slovnik_filosofiya

Урбанізація – зосередження промисловості та населення у великих містах; процес зростання ролі міст у розвитку суспільства.

Утопія – (від греч. u – немає і topos – місце, тобто місце, якого немає; за іншою версією, від eu – благо і topos – місце, тобто благословенна країна) фантазія, мрія, що не ґрунтується на науковому вивченні закономірностей розвитку суспільства, не має реальних підстав для здійснення; твір Томаса Мора.

Уявлення – здатність пам’яті до створення образу раніше сприйнятого предмета; форма чуттєвого відображення у вигляді наочно-образного знання.

Факт – справжня подія, явище; дійсність, реальність.

Фактор – рушійна сила, причина, умова будь-якого процесу, явища.

Фантасмагорія – фантастичні картини та фігури, одержані за допомогою різних оптичних пристроїв; фантастичне уявлення про щось; химерне, дивне перетворення, зміна.

Фаталізм – форма світогляду, згідно з яким будь-яка подія чи людський вчинок визначені наперед і виключають випадковість та вільний вибір.

Феномен – явище, що осягається в чуттєвому досвіді, об’єкт чуттєвого споглядання.

Феноменалізм – філософське вчення, згідно з яким основними об’єктами пізнання є феномени, а не сутності речей.

Феноменологія – напрям сучасної філософії, предметом пізнання якого є рефлексія свідомості про свої акти і зміст, пізнання людського існування і культури.

Фетишизм (від португ. fetiсо — зачарована річ) — форма найдавніших вірувань, що полягали у мислено-фантазійному наділенні деяких предметів неживої природи «чуттєво-надчуттєвими» якостями. Як перевернутий спосіб олюднення природи, фетишизм виник у ранньородовому суспільстві за вкрай низького розвитку продуктивних сил і знань. Вважалося, що фетишизовані предмети — камінці, кістки, панцирі черепах, пір'я тощо — є живими істотами й можуть мати для людини охоронне значення (амулети, талісмани), завдавати шкоди ворогові, викликати чи припиняти дощ і т. п. Фетишам не поклонялися, їх шанували. Гносеологічно фетишизм мав своїм мотивом уявлення первісної людини про те, що зміни в природі, за аналогією з її власними вчинками, пов'язані з розумово-вольовою діяльністю і можуть бути спрямовані на людину та  довкілля. Фетишистські уявлення, зазнавши численних видозмін, збереглися і в розвинутих релігіях та побутовому марновірстві (товарний фетишизм тощо).

Фідеїзм – в релігійному світогляді утвердження пріоритету віри та одкровення перед розумом і науковим пізнанням.

Філіокве (від лат. «і від сина») — додаток до християнського символу віри про те, що святий дух сходить не лише від Бога-отця, а й від Бога-сина, прийнятий на Толедському церковному соборі (589 р.). Це доповнення стало приводом богословських дискусій і призвело поряд з іншими причинами до розколу християнства в 1054 р. Греко-візантійські ієрархи відкинули філіокве, а римські папи остаточно утвердили цей догмат з IX ст. Доповнення до символу віри обумовило догматичні розходження між католицизмом і православ’ям. Православні вважають, що «святий дух сходить від Бога-отця», а католики твердять, що «святий дух сходить від Бога-отця і від Бога-сина».

Філософія (любов до мудрості) – один із типів світогляду, теоретичне осмислення людиною свого ставлення до світу, виражене у формі ідей, принципів, категорій.

Філософія життя – один з напрямів сучасної світової філософії, основним поняттям якого є «життя», як цілісна реальність, що осягається за допомогою інтуїції.

Філософія історії – розділ філософії, предметом якого є пізнання й інтерпретація історії як цілісного процесу.

Філософія культури – розділ філософії, що досліджує сутність і значення культури в житті людини і суспільства.

Філософія науки – напрям сучасної філософії, що досліджує структуру наукового знання, засоби й методи наукового пізнання, способи розвитку й обґрунтування знання.

