28.15. Яке значення ушкодження ендотелія судинної стінки в розвитку її атеросклеротичних змін?

Росс і Гломзет запропонували теорію, відповідно до якої інфільтративні зміни при атеросклерозі розвиваються не внаслідок порушень ліпопротеїдного складу плазми крові, а в результаті первинного ушкодження ендотелія судинної стінки (теорія "відповіді на ушкодження"). При цьому істотно зростає проникність артеріальної стінки, і нормальні складові частини плазми крові - ліпопротеїди, альбуміни, фібриноген - проникають в інтиму артерій.

Ушкодження ендотелія судин може бути обумовлено:

а) механічними і фізичними факторами (тиск крові, її турбулентний рух, що іонізує радіація);

б) хімічними сполуками (нікотин, гомоцистеїн, великі дози вітаміну D);

в) ендотеліотропними вірусами, токсинами бактерій (наприклад, веротоксин);

г) імунними факторами.

Як доказ цієї теорії наводять наступні факти:

1) в експерименті в місцях соскабливния ендотелія спеціальним катетером розвивається ліпоїдоз артеріальної стінки;

2) у людини ліпоїдоз найбільше часто виникає в тих ділянках артерій, що піддаються дії гемодинамічних факторів, таких як кров’яний тиск, турбулентний струм крові, удар пульсової хвилі. Це дуга і біфуркація аорти, місце відходження і розгалуження артерій;

3) у хворих артеріальною гіпертензією значно зростає імовірність розвитку атеросклерозу.

28.16. Якими механізмами може бути обумовлений розвиток проліферативних змін у судинній стінці при атеросклерозі?

Для пояснення механізмів розмноження клітин у судинній стінці в процесі формування атеросклеротичних бляшок був запропоновано ряд теорій.

1) Теорія факторів росту (Росс). У результаті ушкодження ендотелія судинної стінки відбувається адгезія й агрегація тромбоцитів, унаслідок чого останні вивільняють фактор росту тромбоцитарного походження. Він викликає активацію в гладком’язових клітинах специфічних рецепторів, зв’язаних з тирозиновою протеїнкіназою. Наслідком цього є розмноження зазначених клітин.

Як доказ цієї теорії приводять той факт, що у свиней зі спадкоємною хворобою Віллебранда (ендотеліальні клітини не утворять фактор Віллебранда) не відбувається адгезія й агрегація тромбоцитів, не виділяється фактор росту тромбоцитарного походження, ніколи не розвиваються спонтанні й індуковані атеросклеротичні бляшки.

2) Мембранна теорія (Джексон, Готто). При вмісті в клітинах великої кількості вільного холестерину він перетворюється в естерифіковану форму. Якщо для цього виявляється недостатньо жирних кислот, то надлишковий холестерин включається до складу плазматичних мембран. У результаті змінюється рідинний стан мембрани, її основні властивості. Інформація про цьому невідомим поки образом надходить у ядро, і клітина починає поділятися, щоб утилізувати надлишковий холестерин, "пустивши" його на утворення мембран нових клітин.

Доводиться теорія тим, що in vitro при інкубації гладком’язових клітин у середовищі з підвищеним вмістом ЛПНЩ активуються процеси клітинного розподілу.

3) Моноклональна теорія (Бендитт). Відповідно до цієї теорії, атеросклеротичні бляшки власне кажучи є доброякісними пухлинами. Під дією мутагенних факторів (тютюновий дим, віруси й ін.) відбуваються зміни генома однієї з гладком’язових клітин, а згодом під дією промоторних факторів (артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія) ця клітина починає проліферувати.

Доказом теорії служить той факт, що всі клітини атеросклеротичної бляшки походять з однієї клітини. Це було встановлено при вивченні ізоферментного складу деяких ферментів, зокрема глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, у нормальних і атеросклеротично змінених судинах деяких популяцій людей.