“Побудова палеогеографічної кривої та її аналіз” 7

2 Лабораторна робота № 2

“Побудова геотектонічної кривої та її аналіз” 13

3 Лабораторна робота № 3

“Побудова кривої тектонічного прогинання та її аналіз” 17

4 Лабораторна робота № 4

“Побудова карти-ізопахіт та її аналіз” 20

Варіанти завдань до лабораторних робіт №№ 1-3

(додаток А) 24

Варіанти розташування свердловин на площі, що розвідується, до лабораторної роботи № 4

(додаток Б) 59

Товщини продуктивної товщі відкладів за даними свердловин

(додаток В) .63

ВСТУП

На протязі геологічної історії земна кора відчувала складні переміщення у просторі. Гірські породи, які її складають, стискаються у складки, насуваються одна на одну, розриваються, тощо. В результаті – змінюється рельєф земної поверхні: виникають гори та глибокі западини.

Класифікувати тектонічні рухи достатньо складно. На теперішній час є ряд класифікацій, які відображають направлення тектонічних рухів, області їх проявлення, тощо. Найбільший інтерес представляють класифікації В.Є. Хаїна та В.В. Білоусова.

Одною з головних проблем класифікації тектонічних рухів є проблема співвідношення рухів різного направлення (вертикальних і горизонтальних за В.Є. Хаїним та коливних і складчастих за В.В. Білоусовим).

Характерною особливістю вертикальних і горизонтальних тектонічних рухів є їх майже неперервно та практично повсюдне проявлення на протязі всієї геологічної історії. Найбільш наочні та доступні для вивчення є тектонічні рухи вертикального направлення. Останні зафіксовані не тільки на протязі тривалих епох, але також в порівняно короткому відрізку часу – тривалості людської цивілізації.

В останні роки з’явилася можливість реєстрації вертикальних тектонічних рухів ще меншої тривалості – за 10-ліття.

Рухи земної кори, які реєструють зараз, називають сучасними. Вертикальну їх складову вивчають методами повторного нівелювання земної поверхні.

Важливі геологічні свідчення тектонічних рухів отримані в результаті геоморфологічних досліджень. Останні грунтуються на геологічному аналізі сучасного рельєфу. Вивчення ролі екзогенних та ендогенних факторів у формуванні рельєфу дозволяють виявити обширну категорію вертикальних тектонічних рухів найближчого геологічного давнього, які називаються новітніми. Ці рухи виявляють за сучасним положенням річкових терас. Достовірним показником коливних рухів земної кори є і морські тераси. Однак найбільшої амплітуди досягають древні вертикальні рухи, які охоплюють досить тривалі відрізки часу (100 млн. років і більше). Такі тектонічні рухи чітко виявляються, наприклад, за численними знахідками порід морського походження. Останні приймають участь в будові сучасних гір.

Сучасні, новітні та древні вертикальні тектонічні рухи часто бувають тісно пов’язані між собою. В таких випадках говорять про успадкованість молодих рухів від більш древніх. Ще тісніші зв’язки між сучасними рухами з новітніми.

Таким чином, повсюдно на землі на протязі всієї геологічної історії активно проявлялися тектонічні рухи вертикального направлення. Ще більш складну роль і може більш важливу відіграють горизонтальні тектонічні рухи. Їх домінуюча роль проявляється і у глобальних масштабах (розвиток серединно-океанічних хребтів, острівних дуг, тощо) і при локальному складкоутворенні з виникненням насувів, шар’яжів. На відміну від вертикальних – горизонтальні рухи супроводжуються змінами площі розповсюдження шарів земної кори.

Вочевидь, що скорочення площі шарів на одних ділянках кори при стискуванні супроводжуються їх розтяжінням на інших. Однак, вивчення горизонтальних рухів значно складніше, ніж аналіз та відновлення вертикальних тектонічних рухів. Останні чітко фіксуються у складі та товщинах відкладів. Тому розроблені методи вивчення тектонічних рухів направлені в основному на вивчення рухів вертикального направлення, що і є основною метою лабораторних ро­біт з курсу “Геотектоніка”

В результаті вивчення курсу студент повинен:

– знати характер і типи тектонічних рухів земної кори, її голов­ні структурні елементи, закономірності розміщення їх в межах кон­тинентів та океанів, зв’язок родовищ корисних копалин, в першу чергу нафти і газу, з тими чи іншими структурами;

– вміти відновлювати режими палеотектонічних рухів та динаміку структур, історію їх формування та перетворення з метою вибору найбільш оптимального варіанту пошукових та розвідувальних робіт і раціонального використовування геологічного середовища.