2 За походженням рани:

2.1 Операційні (хірургічні) рани:

• за ступенем інфікування:

• асептична («чиста» або умовно «чиста» - тільки при планових операціях і рани після ПХО);

• інфікована (після хірургічного втручання з приводу гострих гнійних захворювань).

2.2. Випадкові (травматичні) рани (побутова, виробнича, автодорожня, воєнного часу):

• за ступенем інфікування:

• свіжоінфікована рана (будь-яка рана, нанесена поза операційної протягом до 3 діб із моменту ушкодження);

• гнійна рана (рана з розвиненим інфекційним процесом).

• за глибиною проникнення в тканини:

• поверхнева;

• непроникаюча рана (з ушкодженням м’яких тканин, але не проникаюча в порожнини організму);

• проникаюча в порожнини організму (без ушкодження і з ушкодженням внутрішніх органів);

• залежно від локалізації ураженої частини тіла:

• голови й обличчя;

• грудей;

• живота;

• верхніх і нижніх кінцівок;

• залежно від часу виникнення:

• свіжа (якщо потерпілий звернувся по допомогу протягом перших 24 годин після поранення);

• запізніла (якщо потерпілий звернувся по допомогу пізніше, як через 24 години після поранення).

Основні клінічні ознаки рани (залежать від характеру місцевих порушень тканин і від загальних реакцій організму у відповідь на травму):

• біль (виникає через пряме ушкодження нервових закінчень в ділянці рани або їх стискання внаслідок набряку);

• кровотеча (ушкодження тканин супроводжується порушенням цілісності судин);

• зяяння зумовлене скороченням еластичних волокон шкіри; виразність зяяння шкірних країв рани визначається відношенням осі рани до ліній Лангера. Для зменшення зяяння хірургічних ран розтини на шкірі роблять уздовж, а при необхідності одержати зяючу рану – поперек ліній Лангера.

Складові частини рани:

• краї рани;

• стінки рани;

• кути рани;

• дно рани;

• вміст ранового каналу.

Рановий процес – це сукупність послідовних змін, що відбуваються в рані, і пов’язаних із ними реакцій усього організму, які направлені на відмежування вогнища травматичної деструкції, видалення патологічних субстратів і ліквідацію наслідків пошкодження

Загоєння рани – комплекс відновно – репаративних процесів, що відбуваються безпосередньо у рані та оточуючих її тканинах із відновленням їх цілісності й функції.

Фази загоєння ран:

• І фаза – фаза запалення (1 – 5доба);

• ІІ фаза – фаза регенерації (6 – 14 доба);

• ІІІ фаза – фаза утворення і реорганізації рубця (після 15 доби з моменту травми).

1. Фаза запалення:

• період судинних змін:

• порушується цілісність кровоносних і лімфатичних судин на рівні мікросудинного русла;

• порушується відтік крові і лімфи;

• розвивається спазм, а потім стійке паретичне розширення мікросудин;

• виникає стійка вазодилатація і підвищується проникність судинної стінки;

• порушується кровообіг на ділянці травми внаслідок тромбування капілярів і венул;

• зниження перфузії спричинює до погіршення оксигенації тканин на ділянці рани;

• розвивається ацидоз, порушується вуглеводний і білковий обмін, підвищується осмотичний тиск у тканинах;

• розвивається набряк тканин (основний прояв запалення);

• період очищення рани від некротичних тканин – триває 5 –6 днів (важливу роль відіграють формені елементи крові і ферменти):

• з першої доби після поранення в оточуючих рану тканинах і ексудаті з’являються нейтрофіли, а на ı – 3 добу – лімфоцити і макрофаги;

• нейтрофільні лейкоцити фагоцитують мікроорганізми і некротичні маси, здійснюють позаклітинний протеоліз і виділяють медіатори запалення;

• макрофаги виділяють протеолітичні ферменти і фагоцитують частково зруйновані лейкоцитами некротичні тканини, нейтрофільні лейкоцити, що розпадаються, продукти бактеріального розпаду;

• лімфоцити сприяють здійсненню імунної відповіді.