
- •6.Кровотеча та крововтрата. Класифікація, клініка та діагностика.
- •Глава № 2 Сучасні методи антисептики та їх характеристика
- •I етап.
- •II етап.
- •III етап.
- •1 Етап.
- •2 Етап.
- •3. Етап.
- •4 Етап.
- •Оцінка стану хворого
- •2. Різновиди за кількістю компонентів, що використовуються:
- •2. Стадія іі – збудження.
- •4. Стадія іv – пробудження.
- •2. Алергійні реакції.
- •4.2.Провідникова анестезія (блокада) міжреберних нервів:
- •4.3.Анестезія плечового сплетення за Куленкампфом:
- •4.5.Перидуральна (епідуральна) анестезія:
- •5.2. Внутрішньокісткова анестезія:
- •Глава № 6
- •2. Залежно від місця виливу крові:
- •4. Стосовно зовнішнього середовища:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •1.Скарги:
- •2. Об’єктивні дані:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •Глава №7
- •За допомогою простої реакції
- •Визначення групи крові за стандартними відмитими еритроцитами
- •Визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів а і в
- •Резус-фактор
- •Визначення резус-фактора в чашках Петрі
- •Визначення резус-фактора за допомогою експрес-методу
- •Глава №8
- •Дія перелитої крові
- •Компоненти і препарати крові:
- •Глава № 9.
- •Реакції та ускладнення під час переливання крові
- •Глава №10
- •Глава № 11.
- •Глава №12
- •1.4. Рвана рана (vulnus laceratum):
- •1.5. Розтрощена рана (vulnus conqvassatum):
- •1.6. Рубана рана (vulnus caesum):
- •1.7. Укушена рана (vulnus morsum):
- •2 За походженням рани:
- •2.1 Операційні (хірургічні) рани:
- •2.Фаза регенерації:
- •3.Фаза утворення і реорганізація рубця:
- •3.Загоєння рани під струпом:
- •1.Які речовини викликають розширення судин, що супроводжується порушенням їх проникності, в першій фазі ранового процесу?
- •2 Головного значення в період проліферації набувають:
- •3. Основними збудниками внутрішньолікарняної інфекції є:
- •4. Прийнято вважати, що лейкоцитарний вал:
- •5. При яких ранах найчастіше спостерігаються інфекційні ускладнення?
- •6. Яка причина первинного мікробного забруднення рани?
- •7. На що повинні бути спрямовані лікувальні заходи в період біологічного очищення рани?
- •Глава №13.
- •1. Місцеве лікування:
- •2. Загальне лікування:
- •1.Які препарати використовують для лікування гнійної рани в першій фазі ранового процесу?
- •2. Подальше лікування проводиться з використанням таких методів:
- •3. Оперативні втручання в першу фазу перебігу ранового процесу опікової рани – фазу ексудації:
- •Глава № 15
- •Глава № 16
- •2.Спосіб Кохера:
- •2.Спосіб Гіппократа – Купера:
- •Глава № 17
- •Гематогенний остеомієліт
- •Глава № 19
- •2. Пальпація:
- •3. Перкусія:
- •Глава № 20
2. Різновиди за кількістю компонентів, що використовуються:
- однокомпонентний - всі етапи, починаючи від вступного наркозу до завершення анестезії, забезпечують введенням одного фармакологічного препарату;
- багатокомпонентний – проводиться одночасним введенням кількох загальних анестетиків. Підвиди багатокомпонентної анестезії: змішана(введення кількох анестетиків одним шляхом), комбінована (послідовне використання кількох загальних анестетиків, які вводять різними шляхами, або їх комбінація з іншими препаратами).
3. Компоненти загальної анестезії:
- медикаментозний сон (хворий не повинний бути присутнім на власній операції);
- аналгезія - блокада сприйняття болю;
- -нейровегетативна блокада - гальмування соматичних і вегетативних (нейровегетативних і нейроендокринних) реакцій на біль застосуванням анальгетиків,анестетиків,місцевої анестезії;
-міорелаксація - розслаблення поперечносмугастої мускулатури й усунення рухових реакцій;
- підтримка адекватного газообміну і легеневої вентиляції шляхом забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів за допомогою усунення западання язика, интубації, трахеостомії, штучного підвищення змісту кисню в крові в результаті збагачення дихальної суміші киснем чи проведенням ГБО; проведення ШВЛ, зниження потреби організму в кисні внаслідок штучної гіпотермії.
