- •План лекції
- •1. Загальна характеристика «летких отрут»
- •Суміш рівних об’ємів бензолу і води кипить при 69,2° с.
- •2. Методи ізолювання речовин з біологічного матеріалу.
- •Спостерігається червоне забарвлення розчину.
- •Ізоаміловий спирт
- •Оцтова кислота
- •Етиленгліколь
- •Кількісний аналіз «летких» отрут
- •Окремі методи ізолювання «летких» отрут
- •Тема: газо-рідинна хроматографія ─
- •Якісний і кількісний аналіз летких отрут методом газо-рідинної хроматографії.
- •Виявлення спиртів
Спостерігається червоне забарвлення розчину.
Спостерігається червоне забарвлення розчину.
Залишок другого дистиляту змішують із третім дистилятом і знову проводять аналіз на галогенпохидні і формальдегід.
З частиною третього дистиляту, що залишилася, виконують аналіз на фенол і ізоаміловий спирт.
Летальні дози для фенолу - 8-15 г. Фенол добре всмоктується в організмі при попаданні через рот, дихальні органи. При токсичних дозах спостерігається печія, біль у шлунку, блювота, пронос, сеча чорного кольору. Відзначається жирове переродження печінки, нирок.
Метаболізм фенолу:
Темно-зелений колір сечі свідчить про окислювання фенолу за схемою:
Особливістю ізолювання фенолу є підлужнювання дистилляту розчином натрію гідрокарбонату до рН 8-9 для зв'язування слабких кислот (оцтової, саліцилової, молочної), що реагують з FеС13. Фенол екстрагують ефіром, ефірний витяг упарюють і реакції виконують із сухим залишком.
При спрямованому аналізі на фенол, біологічний об'єкт підкислюють більш сильною СН3СООН, яку зв'язують потім лугом і фенол екстрагують ефіром.
Даною реакцією виявляють фенол, який утворюється при гнитті білка. Судово-хімічне значення має негативний результат реакції.
Індофенольна реакція - неспецифічна, підтверджуюча.
Реакція Лібермана - реакція утворення індофенолу, неспецифічна, підтверджуюча, спостерігається синє забарвлення, що переходить у червоне, а потім у зелене забарвлення.
Реакція з реактивом Міллона (суміш нітратів одно- і двовалентного меркурію, що містить азотисту кислоту), неспецифічна, підтверджуюча, спостерігається червоне або оранжеве забарвлення.
Ізоаміловий спирт
С5Н11ОН - головна складова частина сивушних олій і летальна доза складає 10-15 г. До складу сивушних олій також входять вищі спирти (бутиловий, аміловий), альдегіди, ефіри, кетони.
Використовується ізоаміловий спирт в медицині, при виробництві бездимного пороху.
Токсична дія ізоамілового спирту - наркотик; більш отрутний, ніж етанол, тому що повільно всмоктується, метаболізує і виводиться, викликаючи більш сильне і тривале сп'яніння з неврологічними і психічними порушеннями.
Метаболізм: частина введеної дози метаболізує по шляху окислювання до ізовалер’янового альдегіду і ізовалер’янової кислоти, а частина - виводиться в незмінному вигляді нирками та легенями.
Особливості ізолювання: спирт екстрагують ефіром (хлороформом) з дистиляту, а після того відганяють ефір і виконують аналіз.
При аналізі вина, 40-50 мл його розводять водою до вмісту етанолу 10-15 % (спирт у такій кількості не ізолюється ефіром або хлороформом), а потім 15 мл СНС13 ізолюють ізоаміловий спирт.
Аналіз ізоамілового спирту починають з реакції утворення ізоамілацетату, попередньої, специфічної:
Відчувається запах грушевої есенції, що підсилюється при розведенні водою.
Реакція з альдегідами, підтверджуюча, неспецифічна:
Механізм реакції точно не описаний.
Ці реакції дають вищі спирти, не дають СН3 ОН і С2Н5ОН.