19. Сучасний рівень розвитку операційних систем.

Прогрес у підвищенні швидкодії комп'ютерів і в їхньому застосуванні привів до революції проектні операційні системи.

Система автоматизованого проектування (САПР). САПР - дозволяє розроблювачу технічних виробів працювати з терміналом комп'ютера і створювати необхідну документацію, що раніш приходилося виконувати в ручну. За необхідністю комп'ютер може перенести креслення на паперовий носій. САПР забезпечує швидкість проектування нових моделей товарів, скорочує терміни підготовки виробництва і відновлення товарів.

Автоматизовані системи управління виробництвом (АСУП). АСУП - цілий ряд технологій, що дозволяють керувати і контролювати роботу виробничого устаткування за допомогою комп'ютера. Роботи являють собою програмовані пристрої, що маніпулюють матеріальним і робочим інструментом, що раніш приходилося робити силами працівників. Застосування роботів особливо ефективне на монотонних, часто повторюваних операціях, втомлений і виснажливих для робітників. АСУП забезпечує оперативність керування, моніторинг процесів, оптимальність прийняття рішень (на основі методів лінійного, нелінійного і динамічного програмування).

Мета АСУП:

* Налагодити облік і контроль для зниження загальних витрат.

* Мінімізувати час на технологічні, комунікаційні процеси в організації, підвищити оперативність (швидкість) керування підприємством за рахунок моніторингу процесу. * Забезпечити оптимальне планування і достовірне прогнозування.

* Оптимальний розподіл ресурсів і керування запасами.

Системи автоматизованого складування і видачі товарів (САС). САС (чи автоматизовані склади) - передбачають використання керуваннями комп'ютерів підйомно-транспортних пристрої, що закладають виробу до складу й одержують їхній відтіля за командою комп'ютера, що стежить де знаходиться кожен вид. Автоматизований склад - це склад, у якому автоматично ведеться облік прихід/витрата, на основі постійного моніторингу запасів виробляються нові запаси.

Гнучкі виробничі системи (ГПС) і інтегровані автоматизовані системи керування виробництвом (ИАСУП). Загальною рисою новітніх технологій є підвищення гнучкості виробництва. Виробничі процеси, у яких об'єднані всі ці технології, називають гнучкими виробничими системами. Об'єднання приведених технологій у системі, що працює під керуванням інтегрованої формальної управлінської системи, називають інтегрованою автоматизованою системою управління виробництвом.

20. Стратегічне, тактичне й оперативне планування. Агрегативне планування.

Стратегія оперативної системи - одна зі складових частин загальної стратегії підприємства. Специфіка її складається в: - об'єкті керування; - процедурах формування стратегічних пріоритетів; - організаційній побудові стратегії операційної системи. Особлива роль оперативної стратегії полягає в тому, що mіn необхідна довгострокова стабільність функціонування операційної системи є необхідною умовою побудови загальної стратегії. Мистецтво керівника полягає в тому, щоб знайти баланс між mіn необхідною стабільністю системи і її змін.

Практично названа вимога реалізується шляхом формування 2-х груп стратегічних повноважень: 1. базові повноваження оперативної стратегії передаються першому заступнику; 2. повноваження, що зв'язані з прийняттям рішень на зміни ціною зниження поточної ефективності, залишаються в першого керівника.

Існує 3 етапи оперативно-календарного планування: 1. об'ємне планування - складається в рівномірному розподілі виробничої програми заводу в об'ємному, трудовому і натуральному вираженні між цехами і ділянками; 2. календарне планування - продовження і розвиток об'ємного планування окремих виробів, вузлів, деталей, деталеопераций; 3. оперативне планування - передбачає визначення в остаточній формі переліку відповідних назв робіт із усім робочим місцям і задач конкретним виконавцям на кожну зміну. Планування випуску продукції передбачає прийняття рішень про те, як експлуатувати операційну систему з урахуванням змін сукупного попиту. Агрегативний план випуску продукції звичайно розробляється на конкретні періоди (наприклад, щомісячно) протягом усього планового періоду тривалістю не менш року. Для кожного періоду, охоплюваного планом, необхідно визначити дві перемінні: 1. Обсяг виробництва в даний період. 2. Кількість робітників, використовуваних у даний період. План випуску продукції може вплинути на розмір цілого ряду виробничих витрат:

1. Витрати збереження готової продукції.

2. Витрати ведення портфеля відкладених замовлень.

3. Витрати, зв'язані з позаурочною роботою чи простоєм робітників.

4. Витрати, зв'язані з передачею частини робіт субпідрядникам.

5. Витрати, зв'язані з найманням і звільненням робітників.

Ціль агрегативного планування виробництва полягає в забезпеченні задоволення сукупного попиту на продукцію при мінімізації загальної суми вищезгаданих витрат. Оптимальна стратегія для конкретної операційної системи визначається її характеристиками. Можна виділити три основні, чи "чисті", стратегії планування сукупного обсягу виробництва. Ці стратегії називають "чистими", оскільки кожна з них передбачає свій зовсім відмінний підхід до рішення проблем, зв'язаних зі зміною обсягу попиту.

1. Як має на увазі сама назва, стратегія "постійний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили" передбачає сталість обсягу випуску продукції незалежно від коливань попиту. Ясно, що оскільки обсяг виробництва залишається постійним, немає ніякої необхідності змінювати чисельність найнятих робітників. Різницю між обсягом сукупного попиту й обсягом випуску компенсують шляхом чи збільшення зменшення запасу зробленої чи продукції портфеля відкладеного попиту клієнтів.

2. При реалізації стратегії "перемінний обсяг випуску при постійній чисельності робочої сили" обсяг випуску змінюється в залежності від попиту, але чисельність робочої сили залишається постійної. Розбіжності між обсягом виробництва і чисельністю робочої сили регулюють шляхом організації понаднормової роботи, наданням відгулів чи передачею частини обсягу роботи субпідрядникам.

3. Стратегія "перемінний обсяг випуску при перемінній чисельності робочої сили" передбачає наймання і звільнення робітників відповідно до змін обсягу виробництва. Така стратегія проводиться в трудомістких виробництвах, що не вимагають кваліфікованої праці, а також у випадках, коли робітники воліють працювати сезонно.

Практично для будь-якої операційної системи одна з цих стратегій підходить для розробки оптимального плану виробництва з мінімальними загальними витратами.