- підтримка адекватного кровообігу і контроль за ним шляхом заповнення дефіциту обсягу циркулюючої крові переливанням крові і кровозамінників; попередження гноблення насосної функції серця; регуляції тонусу кровоносних судин, екстракорпоральним кровообігом.
- регуляція обмінних процесів - попередження кисневого голодування, забезпечення водно-електролітного балансу, енергетичних потреб організму, попередження порушень терморегуляції.
Перед будь-якою анестезією, виконуваної в плановому порядку, необхідно:
поговорити з хворим про майбутню анестезію, одержати його згоду на обраний метод, дати рекомендації про поводження в найближчому післяопераційному періоді;
заборонити йому приймати їжу перед операцією (не менше ніж за 5- 6 годин);
порадити хворому спорожнити сечовий міхур вранці перед операцією і зняти зубні протези;
призначити премедикацію.
Крім того, при необхідності призначають очисну клізму ввечері, напередодні операції, а також ранком.
Премедикація – це комплекс медикаментозних і безмедикаментозних заходів, спрямованих на забезпечення підготовки хворого до проведення анестезії.
Види премедикації:
лікувальна – призначається з метою нормалізації життєво важливих функцій організму, корекції показників гомеостазу, лікування супутніх і профілактики загострень хронічних захворювань;
профілактична:
психологічна – кожен пацієнт має право і повинен бути інформований про майбутнє знеболювання, на яке він повинен дати письмову згоду;
механічна – порожній або спорожнений шлунок і кишечник;
медикаментозна – перед наркозна підготовка нейролептиками, транквілізаторами, снодійними, центральними анальгетиками, антигістамінними, антихолінергічними препаратами.
Завдання медикаментозної підготовки:
забезпечити седативний ефект;
зменшити споживання анестетиків і підсилити їх аналгетичну та анестетичну здатність.
NB!Після премедикації хворий не повинен вставати з ліжка!
Доставляти хворого в операційну слід тільки на каталці!
Ввідний наркоз – етап комбінованого загального знеболювання, що забезпечує поступове введення в наркоз без стадії збудження.
Препарати для ввідного наркозу: інгаляційні (фторотан, закис азоту), неінгаляційні анестетики (тіопентал натрію, натрію оксибутират, кетамін, пропофол) або їх комбінації).
Наркоз періоду підтримки – проведення наркозу протягом усього оперативного втручання. Основне завдання полягає в ефективному захисті хворого від операційного стресу і забезпеченні оптимальних умов для роботи хірурга.
Виведення з наркозу починається з моменту припинення подачі анестетика. Основне завдання – відновлення адекватного спонтанного дихання (відсутність ознак тахіпное, ціанозу при диханні повітрям протягом 5 – 10 хвилин; правильний ритм дихання) та захисних рефлексів (глоткового, кашльового).
Клінічна картина наркозу залежить від особливостей впливу того чи іншого загального анестетика на ЦНС, що визначається характером і послідовністю зміни рефлексів, дихання й кровообігу, тонусу м’язів.
СТАДІЇ ТА КЛІНІКА ЕФІРНОГО НАРКОЗУ
(за Гведелом – Жоровим)
Стадія І – аналгезії.
Починається від початку введення в наркоз до моменту втрати свідомості. Тривалість в середньому складає 3 – 8 хвилин.
Клініка стадії аналгезії:
на початку цієї стадії проявляється подразлива дія ефіру:
- задуха;
- затримка дихання, його нерегулярність;
- кашель;
- значне слиновиділення;
- помірне розширення зіниць;
- деяке збільшення частоти або прискорення пульсу і підвищення АТ;
до кінця І стадії зникає больова чутливість на тлі збереження тактильної.
Рівні І стадії за Артузіо:
- відсутність аналгезії та амнезії;
- часткова аналгезія й амнезія;
- повна аналгезія й амнезія (може бути застосований для виконання невеликих поверхневих операцій, наприклад, розкриття гнійника).