4 Проектування поздовжнього профілю дороги

4.1 Вихідні дані для проектування поздовжнього профілю, його елементи та оформлення

Поздовжнім профілем дороги називають розріз земельного полотна вертикальною площиною, проведеною через вісь дороги.

Вихідними даними для накреслення поздовжнього профілю при реальному проектуванні є матеріали технічних вишукувань – журнали: кутової зйомки прокладання траси на місцевості; пікетажний – розбивання траси на пікети, характерні точки між пікетами і зарисовки на смузі (по 50 м у кожний бік від осі дороги); поздовжнього нівелювання і нівелювання поперечників, геологічного обстеження ґрунтів.

При курсовому проектуванні вихідними даними для накреслення поздовжнього профілю є: план траси на географічній карті з прямими і кривими ділянками дороги; відмітки поверхні землі на пікетах і плюсових характерних точках, які визначають на горизонталях методом інтерполяції та екстраполяції (рис. 3.1, 3.2)).

На поздовжній профіль наносять: поверхню землі по осі дороги (чорну) лінію та висотні відмітки пікетів і характерних точок і проектну (червону) лінію – лінію бровок земляного полотна, її уклони та висотні відмітки; розріз ґрунту по осі дороги з зазначенням місць закладення шурфів і свердловин, характеру і товщини ґрунтових нашарувань, рівня ґрунтових вод; тип місцевості за зволоженням; тощо.

Поздовжній профіль доріг оформляють за ГОСТ 21.511-83 у різних масштабах:

• для міських доріг (проїзна частина вулиці), розміщених на території міст, селищ, сільських населених пунктів та в межах підприємств: по горизонталі М 1:2000, по вертикалі М 1:200, ґрунтів по вертикалі М 1:100;

• для інших доріг загального користування та відомчих за межами населених пунктів та виробничих підприємств: по горизонталі М 1:5000, по вертикалі М 1:500, ґрунтів по вертикалі М 1:50.

Визначення висотних відміток по топографічній карті. Для відображення на повздовжньому профілі характерних змін рельєфу місцевості, крім пікетів (по 100 м) визначають плюсові точки. Плюсові точки потрібні в місцях зміни крутості схилу, які характеризують різку зміну густоти горизонталей, а також перетину річкових долин (дна русла), ярів, вододілів, автомобільних доріг, залізниць.

Приклади визначення висотних відміток:

- методом інтерполяції (див. рис. 4.1);

Рисунок 4.1 – До визначення висотних відміток методом інтерполяції:

.

- методом екстраполяції (див. рис.4.2):

;

точка лежить в межах замкнутої горизонталі:

, x = h·.

Рисунок 4.2 – До визначення висотних позначок методом екстраполяції

Поздовжній профіль оформляють на міліметровому папері в рамці завширшки 28 см, завдовжки 80-120 см так, щоб вертикальна лінія штампа сітки профілю праворуч і верхня горизонтальна лінія співпадали з жирною лінією сітки міліметрівки. Умовний рівень (УР) для накреслення профілю лінію землі поєднують з верхньою лінією штампа сітки поздовжнього профілю. Значення УР приймають кратним 5м, причому таким, щоб лінія землі на поздовжньому профілі була на відстані 6-9 см від верхньої лінії сітки, що з урахуванням вертикального масштабу 1:500 становить 30-45 см, тобто перевищення між найвищою відміткою землі H_max і найнижчою H_min може дорівнювати 15 м.

Узгодження УР з верхньою лінією сітки профілю – відмітками землі забезпечить його оптимальну висоту (на 2см нижче лінії поверхні землі наносять геологічний розріз). Якщо H_max – H_min= 15 м, тоді другий рівень УР₂ = УР₁ ± 1 5 м (“+”– при підйомі, “–” – при пониженні місцевості).