Філософія природи – умоглядне тлумачення природи, що розглядається в її цілісності.

Філософська антропологія – філософське вчення про людину та її сутність; течія в сучасній філософії, що теоретично узагальнює природничі та гуманітарні науки про природу.

Форма – будь-який зовнішній вигляд, обрис предмета, якому відповідає внутрішній зміст.

Формалізація – метод, що полягає в заміні всіх змістових термінів символами.

Формальна логіка – наука, що вивчає форми мислення та структуру наукового знання.

Фрейдизм (фройдизм) – філософсько-психоаналітичне вчення про підсвідоме, яке розробив Зігмунд Фрейд (Фройд).

Фундаменталізм – крайня форма консерватизму в релігійних течіях (протестантизм, іслам).

Функція – спосіб реалізації можливостей речі або елемента системи, спрямований на досягнення певного ефекту.

Футурологія – наука про майбутнє; наукове передбачення й проектування майбутнього.

Характер – цілісний і стійкий індивідуальний склад душевного життя людини. Що проявляється в окремих актах і станах її психічного життя.

Харизма – виняткова здібність, божий дар.

Хасидизм — релігійна течія серед євреїв Польщі та Росії, яка виникла на початку XVIII ст. Спочатку хасидизм відображав протест низів проти фінансової верхівки європейських громад і рабинів. Згодом хасидизм перетворився у містичну течію в іудаїзмі. Хасиди вчили, що людина має прагнути до повного злиття з Богом не поглибленням у «священні книги», як того вимагали рабини, а щирою молитвою та благочестям. Послідовник хасидизму — особа, віддалена від світських справ і духовно врівноважена, веде праведний спосіб життя, піклується про ближнього. Спокута гріхів — це не страждання, а радісний акт повернення до душевної гармонії. Хасидизм досить поширений у світі, в тому числі в Україні, де існує багато святих місць, які відвідуються євреями (Умань, Меджибіш, Бердичів, та ін.). На чолі релігійних громад хасидизму стояли цадики (святі, проповідники). Вони вважалися посередниками між віруючими та Богом, відігравали велику роль у пропаганді хасидизму.

Хіліазм – віра в тисячолітнє царство Бога і праведників на землі, що ґрунтується на пророцтвах Апокаліпсису.

Хінаяна (санскр. — мала колісниця, або вузький шлях спасіння ) - один з основних напрямів буддизму, що оформився внаслідок розколу останнього в 1 ст. н.е. Визначальний акцент у вченні хінаяни робиться на особистому спасінні, на власних зусиллях віруючих для звільнення від уз сансари. Послідовники хінаяни відмовляються від усього мирського, вважаючи, що досягнути святості та нірвани можна лише через чернецтво, шляхом багатьох перероджень. Xінаяна як самостійна течія була поширена в основному в Східній Індії. З часом в хінаяні з’явилися чужі для буддизму релігійні явища — пишний культ, масове паломництво до «святих місць» тощо. Хінаяністи в традиціях раннього буддизму шанують Будду не як божество, а як людину — великого вчителя, що досягнув моральної самодосконалості шляхом праведного життя і споглядання. Послідовники хінаяни мешкають у Шрі-Ланці, Південно-Східній Азії.

Холізм – напрям у сучасній філософії, який розглядає цілісність світу як наслідок творчої еволюції і спрямовується нематеріальним та непізнаванним «фактором цілісності».

Християнство – найбільша (за кількістю послідовників) світова релігія, що виникла в середині І ст.. н.е. Засновником вважається Ісус Христос.

Церква (від грецьк. kuriakе, досл. — Божий дім) — 1) тип релігійної організації, що складався в ході розвитку того чи іншого віровчення як засіб регламентації відносин всередині релігійних спільнот та їх зв'язків зі світськими групами і організаціями, передусім державними. Характерними атрибутами церкви є наявність спільного віровчення і розробленої догматики (Символ віри), релігійна діяльність (культова і позакультова), система управління, заснована, як правило, на ієрархічному принципі і авторитаризмі. Всередині церкви відносини будуються на основі норм канонічного права, вимог релігійної моралі, існуючих зразків поведінки і санкцій; 2) християнська культова споруда з вівтарем і приміщенням для проведення богослужіння.

