЕРСИТЕТИ (Wisseschafliche Hochschulen) об‘єднують заклади трьох типів.

ВИЩІ ФАХОВІ ШКОЛИ (Fachhochschulen) мають чимале значення, готуючи спеціалістів з інженерії, бізнесу, менеджменту тощо. Наукові дослідження в них звужені й не претендують на фундаментальність.

Для вступу у ВНЗ необхідно мати атестат повної середньої освіти, який буває трьох типів:

—"загальний"(allgemeine), який дає доступ до всіх ВНЗ;

—фаховий (fachgebundene), що дає доступ до певних факультетів;

59

Токмиленко Т.Т. Кафедра транспортних систем і логістики. ХНАДУ

- застосовний лише для вступу у вищі фахові школи і на відповідний факультет загальноосвітнього університету.

Перші два види вимагають закінчення гімназії чи прирівненого до неї профзакладу з тривалістю навчання 13 років. Третій отримують після навчання тривалістю 12 років у профшколах. Музичні, мистецькі та спортивні ВНЗ проводять фахові екзамени. Для деяких напрямів інженерної вищої освіти від вступників вимагають певного часу праці на виробництві. Існує також можливість вступу у ВНЗ без формального атестата на основі конкурсних іспитів і обов'язковості певного стажу праці за даною спеціальністю

Академічний рік має 28 тижнів в університетах і 38 тижнів — у вищих фахових школах.

Час навчання в ВНЗ ФРН поділяється на дві (основну і головну) стадії: Grundstudium i Hauptstudium. Перша (найчастіше 4

семестри) складається із загальних обов'язкових предметів і включає заключні проміжні екзамени (перехід на другий щабель). Друга стадія надає студентам ширші можливості вибору предметів і закінчується екзаменами з присудженням диплома чи звання магістра, або держекзаменами (Staatsprufung). При переході на другу стадію є можливість певної зміни напряму навчання.

Екзаменами закінчується кожен предмет. Після завершення програми виконується письмова робота (Hausarbeit), а також складаються усні чи письмові екзамени з головних дисциплін. Оцінки у ФРН ставляться за шестибальною шкалою: 1 — дуже добре; 2 — добре; 3 — задовільно; 4 — досить (прохідний бал); 5

— недосить; 6 — незадовільно.

Довідники для іноземців оновлюються у ФРН щороку.Для університетського рівня запит слід зробити за рік до початку навчання. Слід звернутися до німецької амбасади, бази ОРТЕЛІУС, служби академічних обмінів DAAD або Інституту Гете.

У 1992 р. у ФРН навчалося 118 000 іноземців (27 500 з Європи). Для вступу потрібен національний атестат середньої школи, який надає доступ до університетської освіти. З приводу його визнання звертаються до того закладу в ФРН, який цікавить. Визнання документа здійснюється на основі рекомендацій Постійної конференції ректорів ВНЗ Німеччини.

Вступ на мистецькі чи спортивні фахи провадиться через тести

навіть тоді, коли у рідній країні абітурієнта вже розпочали

60