Цивілізація – (від лат. civilis – цивільний, державний) ступінь розвитку матеріальної та духовної культури, суспільного розвитку в цілому; занепад культури.

Цинізм – нахабне, зневажливе, презирливе ставлення до норм моралі, загальноприйнятих норм поведінки.

Ціле – поняття, що виражає завершену, стійку внутрішньо зумовлену органічну єдність об’єкта, його відносну відокремленість від навколишнього середовища.

Цілепокладання – один з визначальних компонентів людської діяльності, що відзначається свідомим формуванням цілей, яким підпорядковані програма і вибір дій та створення засобів їх досягнення.

Ціль – ідеальний, наперед визначений результат людської діяльності, спрямований на перетворення дійсності відповідно до усвідомлених потреб людини.

Цінність – категорія, що позначає позитивне значення явищ природи або соціокультурної сфери.

Час – категорія, що позначає притаманну матерії, окремим її речам і проявам, а також духовним явища і внутрішнім станам людини, зміну, що характеризується послідовністю, тривалістю, інтенсивністю.

Чистилище (від лат. риrgaturiит) — так в католицькому віровченні названо проміжне місце між раєм і пеклом, де душі померлих, які не одержали прощення за час земного життя, але не обтяжені якимись смертельними гріхами, горять в очищувальному вогні. Якщо одні католицькі теологи вогонь чистилища витлумачують як символ і сприймають його як муки совісті і каяття, то ін. — визнають реальність цього вогню. З метою полегшення долі душі, скорочення терміну її перебування в чистилищі церква радить залишеним на землі родичам і друзям померлого справляти в його пам'ять «добрі справи» — молитви, меси, матеріальні пожертвування. Вчення про чистилище розробив Фома Аквінський, а догмат про нього прийняв в 1439 Флорентійський собор. Хоча в православ'ї відсутнє вчення про чистилище, але близькою до нього є віра в митарства душі грішника на протязі 40 днів після смерті, після чого над нею нібито звершується частковий суд і вона відправляється в рай або пекло аж до часу страшного суду над нею.

Шаманство (від евенк, «шаман», «саман» — знахар) — первісна форма релігії, що ґрунтується на вірі у можливість спілкування людини з духом. Особливо поширене у народів Північної Азії (бурятів, хантів, мансі, чукчів та ін.). Шаманство характеризує широке коло анімістичних уявлень (переважно віра в злих духів), наявність служителів культу, здатних приводити себе в екстатичний стан і виступати нібито в ролі посередника між людиною і духами. Шаманам приписується здатність передбачення, впливу на довкілля, здатність супроводжувати померлого в потойбічному світі. Основний обряд шаманства — камлання, що використовується віруючими з метою лікування від різних хвороб, забезпечення успіху під час своєї виробничої діяльності.

Шаріат — зведення законів, складених на основі Корану і Суни, в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного права, настанови про хадж і газават (священна війна проти невірних), регламентує молитву, піст та інші вчинки мусульманина.

Шиїзм – напрям в ісламі, прибічники якого алегорично тлумачать Коран і мають своє священне писання – абгар.

Шовінізм – проповідування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, розпалювання національної ворожнечі та ненависті і нетерпимості до інших рас чи націй.

Я – духовний центр людської особистості, індивідуальності, що свідомо й діяльно ставиться до самої себе і через себе – до зовнішнього світу.

Явище – категорія, що позначає зовнішні властивості, процеси і зв’язки предмета, що пізнаються шляхом живого безпосереднього споглядання.

Якість – категорія, що позначає притаманну речам специфічну визначеність, яка тотожна з їхнім буттям і відрізняє їх від інших речей.